У зоні особливої уваги

Влада рішуче взялася за проблему криворізьких підземних пустот.

Чутки про загрозу нових провалів ґрунту в межах міста спровокували велику паніку серед жителів Кривого Рогу. Є привід хвилюватися: у червні пішли під землю 16 гектарів на шахті­ ім. Орджонікідзе, щоправда, у промисловій зоні. Але пізніше у воронку, яка раптово утворилася, сповзли контейнери міського торгового центру.

Про те, у якому стані техногенні пустоти в регіоні, як і хто веде за ними контроль, розповідає начальник Криворізького гірничотехнічного територіального управління Держгірпромнагляду Олег Чередниченко.

— Про пустоти у районах промислових розробок — колишні і діючі — ми знаємо з документів, які є на кожній шахті. Там чітко позначені межі шахт­них відводів і зазначені системи, за якими видобувалася руда. Єдиною проблемою є старі шахти, які починали працювати наприкінці XIX – у першій половині XX століття. Архіви не збереглися, тому немає точних відомостей про наявність і межі всіх пустот на цих шахтах.

— Те, що торговельний комплекс по вулиці Урицького опинився в зоні провалу ґрунту, можна розцінювати як випадковість?

— Уточню: комплекс не потерпів, частково обрушився майданчик поруч із ним, на якому зберігалися контейнери з товарами. Під воронкою, що утворилася, дійсно була пустота колишньої шахти. Чому вона там збереглася досі — незрозуміло. Ця шахта закінчила відпрацьо­вування родовища залізної руди на глибині 250 метрів ще до 1917 року,­ а закрили її на початку 70-х.­ Документація про роботи, які велися в 20—30 роках, не збереглася. Але відомо, що шахта вела гірничі роботи з гідрозакладкою: пустоти, що виникають після вироблення певного обсягу руди, заповнювали пульпою із суміші цементу, піску й шлаків. Такий метод застосовується й сьогодні на трьох діючих шахтах (одна — у Запоріжжі, дві — поблизу Кіровограда).

Та повернімося до особливостей старої шахти. Повторю: документації в повному обсязі про ведення там гірничих робіт ми не маємо. Однак саме на ту частину території, де 17 серпня­ сталося осідання ґрунту у вигляді воронки діаметром 18 метрів і загальним обсягом 1,5 тисячі кубічних метрів, документи частково збереглися. Тому у дозволі на будівництво чітко вказувалися межі ділянки, на якій передбачалося спорудити торговельний об’єкт. У цілому було оформлено 28 документів, погоджених у всіх інстанціях. У тому числі є підсумки інженерно-дослідних робіт, проведених у 2001 році ЗАТ «Проектбудрозвідка». Згідно з документами спорудження капітальних будівель торговельних павільйонів на визначеній території можливе за умови урахування особливостей будівництва на ґрунтах, що просідають.

Але в місці, де раптово виникла воронка, категорично заборонялося будь-яке будівництво. От тільки будівельники з якихось причин допустили відхилення від маркшейдерських точок у кілька десятків метрів і підійшли занадто близько до небезпечної зони. У результаті власники об’єкта обладнали площадку для контейнерів буквально на краю прірви, і лихо зрештою сталося. Добре, що обійшлося без жертв і більш значних руйнувань.

— Після обвалення ґрунту цю територію почали охороняти, воронку засипали, торгівлю заборонили. Та чи можна бути впевненим, що поруч немає підземної пустоти?

— Потенційна небезпека поки є. Експертно-технічна комісія з розслідування причин обвалення дійшла висновку, що поруч із ділянкою, де утворилася воронка, весь час деформується поверхня. Це свідчить про нестабільність стану в межах гірничого відводу шахти. 

Якщо там дійсно залишилися пустоти, то провали ґрунту можуть виникнути через високе техногенне навантаження на поверхню землі, спричинене наявністю капітальних споруд. Негативну роль відіграє також постійний рух вантажного транспорту по дорозі, пов’язаний із небезпечною ділянкою. І до того ж неподалік весь час ведуться підривні роботи на діючих шахтах.

Доступ до торговельного комплексу обмежать, доки власники будинків не виконають усі рекомендації зі створення безпечних умов їхнього утримання й перебування там людей. Щоб уникнути подальших НП, державному інституту з проек­тування підприємств гірничорудної промисловості «Кривбас­проект» доручено розробити проект із буріння в цьому районі розвідувальних свердловин і визначити, де є пустоти. Швидше за все, на шахті вони збереглися. З урахуванням того, що сталося, можна припустити, що гідрозакладка виконувалася не скрізь якісно або взагалі не велася в деяких місцях.

— Можна підрахувати, скільки пустот у цілому на шахтах Криворіжжя?

— Поки ні, бо жодна інстанція не має повних відомостей про стан усіх шахт. У першу чергу старих, що працювали в довоєнний час. Із закритими з різних причин у 90-х роках дещо простіше. Наприклад, на шахті «Гігант-Глибока» загальний обсяг пустот — близько 1,5 мільйона кубічних метрів. Пустоти є й на шахті «Першотравнева» — близько 500 тисяч кубів. Але, повторюю, усі вони розташовані за містом, у гірничих відводах під зонами запланованих, можливих обвалень і виходів воронок на поверхню землі. Ці зони огороджені й оснащені попереджувальними знаками. Звичайно, будівництво на них неможливе й не ведеться.

 — Олеже Євгеновичу, хто і яким чином контролює стан закритих шахт, спостерігає за пустотами?

— Кожна шахта має свої служби контролю: маркшейдерську, звукометричну та інші. Крім того, у Кривому Розі є кілька спеціалізованих лабораторій, які набирають матеріали про стан пустот, вивчають і узагальнюють їх. При асоціації «Укррудпром» працює відділ спеціальних маркшейдерських досліджень, який спостерігає за діючими й закритими шахтами Північного, Центрального, Інгулецького ГЗК. Гірничозбагачувальний комбінат «Суха Балка» має науково-дослідну маркшейдерську лабораторію, яка спостерігає за шахтами Сухої Балки, Центрального ГЗК й за шахтою «Гігант-Глибока». Відділ спеціальних маркшейдерських робіт Криворізького залізорудного комбінату контролює шахти ім. Леніна, «Батьківщина», «Жовтнева».

Але єдина установа, яка володіє в нашому місті спеціальною ліцензією на право видавати рекомендації з подальшого утримання пустот, — це державне підприємство «Науково-дослідний гірничорудний інститут» (ДП «НДГРІ»). Саме тут обробляються всі матеріали, зібрані на шахтах, і ухвалюються рішення, що робити в тому або іншому випадку з кожною конкретною пустотою.

Голова Дніпропетровської обл­держадміністрації Олександр Вілкул, який після червневої аварії на шахті ім. Орджонікідзе тримає під особистим контро­лем усі питання щодо стану шахт, дав доручення скласти перелік сучасного контрольного обладнання, якого потребує інститут. Закупівля нового обладнання дозволить проводити необхідні виміри на різній глибині більш якісно й вчасно реагувати на зміну ситуації в тому або іншому масиві, вживати дієвих захисних заходів.

— Раптові обвалення в зоні пустот, просідання ґрунту й виникнення воронок — це взагалі нормальне явище?

— Це традиційне явище в тих випадках, коли пустоти стоять недоторканими тривалий час. Імовірність раптових обвалень наляжних порід дуже висока. Насамперед — на старих шахтах, документацію яких частково загублено. А на діючих пустоти «живуть» 2—3 місяці й погашаються (тобто заповнюються наляжними породами) або ізолюються за рахунок погашення тих виробок, які прилягають до пустоти. І в одному, і в іншому випадку доступ людей до підземних просторів цілком виключається.

— Розслідування причин червневої аварії на шахті ім. Орджонікідзе вже завершено. Яких висновків дійшла комісія — хто винний у тому, що сталося?

— За рекомендаціями ДП «НДГРІ» під час відпрацьовування покладів бідних руд власники шахти повинні були використовувати однокамерну систему розробки із ­самообваленням у місці утворених пустот. Проектом передбачалося відпрацьовування трьох запобіжних ціликів. Але в 1987 році схему порушили: два цілики відробили, а третій залишили не­доторканим. У результаті склепіння шахти не набуло певної форми, яка мала стати своєрідною захисною оболонкою й запобігти мимовільним обваленням породи. Причому власники шахти з НДГРІ це рішення узгодили, а з «Кривбаспроектом» — ні.

Із 1981 по 1999 рік ці інститути не вели авторський нагляд за шахтою. Хоча мусили це робити й видавати рекомендації з ведення робіт, бо тут уперше застосовувалася однокамерна система розробки. Відсутність контролю — друге грубе порушення.

Із 2000 року НДГРІ здійснює авторський нагляд за проектом, на шахті виконуються всі рекомен­дації вчених інституту. Здавалося б, такий конт­роль мав запобігати мимовільному обваленню земної поверхні над пустотами. І все-таки обвалення­ сталося на величезній площі — 16 гектарів, що наводить на думку про прогалини в науковому керівництві. Виходить, щось недогледіли, не врахували й не змогли попередити аварію такого масштабу, яка спричинила загибель однієї людини.

Висновки експертно-технічної комісії однозначні: фізико-механічні властивості руд у цій шахті не були вивчені належним чином, і в результаті вчені разом із проектантами вибрали неправильну систему відпрацьовування.

— Сьогодні шахта ім. Орджонікідзе знову працює. Це не небезпечно?

— Відбудовні роботи там велися 3 місяці. Особ­ливі складнощі були пов’язані з тим, що в зоні обвалення був головний вентиляційний стовбур шахти. Довелося відновлювати близько 100 перемичок і поєднувати вентиляційну систему із шахтою ім. Леніна, що належить іншому підприємству — ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат». Планові роботи відновили в першій декаді вересня. Зупинки пов’язані тільки із проведенням вибухів, без яких не обійтися. Але я, як керівник територіального управління Держгірпромнагляду, вимагав від начальника відділу підземних робіт НДГРІ Володимира Цариковського поставити підпис під дозволом на підривні роботи й вимагатиму цього надалі. Бо сьогодні умови в шахті змінилися, а рекомендації інституту з розробки бідних руд залишилися тими ж. Як на мене, фахівці в таких ситуаціях повинні персонально відповідати за кожен свій крок.

Офіційно

Сергій Бєлєнький
Заступник міністра промислової політики України

— Проблему підземного Кривбасу дуже серйозно розглядають Міністерство промислової політики, місцева міська й обласна влада. Ми сподіваємося вирішити її спільними зусиллями, спрямованими на запобігання техногенним аваріям і катастрофам, аналогічним тим, що відбулися тут цього літа.

Півтора місяця тому Мін­промполітики розпочало розроб­лення  державної цільової програми з вирішення питань підземного Кривбасу, а на початку вересня прем’єр-міністр України М. Азаров доручив нам активізувати роботу в цьому напрямку. У програмі будуть відбиті два основних питання. Перше пов’язане із завершенням реструктуризації та закриттям підприємств із підземного видобутку залізної руди (цим зараз займається «Кривбасшахтозакриття»). Друге питання присвячене дослідженню стану масивів порід і пустот, де проводилися гірничі роботи, а також стану складованих відходів гірничого виробництва.

До розроблення держпрограми долучилися представники державних підприємств  «Науково-дослідний гірничорудний інститут», «Кривбас­проект» і «Кривбасшахтозакриття», Криворізького технічного університету, влади Кривого Рогу, співробітники Держгірпромнагляду та інші фахівці, що працюють у цьому напрямку. Головну ува­гу ми зосередимо на об’єктах, які можуть бути небезпечні для життя й здоров’я людей. Питання принципово вирішуватимуться з кожної шахти, незалежно від того, закрита вона чи перебуває на тимчасовій консервації, у стані гідро­захисту або працює. Одне із зав­дань, поставлених перед розробниками програми, — не допустити підтоплення діючих шахт і непромислових об’єктів на території міста. Треба узагальнити всі архівні дані шахтоуправлінь, визначити, які документи  загублені, хто є правонаступником того або іншого об’єкта, і постаратися скласти максимально точну картину стану підземного Кривого Рогу.

Термін дії держпрограми розрахований приблизно на 5 років, обсяги фінансування, за попередньою оцінкою, становитимуть до 100 млн грн. Прем’єр-міністр поставив завдання завершити її розробку до 10 грудня. Ми сподіваємося, що зараз почнеться фінансування, і всі проблеми, що стосуються підземного стану Криворіжжя, вирішуватимуться негайно.