Бурякозбирачі для великої металургії
ВАТ «Уманьферммаш» — чи не єдине успішне вітчизняне підприємство аграрного машинобудування.
Мало яка галузь промисловості останніми роками потерпіла більше, аніж сільськогосподарське машинобудування. Великі виробничі комплекси виявилися малоефективними — сільгосппідприємства не могли розраховуватись із ними за продукцію, ринок збуту якої з розпадом Радянського Союзу значно зменшився. Крім того, з’явилося багато агресивних іноземних конкурентів, а адміністрації заводів, що звикли орієнтуватися на держзамовлення, не змогли пристосуватися до нових умов. Отож, практично зупинене виробництво на підприємстві «Рівнесільмаш», на Херсонському комбайновому заводі, не найкраща ситуація і в БілоцерківМАЗу. На цьому тлі різко вирізняється своєю успішністю ВАТ «Уманьферммаш», яке знайшло своє місце в кооперації з… Маріупольським меткомбінатом імені Ілліча. Симбіоз підприємств різного профілю виявився взаємовигідним і може бути цікавим експериментом.
Історія «Уманьсільмашу» розпочинається з 1969 року, коли з конвеєра зійшла перша продукція заводу. У 1970-му на його базі створене об’єднання «Уманьферммаш», до якого також увійшли Уманьський дослідний завод сільгоспмашинобудування та головне спеціалізоване конструкторське бюро. За сорок років тут налагодили виробництво понад 70 найменувань машин та механізмів для сільського господарства, 250 видів запчастин до нього. Серед них — устаткування для обробки ґрунту, техніка для переробки сільгосппродукції, машини для транспортування і бурякозбиральні механізми. У 1980-х роках, із проголошенням Продовольчої програми, перед підприємством було поставлено завдання механізації великих тваринницьких ферм.
У 1983 році об’єднання очолив його незмінний керівник Анатолій Васильович Ліпкан. Ці роки були найкращими в історії заводу, чисельність робітників якого зросла до кількох десятків тисяч. «Ферммаш» перетворювався на градотворче підприємство, потроху доповнюючи заводською соціальною сферою міську інфраструктуру. Завод будував гуртожитки, житлові будинки, школи й магазини. Наприкінці 80-х підприємство стало флагманом профільного машинобудування.
Труднощі початку 90-х років були пов’язані передусім із масовим виробництвом вузькоспеціалізованої продукції, 90% якої до того ж вивозилося за межі України. Перед заводом постало завдання цілковитої переорієнтації, причому за несприятливої економічної ситуації і обвального падіння попиту на сільгоспобладнання.
— Для перепрофілювання підприємства створили маркетингову службу, яка мала дослідити перспективні варіанти розвитку, — розповідає директор ВАТ Анатолій Ліпкан. — Вийшло так, що ми й раніше виготовляли обладнання для меткомбінату імені Ілліча. Співробітництву сприяли й дружні стосунки з його директором Володимиром Бойком, які згодом набули нового змісту. Вигода від цього була взаємною. Завдяки власним агроцехам (або, якщо хочете, колгоспам) при комбінаті його працівники купують сільськогосподарську продукцію за суто символічними цінами (це входить до соціального пакету кожного з них. А ми торік виготовили продукції на 194 млн грн, з яких 42 млн грн — замовлення Маріупольського металургійного комбінату ім. Ілліча. Середня зарплатня у нас — близько трьох тисяч гривень. Завдяки співпраці з комбінатом, ми відреставрували стадіон, зараз зводимо будинок для наших працівників. До речі, на роботу і з роботи їх безкоштовно підвозять автобусами, чого не було навіть в радянські часи.
Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча — це дуже специфічне підприємство, акціоноване трудовим колективом. Тут не тільки зберегли все виробництво, а й розширили його: до складу ММК увійшло кілька підприємств, безпосередньо до металургії не причетних. Це швейна фабрика «Фея», кілька десятків колгоспів, мережа продуктових магазинів та аптеки. У цього підприємства є навіть власний флот і мисливське господарство. А уманьський завод, цілком перепрофілювавшись, сьогодні — головний постачальник машин, механізмів та запчастин для «іллічівських» колгоспів. На підприємстві створені конструкторське бюро з проектування нестандартного обладнання та експериментальна ділянка з виробництва дослідних зразків. Це дозволяє максимально скоротити час на розробку машин і впровадження їх у виробництво.
Довідка «УТГ»
ВАТ «Уманьферммаш» — це чотири заводи і 9 дочірніх фірм, об’єднаних єдиним виробничим процесом. Основна продукція — транспортні самоскидні причепи, преси віджиму олії, комплекси для виробництва соняшникової олії, автоматичні поїлки, самохідні завантажувачі зерна, тракторні напівпричепи, агрегати для транспортування води, а також пропашні, причепні та міжрядові просапні культиватори з підживленням, агрегат для внесення гербіцидів.
