Гаряча справа

Українська металургія потребує модернізації. Хто провадитиме її завтра?

Про це бесіда з деканом металургійного факультету Національної металургійної академії, професором, доктором технічних наук, завідувачем кафедри теорії металургійних процесів Людмилою Камкіною

— Людмило Володимирівно, як  за нинішніх умов найстаріший факультет академії планує забезпечити себе студентами?

— Звичайно, через «демографічну яму» 1991—1993 років приплив студентів у найближчі роки різко знизиться. Хто працюватиме в основному бюджето­творчому секторі — проблема і для нас, і для держави. Ми робимо ставку на випускників технікумів і коледжів гірничо-металургійного напряму й молодь із пов­ною середньою освітою. На превеликий жаль, багатьом із них бракує базових знань із основних природничих наук.  Ми навіть створили лекторій  для тих, хто відстає з фізики, хімії, вищої математики. Є бажання  — учитимуться далі.

— Як ви оцінюєте результати використання Болонської системи в навчанні майбутніх металургів? Є обґрунтована думка, що радянська система політехнічної освіти була більш досконалою…

— Уважаю, що це абсолютно правильно. Наша класична політехнічна й фахова освіта була кращою у світі. Так, завдяки Болонському процесу вже існує взаємне визнання «подвійних» дипломів металургів між нашою академією та Гірничою Академією Фрайбурга (ФРН), університетами Гельсінкі й Стокгольма. Є тісна й реальна інтеграція в науково-викладацькій роботі з оригінальних навчальних процесів із ВНЗ Росії, Ірану, Польщі…

Але однаково мінусів у Болонської системи набагато більше, ніж плюсів. Адже як виходить? Відучився, «модулі» склав, а до конкретної технічної спеціальності інтересу не набув… Така система багато в чому корупційна, особливо для нашої країни.  Критерій істини — практика. Раніше існували ознайомлювальні, виробничі та  спеціальні практики — біля горна та печі, на станах і ад’юстажах. При цьому за успішну роботу на виробничих практиках заводи і гроші платили, і справжній робочий розряд присвоювали. А потім студенти вели прикладні науково-дослідні роботи, які використовувалися на виробництві. Студент бачив себе в реальних умовах майбутньої роботи, підприємства бачили свого потенційного співробітника. А «Болонка» — як декоративний собачка. Гарна, але не дуже корисна в наших умовах.

— У металургії «корисне» й «нове» — синоніми?

— Це серйозне запитання. Приміром, на нашому факультеті розроблені нові технології поліпшення якості мартенівської сталі. І хоча багато хто цей техпроцес «ховає», однаково в мартенах сталь виходить кращою та якіснішою. Особливо це стосується «залізничного» металу — для рейок, коліс і деталей швидкісних поїздів. Над проблемами інтенсифікації мартенівської плавки активно працює наш професор Ганна  Стовпченко. На факультетських кафедрах металургії сталі, теорії металургійних процесів та електро­металургії  точаться постійні наукові супере­чки: може, занадто рано ми намагаємося забути старі добрі мартенівські печі й занадто швидко будуємо нові конвертери та електропечі? Шкода, що власникам меткомбінатів ця проблема наче й не цікава…

З іншого боку, назву створену в НМетАУ нову футерівку для конвертерів підвищеної стійкості з використанням інноваційних хромо-магнезитових вогнетривів. Ця  технологічно красива робота вже впроваджена на Дніпропетровському металургійному заводі ім. Петровського  та «Криворіжсталі».

Тому не все нове добре тільки через те, що «нове», і не все старе забувається тому, що воно погане. Тут багато складних, неоднозначних питань. Головне в тому, щоб наука в навчальному процесі була організаційною та інноваційною ланкою, яка поєднує викладачів і студентів у прагненні вирішити проблеми сучасного металургійного виробництва. І зараз ми, у принципі, чітко орієнтовані на перспективи прикладних досліджень. Один з останніх прикладів — нашим ученим удалося вирішити проблему наявності цинку в пило­газових сумішах для сталеплавильного цеху на молдавському металургійному заводі в придністровській Рибниці. 

— Чи співробітничає факультет із  металургійними заводами та ВНЗ України?

— І не тільки України. Розвиток нау­ково-навчальних зв’язків із ВНЗ Євро­союзу істотно підвищив статус нашої академії, причому як  освітній, так і матеріальний. Сьогодні ми маємо можливість відправляти наших студентів у європейські країни, щоб вони довідалися про металургійні новинки й повернулися додому для роботи на користь України — як би пафосно це не звучало! Зараз на факультеті ми використовуємо найсучасніші технічні засоби навчання, у тому числі чудові  новітні електронні мікроскопи від знаменитої «Karl Zeiss» з розрізненням у Х100000. Тому наші вчені й студенти можуть досліджувати металургійні процеси на нанорівні.

Ми давно (раніше дуже тісно, зараз — менше) співробітничаємо з колегами із Кривого Рогу, знаменитої «Петрівки», сталеварами Нижньодніпровського трубного заводу. А керівництво меткомбінату «АрселорМіттал-Кривий Ріг»  минулого року  замовило двох наших кращих студентів-сталеплавильників для роботи на металургійному заводі в Африці. Вони пройшли безліч тестів, співбесід за фахом і особистісними якостями… Але все одно на закордонну роботу не потрапили. Така реальна «затребуваність» наших інженерних кадрів!