У науки жіноче обличчя

Воно гарне й дуже розумне, як у наших сьогоднішніх героїнь. І саме в їх особі «УТГ» вітає всю чарівну половину вітчизняних учених із Міжнародним жіночим днем!

Що спільного між жіночою красою й жароміцним сплавом, нанофільтром для очищення води або потужним шахтним кріпленням? Як не дивно, зв’язок прямий — інноваційно-науковий. Усі ці розробки створені гарними й розумними жінками, які уособлюють три покоління­ нашої науки із трьох прес­тижних ВНЗ.

Швидка наукова допомога

Тетяна Лук’яненко. Народилася в рік московської Олімпіади. Кандидат хімічних наук у галузі електрохімії, доцент кафедри фізхімії Українського державного хіміко-технологічного університету МОН України (УДХТУ). Опублікувала понад півсотні наукових статей, у тому числі­ в міжнародних журналах з високою цитованістю. У 2009 році Дніпропет­ровська ОДА надала їй як одному з найкращих молодих учених області грант у розмірі 15 тис. грн за роботу «Нанокаталізатори на основі двоокисів свинцю й марганцю».

— За словами Булата Окуджави, «каждый пишет, как он дышит…». Це вочевидь про екологію, наш спільний біль і лихо. Тетяно Вікторівно, ви дійсно — у наукових лідерах із розробки нової наукової зброї проти отрут і токсинів?

— Насамперед відзначу, що наші НДДКР ведуться в рамках цільових і комплекс­них науково-технічних програм НАНУ й МОН України. Тому й проблеми ми вирішуємо комплексні: створюємо новітні нанокомпозиційні керамічні електрокаталізатори для різних електрохімічних процесів, насичення води киснем, оригінального синтезу органічних і неорганічних речовин. Зрозуміло, розробляємо нові технології з очищення води, повітря й ґрунту, руйнування отрут різних видів, якими наше навколишнє середовище насичене поза усякими межами. Проти пестицидів, гербіцидів, відходів медицини й хімпрому старі способи деструкції просто не діють.

Сьогодні тисячі тонн добрив і отрутохімікатів лежать просто неба або в старих напівзруйнованих коморах. Недавно ми одержали зі США в подарунок примітивну ангарну споруду для зберігання РАВ Придніпровського хімзаводу, хоча місцеві вчені-металурги й хіміки давно створили ефективні зразки й методи поховання цих найнебезпечніших відходів — контейнери СКАРМ із феросплавних шлаків. Але відвали на заводах усе більші, вони небезпечні для землі, атмосфери й води. Тому використання наших нових технологій очищення каналізації й повітря абсолютно необхідне під час будівництва систем очищення води й утилізації промислових отрутних відходів.

— Ви пропонуєте чистити повітря й воду інноваційно?

— По-іншому й бути не має! Нашою кафедрою фізхімії запропоновані зовсім нові методи знезаражування повітря за допомогою новітніх дезінфікуючих розчинів і нано­каталізаторів. Зіставлення з параметрами нинішніх методів очищення однозначно вказує на новизну й високу ефективність пропонованих нами способів. Наразі на ринку України й закордонних країн  такі агрегати взагалі не представлені. Відзначу, що нинішні «девайси» очищають і знезаражують повітря тільки від однотипних забруднювачів. А наш спосіб — комплексний і простий у застосуванні. Нові пристрої за технологіями від УДТХУ можуть бути реалізовані у вигляді комплексу окремих універсальних модулів, які досить легко налаштовуються під потреби конкретного замовника. Для випуску такого  обладнання не потрібно дефіцитних і дорогих матеріалів; а очищені повітря й вода відповідають усім державним санітарно-гігієнічним нормам. Що ж до новизни наших нано-НДДКР, то очікувані результати нові для нашої країни й навіть Європи. Вони відповідають світовому рівню розвитку сучасної електрохімії, мають велику теоретичну цінність, і їх треба покласти в основу розробки новітніх екологічно безпечних технологій і матеріалів.

Красуня й кріплення

Ірина Ковалевська. Дочка гірничого інженера, професор кафедри підземної розробки родовищ Національного гірничого університету (НГУ), доктор технічних наук. Закінчила з відзнакою мехмат, аспірантуру Інституту геотехмеханіки НАНУ й докторантуру НГУ. Наукове надбання: 183 роботи, у тому числі 13 монографій, 4 патенти, 20 статей у закордонних наукових виданнях. Співголова Міжнародної школи підземної розробки.

На студентському форумі можна прочитати відгуки студентів-гірників про одного з «найчарівніших і найпривабливіших» професорів Національного гірничого університету: «Досить доступно викладає матеріал, не все підряд, дає розумний конспект, з якого потім можна й списати, от тільки треба­ розуміти, що списувати, адже це головний її критерій під час оцінювання, плюс відвідування… Чудовий викладач, із гумором, зі знаннями! Чудова жінка! …Побільше б таких в університеті!»

Хоча висловлення й анонімні, з ними щиро згодний кожен, хто знає Ірину Ковалевську. Ось що говорять про неї колеги. Завідувач кафедри, професор, лауреат Держпремії Володимир Бондаренко:

— Це одна із кращих викладачів і вчених нашого університету. У ній органічно поєднані талант дослідника, грамотність учителя, звичайно ж, краса, доброта, жіночність, почуття гумору. Зрозуміло, багато в чому це — від чудових батьків. А от серйозні знання й успіхи в досить складній науці розроблення підземних покладів — її особиста заслуга. Відзначу, що Ірина Анатоліївна створила новий метод прогнозу проявів гірничого тиску, який ураховує зміну параметрів взаємодії системи «масив—зміцнені породи—кріплення». Вона також розробила узагальнений метод розрахунку напружено-деформованого стану підсистеми «зміцнені породи —кріплення» із просторовою неоднорідністю її гео­метричних, механічних та силових параметрів. Сьогодні Ковалевська читає курси з механіки гірських порід, моделювання гірничих процесів, викладає курс «Основи технології гірничого виробництва» англійською мовою. От останнє — особлива рідкість і наша гордість!

Заступник проректора НГУ з науки, доцент Роман Дичковський підтверджує:

— Глибокими пізнаннями в математиці та механіці Ірина Ковалевська схожа на свою знамениту однофамільницю. Адже розрахувати нові кріплення в особливо складних гірничо-геологічних умовах — завдання дуже непросте, потребує серйозних знань. А наша колега створила нові методики вибору раціональних параметрів таких кріплень для шахт України. Вирішуючи ці завдання, вона використовувала комплексний метод їхнього дослідження на фундаментальному базисі механіки твердого тіла, гірських порід і математичної статистики. Тому її науково-практичні роботи мають успішний досвід упровадження на шахтах ДХК «Добропіллявугілля», «Селідоввугілля», «Павлоградвугілля» і «Сніжнеантрацит».

Особливо наголошу на важ­ливості великого особистого внеску нашого гарного професора в розвиток міжнародних наукових зв’язків НГУ. У добрій організації нашої школи підземної розробки й міжнародних форумів гірників її внесок дуже вагомий. Вона є прикрасою президій — завдяки своїй чарівності й глибокому професіоналізму.

Елегантність та інтелект

Валентина Куцова. Професор, доктор технічних наук, завкафедри­ матеріалознавства Націо­нальної металургійної ака­­демії України (НМетАУ), завідувачка лабораторії ливарно-конструкційних матеріалів, наступниця традицій наукової школи­ академіків Стародубова,­ Буніна, Тарана, одна з кращих металознавців і організаторів вищої освіти в Придніпров’ї.

— Валентино Зіновіївно, як ви обрали таку нежіно­чу професію? Ніколи не шкодували про це?

— Чи могла я припустити в далекі 50-ті, що стану адептом найцікавішої й найважливішої науки — металознавства, яка стане улюбленою справою всього життя? Тепер уже з огляду на свій досвід  думаю, що доля вела мене у виборі професії та й у всій подальшій професійній роботі. Одержавши в школі золоту медаль, я мерщій пішла вступати до нашого ДГУ на фізфак. Адже це було тоді так модно! На жаль, не вийшло, але упокорилася і вступила в ДМетІ на спеціальність «Металознавство й термічна обробка»… Тепер розумію, як мені пощастило: адже я вчилася в одному з кращих ВНЗ країни й слухала лекції визнаних лідерів науки, відомих як у СРСР, так і у світі. Уже більше трьох десятків років я працюю в самому серці «бунінської школи» — на кафедрі матеріалознавства.

— Чи є сьогодні проблеми з підготовкою нових кадрів для металургії?

— Так, новий набір студентів — дуже болюче питання для НМетАУ. На жаль, через «демографічну яму» 1991—1993 років приплив абітурієнтів різко впав. І зараз мені страшнувато: хто ж завтра варитиме сталь, вальцюватиме труби й рейки, створюватиме нові сплави? Тому робимо ставку на випускників технікумів і коледжів ГМК-напрямку й молодь із повною середньою освітою. На жаль, багатьом із них бракує базових знань у природничих науках. Адже яке підступне запитання: навіщо випускникові з Юр’ївки або Мішурина Рогу знати структуру інтерметалідів? Але ми все-таки країна індустріальна, нам потрібні інженери й учені, а не юрби погано навчених бухгалтерів, юристів і фінансистів. «Циклон-4» або «Дніпро» у космос без них полетять, а от без освіченого металознавця, металурга й конструктора — ніколи!

Учениця В. Куцової Тетяна Аюпова, доцент кафедри, лауреат президентської премії для молодих учених, зізнається, що завжди дуже хотіла бути схожою на неї:

Мене підкорили її енергія та оптимізм. Вона просто заражає веселою вдачею, інтелектом та елегантністю. Навіть зараз, коли постають якісь проблеми, я намагаюся дивитися на них її очима. І знаєте, усе вирішується набагато швидше. Валентина Зіновіївна закріпила в мені щиру любов до металургії. За її порадою я стала аспіранткою, узялася за розробку сплаву з абсолютно новими властивостями — деформованого силуміну. Це ноу-хау в металургії. Але я не змогла б розробити його без колективу нашої кафедри, якою керує Валентина Зіновіївна. За допомогу й підтримку я всім їм безмірно вдячна.