Машина без бензину
Чи варто оснащувати автопарк підприємства економічним газобалонним обладнанням.
Представники бізнесу, які мають власні автопарки, намагаючись скоротити транспортні витрати, левову частку яких, як відомо, становлять витрати на паливно-мастильні матеріали, усе частіше замислюються над оснащенням транспортних засобів газобалонним обладнанням (ГБО).
Говорячи про газ як про моторне паливо, необхідно чітко розрізняти його види. Найперспективніший для України пропан-бутан — скраплений газ (СНГ, СУГ або LPG). СНГ одержують із нафти та сконденсованих нафтових газів. Його виробництво давно налагоджене на українських переробних заводах. Використовують також метан. Але він в Україні зараз не дуже популярний (хоча в СРСР цей напрям активно розроблявся): ціна на метан цілком залежить від експорту, а обладнання досить дороге. Необхідні для роботи системи балони, здатні витримувати тиск 200 атмосфер, істотно зменшують вантажопідйомність автомобіля. Тому метанове ГБО можна побачити тільки на вантажівках і автобусах, найчастіше ще радянського виробництва.
Світова статистика
Світовий лідер із кількості газобалонних автомобілів — Пакистан із 2,25 млн одиниць. У Європі першість за Італією, яка давно й успішно впроваджує газові технології в автовиробництві — близько 600 тис. авто. Із кількості таких авто Україна входить до світової десятки й посідає друге місце в Європі — 200 тис., причому за 2009 рік приріст становив близько 40%. Для порівняння: у Росії та США автомобілів на газі удвічі менше — близько 100 тис., у Німеччині — близько 80 тис.
Як працює ГБО
За час свого існування автомобільні газові установки зазнали багатьох конструктивних і технологічних змін. Найсучаснішим із доступних в Україні вважається ГБО 4-го покоління. Газ зберігається в герметичному балоні й під тиском надходить безпосередньо в редуктор (пристрій, аналогічний бензонасосу, відсутній). Редуктор підігрівається охолодною рідиною із системи, у ньому газ випаровується й у газоподібному стані (парова фаза) надходить у змішувач через дозатор. Змішувач установлюється перед дросельними заслінками й поєднує газ із повітрям (робоча суміш). Перед редуктором стоїть електромагнітний клапан для відключення подачі газу. Перемикач режиму подачі палива виводиться в салон і фіксується в трьох положеннях: «газ», «бензин» і «нічого», перекриваючи один або два клапани відповідно. У разі ввімкненого запалювання обидва клапани закриті. Звичайно передбачається автоматичне відключення подачі газу за відсутності іскри.
Переведення інжекторного двигуна для роботи на скрапленому або стисненому газі припускає перепрограмування електронного блоку управління мотором. Тому встановити ГБО 4-го покоління можна тільки на авто після 2003 року випуску (для більш ранніх версій використовують інші покоління ГБО). Газ має більш високе октанове число, згоряє повільніше, тому необхідно вручну збільшити час горіння, змінивши кут випередження запалювання.
У Європі позиції поступово завойовують системи 5-го покоління. У них газ надходить у циліндри в рідкій фазі за допомогою газонасоса. Це дозволяє зменшити витрату й запускати двигун за будь-яких негативних температур (бо немає необхідності випаровувати газ перед подачею в мотор). Але вартість таких систем вище й вони більш чутливі до «брудного» палива. Останнє зводить до нуля можливість їхнього поширення в Україні.
Витратна економія
Незважаючи на деякі цінові коливання, газ у будь-якому разі набагато дешевше бензину. Об’єктивна ринкова ціна на скраплений пропан становить 50% від ціни 95-го бензину. При переведенні автомобіля на газ можливість роботи двигуна на бензині зберігається, тому в цілому запас ходу збільшується. Октанове число СНГ — близько 105—110 одиниць, що практично виключає детонацію. Ця властивість актуальна для двигунів із високим ступенем стискання, які споживають дорогий високооктановий бензин. Не забуваємо й про екологію: уміст шкідливих речовин у вихлопних газах авто на метані знижується на 30–40% і навіть більше.
Але встановлення ГБО вимагає додаткових фінансових витрат. Обладнання та роботи з установлення на легковий автомобіль коштуватимуть 5–15 тис. грн. Машину із ГБО необхідно заново поставити на облік, замінивши техпаспорт, оплативши транспортний збір і послуги експерта. Для проходження планового техогляду буде потрібний новий документ — талон газового ТО (150—200 грн). Крім цього, раз на рік-півтора (залежно від умов експлуатації) установку треба обслуговувати (300—500 грн). Обсяг споживаного газового палива на 10—20% більше обсягу бензинового. Ці чинники обов’язково необхідно враховувати в обрахунку потенційної економії.
Для юридичних осіб і підприємств ситуація ще складніше. В Україні немає нормативно-правової бази з питань експлуатації та ремонту газового транспорту. Тому переобладнувати та обслуговувати автомобілі доведеться на спеціалізованих СТО «приватним» чином.
«Газировки» не робимо»
В іншому питання встановлення та обслуговування ГБО у великих містах вирішити нескладно. Проблеми можуть виникнути при загальному технічному обслуговуванні автомобіля. По-перше, монтаж газової системи на нову машину означає зняття із заводської гарантії. По-друге, багато профільних СТО відмовляються брати в роботу авто із ГБО із простим формулюванням: «Газировки» не робимо».
Експлуатація ГБО також позначається на основних агрегатах авто. Відсутність рідини у двигуні приводить до підвищеного тертя між окремими деталями, результат — зменшується термін їхньої служби. Фахівці відзначають: якщо мотор іномарки в середньому розрахований на 300 тис. км пробігу до капремонту, то з газом ця цифра буде менше на третину. У «газировках» частіше доводиться замінювати повітряний фільтр, додатково зливати конденсат із редуктора й стежити за станом гумотехнічних виробів ГБО. До цього додаються ще й декілька суб’єктивних недоліків. У легкові авто, наприклад, газовий балон установлюють у багажнику або на штатне місце «запаски», тому ефективна площа багажного відділення зменшується.
Думка експерта
Сергій Ковальов
Директор Газової асоціації України
— Відповідно до накопиченого світового досвіду вважається, що використання автомобілями газових моторних палив (стисненого природного й скрапленого нафтового газу) безпечніше, ніж спалювання бензину або дизельного палива. Це пояснюється тим, що, по-перше, і стиснений природний газ (СПГ), і скраплений нафтовий газ (СНГ) зберігаються на борту автомобіля під тиском у спеціальних автомобільних балонах, які мають багаторазовий запас міцності. Балони до постановки на виробництво проходять серію випробувань: визначення надлишкового тиску руйнування, прострілу з вогнепальної зброї, впливу відкритого полум’я тощо. Крім цього, сучасна арматура балона (мультиклапан для СНГ або балонний вентиль для СПГ) має спеціальні запобіжні клапани (пожежний, швидкісний, перевищення тиску тощо), які забезпечують додаткову пасивну безпеку автомобіля. По-друге, температура запалення СПГ вище температури запалення бензину, тому СПГ може витримувати більш високі зовнішні температури до запалення. По-третє, газові балони найчастіше встановлюються в найменш уразливих місцях машини й таких, що рідше ушкоджуються. Так, імовірність руйнування кузова легкового автомобіля в зоні розміщення балона — у багажнику — становить лише 1—5%. Неодмінні умови, на яких ґрунтується безпека використання газобалонного обладнання, — його правильне встановлення та експлуатація, що включає своєчасні періодичні технічні огляди газових балонів. І тільки поєднання цих двох умов гарантує безаварійну експлуатацію такого автомобіля.
