Морський вузол газових проблем
Харківський газовий договір між Україною та Росією розбурхав вітчизняний політикум. «Ув’язка» досягнутих угод із пролонгацією строків оренди Чорноморським флотом військово-морської бази в Криму багато політиків зустріли «непарламентськими» аргументами, залишивши поза дискусією найважливіше — «формулу» газу.
Тим часом і в Україні, і в Росії перші експертні оцінки неоднозначні. Приміром, керівник Інституту економічних досліджень і політичних консультацій Ігор Бураковський уважає, що зниження ціни на газ позитивно позначиться на споживачах, але не розв’яже основної проблеми — високої енергоємності та низької енергоефективності українського виробництва. На думку енергетичних експертів Ільдара Газизулліна та
Олександра Нарбута, головна проблема в тому, що досягнуто домовленості про знижки, а не про зміну формули, за якою розраховується ціна газу.
У російських експертів свої претензії. Генеральний директор Фонду національної енергобезпеки Костянтин Симонов переконаний, що економічне питання дістало політичного рішення. За його словами, Росія прагнула до європейського ціноутворення, але перейшла «з Україною на відносини, схожі з тими, які склалися … у газовій сфері з Білоруссю». Генеральний директор Інформаційно-аналітичного центру з вивчення суспільно-політичних процесів на пострадянському просторі МДУ імені М.В.Ломоносова Олексій Власов заявив, що втрати «Газпрому» Росія зможе компенсувати, одержавши доступ до активів у інших секторах економіки.
Валерій Боровик, голова правління альянсу «Нова енергія України», громадської організації, яка об’єднує компанії нафтогазового комплексу, а також виробників енергозбережного обладнання, упевнений, що міждержавна угода — програш нової влади як у газовій, так і в економіко-політичній сфері.
— Це величезний провал, бо всі провідні європейські компанії, які закуповують великі обсяги природного газу в РАТ «Газпром», під час кризи домоглися зниження цін на газ від 15 до 20 відсотків і вище без додаткових поступок зі свого боку.
— Чому ви вважаєте домовленість із Чорноморського флоту Росії додатковою поступкою? Невже для більшості громадян України термін його базування дорожче від власного добробуту?
— Давайте підрахуємо, якою повинна бути відповідно до світової практики оплата за базування таких флотів. Ринку їхнього базування нема, але усереднена цифра по світу — мільярд доларів на рік. Цю цифру свого часу назвав ще Євген Марчук, коли, бувши прем’єр-міністром, вів перші переговори з укладання базового договору, у якому обговорювалися умови оренди.
На сьогоднішній день у світі існує профіцит газу, який «тисне» на тарифну політику й знижує його ціну. Більш того, під час кризи ціни визначає той, хто платить гроші. Україна належить до країн, які справно платять за газ.
Найближчим часом не очікується різкого пожвавлення економіки, що б не говорили голови урядів. Пожвавлення є, але дуже слабке й повільне — і в Німеччині, і в США. А разом із ними й у світі, бо монстри — Америка та Німеччина — тягнуть за собою всі економіки. Отже, різкого збільшення споживання природного газу не буде.
Саме тому я стверджую, що всі уряди, незалежно від того, були вони інтеграційними (як заявляє нинішня влада) чи дотримувалися національних інтересів (як заявляла попередня), під час візитів у Москву укладали чергові газові контракти гірші від попереднього.
— Це пов’язано з агресивною політикою РАТ «Газпром» чи з невмінням нашої влади захищати національні інтереси?
— Позиція «Газпрому» завжди є не просто жорсткою, а єдиною. У нас же, якщо один учасник переговорів щось підписує, на нього накидається сто собак (прошу пробачити мені таке різке порівняння). Ми слабкі, бо граємо розчепіреною п’ятірнею, а не єдиним кулаком. Ну й, безперечно, не буває без особистих інтересів. У кожному уряді присутній такий аспект.
— У цьому випадку — інтересів великих корпорацій, які заощаджують кошти на модернізації?
— Про модернізацію саме і йдеться. У Європі наперед обрахували зростання цін на природний газ і подбали про енергозбереження. Я вивчав досвід Німеччини. Там була ухвалена спеціальна державна програма. Держава в особі міністерства промисловості й економіки створила Фонд підтримки енергозбереження, який кожному покупцеві альтернативного енергетичного обладнання компенсує 50% фінансових витрат. Німці вважають, що коли протягом 10 років вкладати такі кошти, істотно знизиться залежність країни від імпорту газу. Приблизно кожне третє домоволодіння в Німеччині
переобладнане на використання альтернативних джерел енергії.
І в нас має бути пакет документів, які свідчать про те, що держава вибирає енергозбереження своїм стратегічним курсом. Для цього треба змінити свідомість не тільки міністра палива й енергетики, а й усіх керівників у країні — від голови держави до директорів підприємств. Немає потреби щороку просити Росію зменшити нам ціну на газ. Краще створити умови для інвестицій у розвиток альтернативних джерел енергії й через
10 років розв’язати проблему.
— Як ви оцінюєте перспективи створення газотранспортного консорціуму?
— У політиці, на жаль, домінують дві полярні точки зору. Перша, мовляв, це зрадництво національних інтересів, друга — єдиний вихід для України. Не розглядаючи по суті систему формування газотранспортного консорціуму, політики висловлюються гаслами.
Проте є різні виходи із ситуації. Газотранспортна система приватизована майже у всіх країнах, які ввійшли до Євросоюзу, а ще вчора перебували у Варшавському блоці. По-різному це відбувалося. У Румунії, Хорватії, приміром, 50% плюс одна акція у власності держави. У такий спосіб вони залучили інвесторів і модернізували свої системи. Хоча порівняно з українською їхні газотранспортні системи мізерні, але й нам не слід боятися приватизації. Треба лише обговорювати, на яких умовах.
Є й інший вихід, що був чітко підтверджений на саміті в Брюсселі. Підписано заяву провідних інвесторів, які бажають інвестувати в ГТС за підтримки Європейської комісії. Основні вимоги, чітко виписані в цій заяві: незалежність оператора ГТС, прозорість і відкритість власника ГТС відповідно до міжнародних фінансових стандартів і практики, комерційно привабливі тарифи тощо. Загалом сім пунктів. Це дуже добрий вихід. Чому? Бо Україна підписала Енергетичну хартію Європи й прагне до прозорості газового ринку.
Повірте, якщо ми підемо шляхом європейської декларації, завтра інвестори вишикуються в чергу. Це не дивно — таких проектів у світі одиниці.
