Ректор НУК Сергій Рижков: «Європейський ВНЗ — не примха, а вимога часу»

Національний університет кораблебудування імені адмірала Макарова (НУК) наразі — один із ВНЗ України, що найдинамічніше розвиваються.

Дуже важливо, що він має суто технічну спрямованість, готуючи кадри безпосередньо для промисловості. Тут не обмежуються досягненням виключно освітніх цілей. Як і в кожному солідному європейському університеті, у НУК головну увагу приділяють науковим дослідженням із подальшою апробацією розробок на провідних підприємствах країни. Його ректор доктор технічних наук Сергій Рижков упевнений, що розвиток Національного університету кораблебудування означає якісні зміни не тільки в системі підготовки фахівців, а й у галузі в цілому.

— Сергію Сергійовичу, університет — самоврядна структура. Наскільки НУК уповноважений визначати свою стратегію розвитку?

— Ми маємо статус національного університету, що дозволяє самостійно працювати в усіх напрямках. Це, найперше, створення нової моделі економічної діяльності, що ґрунтується на солідарній участі держави, бізнес-структур і громадян, економії енергетичних ресурсів і енергозбереженні, оптимізації структури й складу підрозділів. Також сприяння приведенню системи освіти в нашому ВНЗ у відповідність із вимогами Болонської декларації зі збереженням традиційної інженерної підготовки, розширення автономії та студентського самоврядування. Надзвичайно важливе використання інноваційних розробок учених НУК для підвищення конкурентоспроможності вітчизняної кораблебудівної науки. Підсумок — перетворення на сучасний університет європейського типу.

— Престиж інженерної професії в останні роки впав. Це об’єктивна тенденція?

— Завдяки глобалізації, стрімкому розвитку світової науки та проривним інноваційним технологіям відбулися істотні зміни в самому процесі інженерної праці. Я маю на увазі насамперед інформаційні технології. Зараз можна мати робоче місце на дачі, у себе вдома або в гуртожитку, але при цьому працювати на замовників із будь-якої точки планети. Усе залежить від вашої кваліфікації та затребуваності. Інженерна праця сьогодні вимагає володіння новітніми технологіями й зберігає статус основи розвитку цивілізації. Тому говорити про падіння престижу — неправильна точка зору. Звичайно, кризові процеси у світовій економіці скоротили кількість цікавих проектів — із будівництва, розвитку інфраструктури, кредитування тощо. Але це все тимчасово. За економічним спадом завжди настає піднесення, яке вже видно. Завжди під час кризи у світі намагалися вкладати гроші в розвиток науки та новітніх технологій, і результати цього ми незабаром побачимо.

— Що робить флагман технічної освіти для свого регіону?

— Конче потрібно відповідати вимогам як світового ринку, так і регіонального у сфері підготовки кадрів і наукових досліджень. Миколаїв завжди був і є кораблебудівною столицею України. Розвиток нашої країни як морської держави неможливий без прогресу­ ­суднобудування, а відповідно й модернізації виробничої бази та підвищення кадрового потенціалу. Суднобудування для нашої країни — одна із пріоритетних, повністю замкнутих на національні ресурси галузей, у якій одне робоче місце створює 4—5 суміжних. У разі позитивного вирішення питань її розвитку, що вже відбито в Податковому кодексі, удасться в дуже короткий термін розмістити значну кількість замовлень на миколаївських та інших підприємствах України. Це треба передбачати й готуватися до такого розвитку подій: потрібна буде підготовка фахівців усіх рівнів — від проектантів до майстрів.

Розв’язання питань нау­ково-конструкторського й кадрового забезпечення галузі пов’язане насамперед із діяльністю нашого університету. Зараз у НУК розробляється Концепція безперервної кораблебудівної освіти України. Вона передбачає навчання за ланцюжком «робоча спеціальність — молодший фахівець — бакалавр — фахівець або магістр — кандидат наук, доктор наук», а також перепідготовку та підвищення кваліфікації робітничих, інженерних, конструкторських, керівних кадрів і фахівців. Тобто йдеться про створення повного циклу формування кадрового й наукового потенціалу для підприємств галузі.

— Які нові спеціальності буде відкрито?

— Сьогодні у нашому ВНЗ навчається близько 12 тисяч студентів, з яких готують фахівців і магістрів за 30 спеціальностями. У стадії ліцензування ще близько 20 нових напрямків. Серед них суднокорпусобудування,­­ суднові машини та механізми, гідротехнічне будівництво, пожежна безпека, газотурбінні установки та компресорні станції, економіка довкілля та природокористування, телекомунікаційні системи та мережі, екологічна безпека та багато інших. Недавно відкрито нову цікаву спеціальність — комп’ютерний еколого-економічний моніторинг.

— Як сучасним організаторам виробництва пройти курс НУК «управління проектами»? Чи це студентська програма?

— Спеціальність «управління проектами» універсальна. Її може освоювати бакалавр будь-якого профілю. Причому в нас повністю замкнутий цикл підготовки за цією спеціальністю — від фахівця, магістра до кандидата й доктора наук. Останнім часом цей механізм успішно впроваджується у світову економіку й дає добрі плоди. Зараз в Україні це відбувається на державному рівні через Кабмін. У Миколаєві він реалізується в ДП «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря»-«Машпроект», суднобудівному заводі «Океан» і Національному університеті кораблебудування імені адмірала Макарова та інших лідерах галузі.

— Наскільки ефективні науково-технічні розробки на виході з лабораторій університету? Скільки отримано патентів співробітниками НУК за останні десять років?

— Головним підсумком науково-технічної діяльності університету останнім часом стало завершення проекту національного значення «Створення універсальних транспортних суден і засобів океанотехніки», поданого на здобуття Держпремії в галузі науки і техніки за 2011 рік. Нашими колегами та партнерами під час його реалізації були миколаївський суднобудівний завод «Океан», класифікаційне­ товариство «Регістр судноплавства України», Морське інженерне бюро, «Акер Ярдз Юкрейн» та Інститут електрозварювання імені Є.О.Патона НАНУ. Визначено необхідність створення універсальних транспортних суден і засобів океанотехніки для розвитку України як морської держави, підготовлена й реалізована нова методика проектування та конструювання суден на основі теорії ризику й новітніх комп’ютерних технологій. Також розроблені й освоєні сучасні технології­ будування суден із високим рівнем екологічної безпеки під час їхнього виробництва та експлуатації. Виготовлено нові засоби океанотехніки. Крім того, створені нові правила експлуатації та будування морських, річкових суден для Регістра судноплавства України. Реструктуризовані вітчизняні суднобудівні підприємства відповідно до світових тенденцій і вимог і на основі отриманих результатів побудовано сучасні транспортні судна.

Відповідаючи на другу частину запитання, скажу, що за останні десять років нашими вченими отримано понад 650 патентів. Зараз дослідниками НУК реєструються проривні технологічні рішення в галузях судно­будування, переробки відходів, енергетики та інших.

— Як студенти і аспіранти можуть реалізувати свої технічні ідеї? Які їхні наукові інтереси?

— Така діяльність зосереджена в науково-дослідній частині, яка об’єднує сім НДІ, чотири центри й сім галузевих лабораторій, 42 науково-виробничих колек­тиви, НДІ кораблебудування­ та Інститут новітньої  корабельної інженерії. Стрижень будь-якого університету — його професорсько-викладацький склад. На 57 кафедрах НУК підготовку фахівців проводять 58 докторів наук, 262 кандидати наук, функціонує 31 наукова школа, які очолюють найвідоміші люди у світі науки. Таким чином, у студентів і аспірантів є і маститі наставники, і всі умови для проведення наукових досліджень.

Національний університет кораблебудування — це насамперед масштабна наукова площадка, де весь час апробуються нові ідеї. Багато з них затребувані вже сьогодні. Унікальним є проект розробки та впровадження підводних апаратів, на яких немає людей. Недавно з ініціативи Миколаївської облдержадміністрації разом із Миколаївським управлінням із надзвичайних ситуацій на нашому науково-дослідному судні «Дельта» за допомогою цієї техніки досліджені небезпечні затонулі об’єкти в акваторії Кінбурнської коси. Удалося виявити чимало вибухо­небезпечних предметів. Великий резонанс дістав проект «Створення підводного музею України». Унікальність його в тому, що поблизу місць у акваторії Чорного моря, які мають історичну цінність, буде встановлено апарати, які в режимі реального часу через Інтернет зможуть передавати «живу картинку» підводного світу в будь-який час доби для будь-якої точки планети. Серед інших ноу-хау університету — створення «Електронного вісника наукових праць НУК», «Збірника наукових праць студентів», розробки в галузі будівництва суден на повітряній подушці й підводних крилах, проект заводу з переробки сміття з подальшим одержанням альтернативного палива, що дозволяє розв’язувати екологічні проблеми, і багато чого іншого.

— Які міжнародні зв’язки розвиває НУК зараз? Чи збільшуватиметься кількість іноземних студентів?

— У країні окреслюються позитивні передумови для розвитку кораблебудівної галузі. У світі ж ці процеси відбуваються з різним ступенем активності. Багато країн гостро потребують інженерів-суднобудівників. Чим і пояснюється те, що в нашому університеті навчаються 200 іноземних студентів із 35 країн, і надалі їх кількість зростатиме. Ми працюємо над тим, щоб протягом трьох років збільшити її до 500. Зараз ведуться переговори про спільну підготовку студентів із Росією, Туреччиною, Іраном, Китаєм, В’єтнамом, Саудівською Аравією та іншими країнами.­

Цим міжнародні контакти Національного університету кораблебудування не обмежуються. Недавно створений на базі міжнародного відділу Навчально-науковий центр міжнародного співробітництва (ННЦМС) займається супроводом науково-технічних і освітніх проектів, грантів, наданням паспортно-візової та правової підтримки. Однією з функцій центру також є підготовка та організація навчання іноземних студентів, аспірантів, докторантів за спеціальностями університету. Про авторитет викладачів НУК за кордоном можна судити з кількості їхніх запрошень до відомих міжнародних програм, а також у провідні наукові центри світу.­

— Які основні питання на порядку денному НУК?

— Ми розробили генеральний план розвитку університету. Те, що хочемо зробити, не має аналогів. За підтримки місцевої влади нам надано близько 11 гектарів землі. На цій площі збудуємо наукове містечко із найбільшою на півдні України міжвузівською електронною науково-технічною бібліотекою, комплексом басейнів для випробування корпусів суден, боксів для відпрацьовування енергозбережних та екологічних технологій.

Особливе місце в генплані приділено розвитку інфраструктури. Буде побудовано два сучасних корпуси готелів для проживання студентів та аспірантів, нове житло для співробітників університету, Палац студентів. Ми також запланували створення повномасштабного конструкторського бюро з розробки проектів сучасних суден. У нас уже є домовленість із західними партнерами про залучення новітнього програмного продукту. Працює центр із підготовки фахівців у галузі сучасного проектування.

Прагнення стати європейським ВНЗ — не примха. Це вимога часу. Без інноваційної діяльності та модернізації матеріальної бази неможливо ввійти в міжнародний освітній і науково-технічний ринок, а також інтегруватися в глобальний ринок суднобудування. Саме таку мету ми ставимо собі. Необхідно й далі впроваджувати сучасні методи управління університетом, розвиваючи автономію та демократичні принципи, для чого успішно реалізований проект «Студентська республіка НУК» зі створенням власного студентського телебачення. Запущений принципово новий сайт університету, що вже став, по суті, найсучаснішим інформаційним порталом, і багато чого іншого. Це шлях у Європу. Шлях, що відкриває ще більші перспективи для нинішніх, а головне — майбутніх студентів Національного університету кораблебудування.

Сергій Рижков

Ректор Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова, заслужений діяч науки і техніки України, доктор технічних наук, професор, академік Академії наук вищої школи України, президент Академії наук ­суднобудування України й Міжнародної академії морських наук, технологій та інновацій.

Автор понад 250 наукових праць і 25 винаходів. Створив наукову школу з екологічних технологій і новий науковий напрям з очищення та утилізації газових і рідких викидів за рахунок енергопотенціалу самих викидів із використанням двофазних дисперсних струминних і відривних течій, сил турбо- і термофорезу, коагуляції частинок під час обтікання перешкод і в каналах. Уперше теоретично й експериментально за допомогою голографічної інтерферометрії, лазерної доплерівської анемометрії довів відрив пристінного шару під час обтікання пластини початковою ділянкою струменя. На основі створеного напряму розроблений і впроваджений у 1992—2010 роках цілий типорозмірний ряд струминних мастиловіддільників для газотурбінних двигунів 3-го й 4-го поколінь розробки державного підприємства «Науково-виробничий комплекс газо­­турбобудування «Зоря»-«Машпроект». Також створені мастиловологовіддільники для систем стисненого повітря, упроваджені з 1990 року на більш ніж 150 підприємствах країн СНД.

Довідка «УТГ»

1 липня 1902 року в Миколаєві відкрите середнє механіко-технічне училище, яке стало базовим для створення університету.

18 вересня 1920 року почав функціонувати індустріальний технікум, до складу якого ввійшли судно­будівне, механічне, електротехнічне й шляхобудівне відділення. Миколаївський індустріальний технікум мав статус вищого навчального закладу, а його випускникам присвоювалася кваліфікація інженера. Термін навчання в технікумі становив три роки.

У 1926—1927 роках індустріальний технікум реорганізований у кораблебудівний, а термін навчання збільшився до чотирьох років. У цей період були створені й обладнані лабораторії опору матеріалів, хімії та теплотехніки.

У 1929 році Миколаївський кораблебудівний технікум об’єднали з Миколаївським вечірнім робочим технікумом. Цей заклад дістав назву Миколаївський машинобудівний інститут. У 1930 році після об’єднання із суднобудівним факультетом Одеського політехнічного інституту його перейменували на Миколаївський корабле­будівний інститут (МКІ).

У 1946 році в інституті створена аспірантура на базі провідних кафедр зі спеціальностей: «конструкція корпуса корабля», «технологія будівництва суден», «суднові парові турбіни», «суднові парові котли», «суднові двигуни внутрішнього згоряння».­

У 1949 році рішенням уряду СРСР інституту було присвоєне ім’я адмірала Степана Макарова.

У 1994 році рішенням Кабміну інститут дістав четвертий рівень акредитації, статус університету й назву Український державний морський технічний університет.

Указом Президента України 25 березня 2004 року університет дістав статус національного й назву Національний університет кораблебудування імені адмірала Макарова.