Місто на нафті

Двохсотлітній видобуток нафти у Бориславі не припиняється ні на день, однак так само стабільно накопичуються екологічні проблеми.

Борислав, що на Львівщині, безпосередньо розташований на одному з найбільших родовищ нафти у нашій державі. Ще на початку дев’ятнадцятого сторіччя її тут добували, використовуючи як мастило до возів, аж поки місцевий винахідник Ян Зег не відкрив крекінг «кип’ячки», виділивши з неї гас.

Пік видобутку припав на 1909 рік, коли було викачано два мільйони тонн нафти (близько п’яти відсотків тодішнього світового видобутку). Відтоді ці показники лише знижувалися.

Сьогодні обсяги видобутку у двадцять разів менші (крім того, щорічно тут отримують близько 40 млн м3 газу). Нарощувати потужності на родовищі, що експлуатується вже більше сторіччя, неможливо без подальших гео­логорозвідувальних робіт та введення нових свердловин, у тому числі глибиною понад три кілометри. Проте такими проектами поки що ніхто не зацікавився, хоча місто, можна сказати, тільки й живе з експлуатації свого нафтового багатства. До того ж тут вже зникли супутні підприємства — заводи «Галлак» та асфальтний.

Затоплена і фактично непридатна до відновлення колись єдина у СРСР шахта з видобутку гірського воску — озокериту, який застосовується в медицині, а також як матеріал для ізоляції кабелів. Бориславці пишаються тим, що саме їх озокеритом свого часу було покрито перший трансатлантичний телеграфний кабель. Тепер пишатися нема чим. Більш того, сто років нафтовидобутку створили проблеми забрудненості територій, які міська влада не спроможна вирішити самостійно. А екологічна катастрофа може зачепити і сусідні населені пункти Дрогобицької агломерації – курорти Східницю та Трускавець.

Щоб побачити, що таке «місто на нафті», гостю Борислава достатньо вийти в міський парк, де посеред атракціонів та обабіч дещо занедбаних алей, якими ходять мами з колясками, працюють нафтові автомати-качалки, заповнюючи вугле­­­­воднями підземні резервуа­ри. Такі качалки в місті — повсюди: у приватних садибах, у горах, біля шкільного подвір’я. Протягом двохсот років нафтовидобуток не припинявся ані на день. Це призвело до загазованості та  забруднення території вуглеводнями, яке триває через міграцію шкідливих речовин стволами неліквідованих відпрацьованих шахт.

Шахти — це залишок того хижацького видобутку нафти, який описано в творах Івана Франка, коли шукачі угризалися в тутешню землю колодязями, на дні яких і накопичувалася нафта, або, як тут її називали, «кип`ячка». Вичерпавши рідину, колодязь поглиблювали – таким чином кустарні копанки сягали ста метрів. Коли нафта закінчувалась, шахту просто прикривали зверху дошками. Зрозуміло, що сто років тому ніхто не завдавав собі клопоту наносити розташування цих копанок на карту. Понад те — наразі ніхто не візьметься навіть припустити, скільки їх на території міста. Хтось каже, що забутих копанок тут дві тисячі, інші — що цілих двадцять тисяч. На їх місці вже зведені будинки. Так, наприклад, закинуті шахти виявили під школою і міською радою. Коли таку шахту знаходять, її заново герметизують зверху, залишаючи трубу для газовідводу, оскільки газ, що накопичується в стволах, становить реальну загрозу для міста.

— Згідно з даними дистанційного зондування Землі з космічних носіїв, майже над всім Бориславом спостерігається спектральна аномалія, яка свідчить про високий рівень забруднення повітряного басейну загальною площею 21,36 кв. км, – розповідає міський голова Борислава Володимир Фірман.

У Бориславському регіоні виявлено 193 зони загазованості, з них понад 40 різних за розмірами геохімічних аномалій вуглеводневих сумішей метанового ряду. Існує постійна небезпека утворення вибухової концентрації вуглеводневих газів на територіях житлових масивів міста. Такі прецеденти вже були — руйнувалися споруди і гинули люди.

Не можна сказати, що в Києві зовсім не знають про техногенно-екологічні проб­леми Борислава. Питання­ багато разів порушувалося­ на всіх урядових рівнях. Проте не вирішено і до сьогодні.

Наприкінці березня міністр з питань надзвичайних ситуацій Віктор Балога на засіданні міжвідомчої робочої групи Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій доручив створити робочу комісію для вивчення ситуації у Бориславі. «Обласна адміністрація і відповідні перевірчі служби МНС і Мін­екології проведуть експертизу щодо того, як дотримуються правил виробництва на підприємствах, про які ми сьогодні говорили на нараді. І це буде також уроком, як треба вести роботу, щоб не забруднювати довкілля», – сказав він.

Нинішні нафтовики в принципі дотримуються встановлених для галузі нормативів. А от хто прибиратиме після їх попередників, які працювали в Бориславі ще за часів Польської держави та Австро-Угорщини, невідомо.­ І що робити, до прикладу, із закинутою озокеритною шахтою, з якої щодоби виділяється 1770 куб. м газоподібних вуглеводнів, теж ніхто не знає.

— Як ви гадаєте, чи адекватну компенсацію отримує Борислав від підприємств — користувачів надр та природних ресурсів, що розташовані на його території, зокрема ВАТ «Укрнафта»?  —запитує  Володимир Фірман і сам відповідає: — Екологічні проб­леми, які не розв’язуються роками, істотно перевищують ті незначні переваги, які має з нафтовидобутку міська громада (працевлаштування, відрахування до місцевого бюджету). Стосунки громади і надрокористувачів — класичний приклад співжиття бідняка і багатія. Ніхто не надає  муніципалітету коштів на ремонт  доріг і мостів, розбитих внаслідок руху важкої техніки, задіяної в експлуатації надр. А індикатором проблеми є жалюгідний стан найгіршої вулиці у Бориславі з промовистою назвою Нафтова. З прийняттям нового Податкового кодексу ми втратили право на деякі відрахування, і тепер вони надходять у столицю, а не до нас — підсумовує пан Фірман.

І все ж таки, попри постійні конфлікти з видобувниками, влада міста та його мешканці пов’язують свою долю виключно з нафтою. І мають на те підстави. За словами академіка Георгія Бойка,­ головного вченого секретаря Української нафтогазової академії, хоча видобуток нафти досягнув критичної позначки, він стабілізувався.­ «Найновіша криза зумовлена як об’єктивними факторами – вичерпанням ресурсів, так і господарськими прорахунками, згортанням капіталовкладень, — зазначив він. — За останні роки в декілька разів скоротилося пошуково-розвідувальне буріння, на промислах відчувається дефіцит обладнання. Хоча є можливість відкриття нових покладів і приросту промислової продукції за рахунок дослідження вже відкритих родовищ. Щоб подолати кризу в Бориславі, необхідні капіталовкладення, і вони себе окуплять».

Довідка «УТГ»

Нафтогазовидобувне управління «Борислав­нафто­­газ» — структурна одиниця ВАТ «Укрнафта». За забезпеченістю промисловими запасами нафти займає другу позицію серед шести нафтовидобувних управлінь «Укр­нафти». Видобута в Бориславі нафта надходить на Дрогобицький нафтопереробний завод, нафтовий газ — на Бориславський газопереробний завод. На підприємстві працюють більш ніж 1,5 тис. фахівців з видобутку, підготовки, транспортування нафти, а також переробки ­попутного газу, ремонту свердловин та обладнання. Середньо­­місячна заробітна плата працівників за 2010 рік становила 3369,6 тис. грн. Основним родовищем району є Бориславське нафтогазоконденсатоозокеритне.

За оцінкою науковців, ресурси нафти у надрах Львівської області становлять ще близько половини від видобутої — більш ніж 44 млн тонн.