Поразки і надії

Науці поки що не вдається прогнозувати землетруси. Але тим більш актуальні зусилля, яких докладають учені.

Викладач Житомирського націо­нального агроекологічного університету, кандидат технічних наук доцент Віктор Ганношин працює в галузі виявлення земле­трусів, має серйозні власні розробки — на його рахунку ­ 7 зареєстрованих патентів.

— Вікторе Петровичу, ще кілька десятків років тому сейсмологи були сповнені оптимізму. Широко велися прогнозні дослідження в Китаї, де традиційно високий ризик землетрусів…

— Так, наприклад, грандіозний результат — прогнозування катастрофи 1975 року в місті Хайчен. Проведена за декілька годин до дев’ятибального землетрусу евакуація врятувала життя багатьом тисячам людей.

— Але це фактично єдиний випадок великого землетрусу, наслідкам якого вдалося запобігти.

— Утім, і тут не можна говорити про застосування надто складних методик. Лихо було передвіщено завдяки спостереженням за рівнем води в колодязях.

Сейсмологи в тому ж Хайчені кілька разів передчасно били на сполох, і влада «вхолосту» проводила евакуацію. Але Хайчен — місто невелике, тому й не було особливих економічних і організаційних труднощів. На жаль, буде землетрус чи ні, ніколи не відомо напевно, і вже  наступного після Хайчена року в Китаї ніхто не взяв на себе відповідальність евакуювати Таншань — місто з мільйонним населенням, хоча провісники землетрусу й були. У результаті катастрофа забрала близько восьмисот тисяч людських життів.

— Уважається, що прог­нозувати землетрус мож­на за поведінкою тварин.

— «Біологічні» підходи малоперспективні. Погодьтесь, що орієнтуватися на поведінку собаки або рибок в акваріумі досить смішно. І вже зовсім непередбачувані причини хвилювань риби в морях. Прогностичні ознаки мають бути чіткими, обґрунтованими, імовірність фіктивних тривог  — мінімальною, а самі прогнози — мати високий ступінь імовірності. Із біологіч­­­ними провісниками все якраз навпаки.

Набагато надійніші геофізичні провісники — сейсмічні, деформаційні, термічні, гідродинамічні, електромагнітні та інші. Зараз усе більше вчених схиляються до використання іоно­сферних провісників землетрусів як найоперативніших і найдостовірніших.

— Це те, на чому ґрунтуються ваші винаходи. Розкажіть про це докладніше.

— Науці відомо, що майбутній землетрус впливає на певні параметри навколо­земного космічного простору. Особливо реагує на нього іоносфера. Ще Ломо­носов відзначав світіння нічного неба перед землетрусом. Причина відома: за кілька діб до землетрусу сейсмічний процес, що розвивається, змінює електронну концентрацію в іоносфері. І на висоті до 110 кілометрів атмосфера нагрівається за рахунок потоку високоенергетичних електронів із верхньої магнітосфери, тому температура і підвищується, і небо може світитися. Найважливіше для прогнозу  — оцінка електронної концентрації, здійснювана за допомогою іонозонда — спеціальної портативної  радіотехнічної станції.

— Такий підхід, напевне, вимагає дуже непростого аналізу.

— Так, хоча вимірювання електронної концентрації в період перебігу сейсмічного процесу й у момент головного удару ведуть уже десятки років, однак що робити з отриманою інформацією і як її використовувати, багато в чому невідомо. Аналіз ускладнюють і  додаткові чинники: підвищення сонячної активності, яке призводить до магнітних бур, потужні кар’єрні вибухи, вулканічна діяльність, метеори, метеорити.

— У чому суть вашого винаходу?

— Відмінність моїх методів саме в тому, що в них нема цих недоліків і вони дозволяють із більшою вірогідністю ухвалювати рішення стосовно землетрусу, що наближається. Розроблено ці методи не лише на ефекті зміни електронної концентрації в атмосфері, вони містять у собі  аналіз декількох незалежних фізичних явищ, що супроводжують сейсмічний процес.

— Які знання для цього потрібні? Адже ви начебто не професійний сейс­молог.

— Мій основний фах — радіоінженер. А тут знадобилася математика. Пощастило, що серйозно нею займався в Харківській радіотехнічній академії в доктора фізико-математичних наук академіка І.В.Сухаребського. А ще — статистична радіофізика й власне фізика. Звичайно, аналізував багато робіт, присвячених змінам електронної концентрації. У результаті одержав формулу, яка дозволяє ефективно прогнозувати майбутній землетрус.

— Про що думали, коли дізналися про японську катастрофу?

— Звичайно, шкодував про те, що не випробував свою методику, яка, можливо, і допомогла б. До речі, коли я починав дослідження,­ ­думав саме про японців. Вони вели 50-літні дослідження, які не дали результатів. Якби в мене був іонозонд, зміг би перевірити ефективність моїх методів на сейсмоактивних територіях…