Невтримна ПРИВАТизація

Група «Приват» поповнила свої феросплавні активи ще одним заводом у США, відсунувши на задній план розвиток підприємств в Україні.

До рук «Привату» потрапило майже 20% загально­світових потужностей із випуску феросплавів і приблизно 12% запасів марганцевих руд. І хоча ядро виробничого ланцюжка, як і раніше, в Україні, де група є монополістом, неможливість безмежного диктату цін на внутрішньому ринку усе більше підштовхує її до експансії за кордоном.

Завоювання Америки

Недавно структура Optima Group LLC придбала 100% статутного фонду американської феросплавної компанії CC Metals&Alloys LLC. Основні акціонери Optima — співвласники двох компаній зі США: Felman Production Inc., що спеціалізується на виробництві феросплавів, і Felman Trading Inc., яка торгує марганцевою сировиною та феросплавною продукцією. І Optima, і обидві Felman контролює група «Приват».

Опосередкованим власником Felman Production група стала 2005 року. Головним активом компанії був феросплавний завод у м. Нью-Хавен (Західна Вірджинія), що перебуває в стадії банкрутства. Через рік ЗАТ «Приват-Інтертрейдинг» надало консалтингову допомогу Felman Production у технічному переоснащенні та розширенні потужностей цього підприємства до 120 тис. тонн продукції на рік, після чого його робота відновилася. Суть проекту полягала в перепрофілюванні заводу з виробництва феросиліцію на випуск більш затребуваного на американському ринку феросилікомарганцю.

2008 року була заснована компанія Felman Trading. Крім закупівель марганцевої сировини із приналежних групі «Приват» рудників у Африці, Австралії та Україні і її продажу в США, а також збуту виробленого на заводі Felman Production силікомарганцю, до завдань Felman Trading входить реалізація на американському ринку продукції українських, грузинських і румунських феросплавних підприємств групи. Тепер компанія стане також і головним дистриб’ютором продукції CC Metals&Alloys. «Купівля цього активу дозволить нам не тільки збільшити обсяги поставок на американський ринок феросиліцію, який має попит, а й розширити асортимент пропонованих феросплавів для задоволення все більших потреб місцевих металовиробників», — відзначив генеральний менеджер Felman Trading Влад Михєєв.

Зараз головний актив CC Metals&Alloys — завод у м. Калверт-Сіті (Кентуккі), постачальник якісних спеціальних сплавів для металургійної та ливарної промисловості, який має вигідне географічне положення. Підприємство має три дугові електропечі, що дозволяє йому випускати щорічно­ майже 100 тис. тонн готової продукції понад 40 най­менувань. У його товарній лінійці поки домінують феросиліцій і магнезитові феросплави, але потужності заводу можуть бути розширені або перепрофільовані.

Заокеанський приціл

Ще недавно експансії групи «Приват», зацікавленої в збільшенні продажів феро­сплавів на американському ринку, перешкоджали встановлені місцевою владою торговельні бар’єри. 1994 року міністерство торгівлі США ввело антидемпінгове мито в розмірі­ 163% на імпорт феросилікомарганцю українського­ виробництва. Цей захід стосувався переважно продукції приналежних групі Нікопольського (НЗФ) і Запорізького заводу феросплавів (ЗЗФ). Аж до осені минулого року Українська асоціація виробників феросплавів (УкрФА) не вживала ніяких заходів для його скасування.

Наприкінці вересня минулого року керівництво УкрФА поширило інформацію про те, що надіслало в мінторгівлі США офіційне клопотання про перегляд або скасування чинних санкцій. Однак, за даними деяких джерел, близьких до керівництва асоціації, ніякого клопотання не було.

У будь-якому разі мита можуть бути переглянуті або скасовані не раніше вересня нинішнього року. До цього українська сторона має підготувати відповідний пакет документів. Але, з огляду на те, що група поповнила свої американські активи ще одним феросплавним заводом, будь-які клопотання про пом’якшення або скасування обмежень можуть бути непотрібними.

Маркетологи групи «Приват» уже заявили, що виробничий потенціал CC Metals&Alloys і Felman Production дозволяє покрити не менше 50% загальної потреби американської металургії у феросплавній продукції. Тобто обидва заводи групи мають виробити 500 тис. тонн феросплавів на рік. Поки кожен із них випускає не набагато більше 100 тис. тонн, і сьогодні група може претендувати тільки на 20% американського ринку феросплавів. Щоб збільшити цю частку в 2,5 раза, потрібні капітальні інвестиції. Логічно допустити, що група здатна знайти необхідний фінансовий ресурс. І вона неодмінно його знайде, якщо американський проект буде для неї пріоритетним.

Межі монополії

Після купівлі CC Metals&­Alloys група «Приват» стала одним із найбільших світових гравців у сфері виробництва феросплавів і видобутку марганцевої сировини. Вона контролює Нікопольський, Запорізький і Стахановський заводи феросплавів, Марганецький і Орджонікідзевський ГЗК, Побузький ­феронікелевий комбінат і декілька інших підприємств галузі, на які припадає 96% загального обсягу випуску феросплавів в Україні (1,5 млн тонн на рік).

До групи також­­ входять гру­зинський Georgian Man­ga­nese Holding, який включає марганцевий ГЗК «Чиа­­тур­марганець», Зестафонсь­кий завод із виробництва феросплавів і каскад Варциських ГЕС, які постачають ці підприємства недоро­гою електро­енергією. Також «Приват» — власник феросплавного заводу SC Feral SRL у Румунії й тепер уже двох аналогічних підприємств у США.

Крім рудників у Гані, групі належить австралійська гірничодобувна компанія Consolidated Minerals, яка спеціалізується на випуску залізної руди, міді, цинку й руди з високим умістом марганцю (до 48%) і з низьким відсотком шкідливих домішок. Торік «Привату» удалося вивести Consolidated Minerals на рекордний рівень із обсягів виробництва — видобуток марганцевої руди перевищив 1 млн тонн.

«Приват» вочевидь не має наміру зупинятися на досягнутому. Торік він спробував поглинути компанію, яка посідає третє місце з обсягів видобутку марганцевої руди в Австралії, — OM Holdings. Наміри не мали успіху. Тож пріоритети діяльності групи поступово змінюються.

Поки кістяк її бізнесу знаходиться в Україні. Але останні події на феросплавному ринку країни свідчать, що тут експансія групи перейшла всі межі. У лютому минулого року Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі (МКМТ) доручила Мінекономіки провести спеціальне розслідування обставин імпорту­ феросплавів в Україну. Приводом стала заява УкрФА. Відповідно до неї, за період із третього кварталу 2008 року по третій квартал 2009-го на тлі скорочення споживання феросплавів у країні на 59% їхнє ввезення зросло на 219%. Ціни закордонних постачальників зменшилися на 38% і стали нижчими за ціни українських виробників. За твердженням заявників, це призвело до того, що випуск цього виду продукції вітчизняними підприємствами знизився на 15%, продажі на внутрішньому ринку — на 67%, а залишки на складах зросли на 45%.

До кінця минулого року розгляд було припинено.­ «Імпорту феросплавів в Україну в цей період не було в таких обсягах і на таких умовах, які завдали б значної шкоди національному товаровиробникові або були б потенційно небезпечними», — констатували фахівці МКМТ. Реакція УкрФА була миттєвою. Керівництво асоціації пообіцяло оскаржити рішення комісії в судовому порядку. «Органи, які проводили розслідування, не всебічно й не в повному обсязі вивчили інформацію з цього питання. Зокрема, Мін­економіки, яке готувало проект резолюції, не довело до відома членів МКМТ усі факти», — відзначив виконавчий директор УкрФА Сергій Кудрявцев.

Потрібні, але не дуже

Досі ніяких дій не було. І це свідчить про те, що українська феросплавна нива перетворюється для групи на пройдений етап. Більш того, є ймовірність, що у разі погіршення ринкової кон’юнктури або виникнення якихось інших ризиків українські підприємства одержуватимуть фінансування за залишковим принципом.

Щось подібне відбувається вже зараз. У перші місяці цього року на ЗЗФ зупинено 15 печей, частина співробітників переведена на 4-денний режим роботи. Представники підприємства трактують цей захід як змушений, указуючи серед причин подорожчання електроенергії. Але сам факт того, що, маючи достатні кошти, група не побажала зберегти на заводі колишні обсяги виробництва, свідчить: вона в цьому не дуже зацікавлена. Або навпаки — що закордонні проекти обіцяють їй значно більші вигоди, а отже, гроші вона вкладатиме насамперед туди.