Не послизнутися на ринку

Українська чорна металургія пережила падіння світової економіки. Чи зможе тепер упоратися з її піднесенням?

За даними Всесвітньої асоціації виробників сталі, виплавка  металу на планеті в березні збільшилася майже на третину щодо аналогічного періоду 2009 року. Завантаження виробничих потужностей зросло до 80,2% —  пікової цифри з кінця 2008-го. Україна поки відстає: вітчизняна металургія запрацювала продуктивніше лише на 14,6%.

У зв’язку з таким явним виходом галузі із кризи Американський інститут чавуну та сталі прогнозує підвищення цін на сировину — залізну руду й коксівне вугілля. Їхній ринок цього року може стати дефіцитним. При цьому очікувати збільшення обсягів видобутку завдяки уведенню в експлуатацію нових потужностей треба не раніше 2011 року. Важливим чинником може стати також помітне підвищення експортних мит на залізну руду в Індії та Австралії.

Для нас ця ситуація особливо неприємна — поклади коксівного вугілля в Україні зменшуються, а видобуток стає усе дорожче й складніше. Потужності віт чизняних коксохімічних заводів навіть надлишкові, однак з їхнім завантаженням справи не дуже добрі. Значну частину сировини доводиться імпортувати з Росії, Польщі та інших країн. Крім того, через застаріле обладнання енергетичні витрати, пов’язані з виробництвом сталі, прокату й чавуну, на українських заводах приблизно на 30% вище, ніж в Індії або Китаї, і на 35% — у порівнянні зі США або країнами ЄС.

Зростання чорної металургії в усьому світі призведе також до загострення конкуренції за ринки збуту продукції, найбільшим і найпривабливішим з яких є Китай. Однак Пекін не поспішає віддавати свій ринок іноземцям. Про це свідчить п’ятирічний план розвитку китайської металургії на 2011—2015 роки, що обговорювався на недавній конференції, проведеній тамтешнім міністерством промисловості та інформаційних технологій. Розвиток галузі в Китаї має бути в першу чергу спрямований на задоволення внутрішнього попиту на чавун та сталь. Особливий акцент робився на необхідності модернізації виробництв для того, щоб освоїти випуск високо технологічних видів товарів, які країні сьогодні доводиться імпортувати.

Нагальним залишається для України питання збуту. Якщо в Російській Федерації продукція чорної металургії розподіляється між внутрішнім і зовнішнім ринками приблизно в рівному співвідношенні, то в нас близько 80% припадає на експорт. Україна, яка має одну з найпотужніших металургійних промисловостей у світі, останнім часом імпортує понад 1 млн тонн металу щорічно.

Ситуацію нашим експортерам ускладнює поступове уведення в експлуатацію власних виробничих потужностей у країнах, які споживають продукцію української чорної металургії. Найперше це Туреччина, яка протягом найближчих декількох років планує внутрішній випуск плоского прокату довести до 9 млн тонн на рік. Це фактично закриє турецький ринок для наших підприємств. Схожа ситуація складається й у країнах Близького Сходу, які за останні два роки скоротили обсяги імпорту сталі на 17 млн тонн також за рахунок організації виплавки на своїх підприємствах.

Зростання виробництва та створення нових металургійних підприємств у всьому світі призводить до загострення конкурентної боротьби між постачальниками. У цих умовах українським заводам доведеться постаратися не програти битву за покупця. Закони ринку диктують необхідність підвищувати якість продукції й знижувати витрати на її виробництво, тим самим зменшуючи відпускну ціну. Отже, треба проводити модернізацію обладнання, підвищувати енергетичну ефективність, освоювати випуск нових високотехнологічних видів продукції. Тільки таким шляхом вітчизняна чорна металургія зможе зберегти або навіть посилити свої позиції у світовій структурі виробництва. Державі, зі свого боку, було б доцільно звернути увагу на розвиток внутрішнього ринку. Відновлення застарілої (ще радянської!) транспортної інфраструктури, потреба в якій давно назріла, могло б стати потужним стимулом для його розвитку.

«Для українських підприємств цього року буде актуальним зміцнення позицій на внутрішньому ринку збуту»

Олександр Ткачов, аналітик фінансовоаналітичної групи «Про-Консалтінг»:

— Зростання металургійної галузі в Україні помітно нижче, ніж в інших країнах першої десятки, крім Індії. Чим це можна пояснити?

— Збільшення виробництва сталі на всіх континентах — наслідок зростання попиту суміжних галузей (таких як машинобудування, приладобудування, будівництво тощо), які потроху почали виходити з рецесії.

У свою чергу Україна ще не до кінця оговталася від негативних наслідків кризи, і економічна ситуація все ще напружена. Слід відзначити, що в 1-му кварталі в країні спостерігалася політична нестабільність, яка негативно позначалася як на економіці в цілому, так і на виробництві зокрема. Стримувальним чинником збільшення випуску сталі можна також назвати нестачу руди й коксу в січні-лютому. Нестача сировини для виробництва у свою чергу спровокувала збільшення її вартості.

— Яка стратегія буде обрана українськими виробниками в гострій боротьбі за ринки збуту? Що їм треба було б зробити? Чи зможемо ми втримати внутрішній ринок?

— Незважаючи на позитивні прогнози з виплавки сталі, 2010 рік може стати несприятливим для деяких компаній, бо на світовому ринку можливе надвиробництво продукції. Цей чинник обіцяє більші ризики для вертикально неінтегрованих металургійних комбінатів, особливо разом з істотним підвищенням цін на сировину.

Для українських підприємств цього року буде актуальним зміцнення позицій на внутрішньому ринку збуту. З іншого боку, виникає реальна загроза депресії та консервації виробництва на одному рівні. Тому логічним буде ухвалення спеціальної програми стимулювання виробництва, у першу чергу спрямованої на розширення внутрішнього попиту шляхом реалізації великих металомістких інфраструктурних проектів.

З боку держави також потрібне проведення політики, яка стимулює переоснащення виробничих потужностей на заводах. На світовому ринку сталі також переважають позитивні споживчі настрої. Це означає, що інвестувати в переобладнання та підтримку галузі необхідно вже сьогодні, щоб у майбутньому одержати очікувані дивіденди.

— Як позначиться на вітчизняних підприємствах підвищення цін на сировину? Яких заходів можна вжити для скорочення витрат?

— У структурі витрат на виробництво сталі близько 70% становлять витрати на сировину, тому її ціна дуже важлива. У свою чергу підвищення цін на коксівне вугілля й залізну руду в 1-му кварталі цього року вже негативно позначиться на обсягах виплавки в Україні. Для оптимізації витрат на сировину меткомбінатам слід домовлятися з постачальниками про зниження цін, а також укладати довгострокові контракти на прийнятних умовах. Також необхідно збалансувати збут кінцевого продукту з обсягами власного виробництва, щоб виключити простоювання готової продукції на заводах.

Довідка «УТГ»

Зростання виплавки зафіксоване в усіх найбільших країнах — виробниках сталі. Найбільш вражаючий прогрес за перші три місяці цього року продемонстрували США (61,5%), Бразилія (59,3%) та Японія (50,7%). Менші, але також досить значні темпи зростання в державах Європейського Союзу (37%), Південній Кореї (29,1%), Китаї (22,5%) та Росії (21,9%). Найменші результати серед лідерів показали Україна (14,6%) та Індія (12,9%).