Продається «клондайк». Дорого

Зміна власника російської шахти «Распадская» обіцяє зміни для української металургії, що задихається від нестачі коксівного вугілля.

Керівництво «Євраз Груп С. А.» і менеджмент ВАТ «Распадская», які через компанію Corber Enter­prises Ltd на паритетних засадах володіють 79,99% статутного фонду ВАТ «Распадская», офіційно підтвердили намір знайти покупця на цей актив. Власники не стали призначати стартову ціну об’єкта й планують установити вартість його продажу, виходячи із пропозицій претендентів. Орієнтир для них — нинішня капіталізація «Распадской», що становить $5,6—5,9 млрд.

Потрібна непотрібна

У 2009 році сировинні підприємства «Євразу» забезпечили потреби меткомбінатів групи в ЗРС на 96%, а в коксівному вугіллі — на 74%. Тобто «Распадская» у загальному портфелі компанії аж ніяк не зайва. Особливо якщо врахувати, що вона займає домінуючу позицію на ринку коксівного вугілля Росії та СНД. Підтверджені ресурси вугілля, якими вона володіє, становлять 1,461 млрд тонн.

На частку власне шахти­ «Распадская» припадає 57,8% розвіданих запасів, або 451 млн тонн. На піку виробництва в 2007 році тут видобули 13,6 млн тонн вугілля, а в 2010-му майже вдвічі менше — 7,2 млн тонн. Це пов’язане з великою аварією­ в травні минулого року, коли два потужних вибухи в лаві пласта №6 майже повністю зруйнували внутрішню інфраструктуру й будівлі над виробками.

До середини грудня шахту було в основному відновлено. Уведено в експлуатацію лаву пласта № 9, що найменше потерпіла під час аварії. На інших же п’яти пластах видобуток планують відновити вже цього року.

Вугільні апетити

З огляду на ці обставини продаж «Распадской» виглядає одночасно і зрозумілим, і несподіваним. «На сьогодні «Євраз» є однією з найбільш обтяжених боргами російських гірничо-металургійних компаній, а тому його керівництво могло вдатися до цього заради одержання значних коштів і, відповідно, зменшення заборгованості», — уважає аналітик ІК Dragon Capital Сергій Гайда. Аналітик ІК BG Capital Євген Дубогриз дотримується іншої точки зору: «Навряд чи власники такого значущого активу вирішили б розпрощатися з ним добровільно. Швидше за все, це зроблено на вимогу «згори». Прецедент уже був, коли російська влада підштовхнула власників, яких уважали неефективними, до продажу однієї з шахт».

Діапазон потенційних претендентів, на думку експертів, максимально широкий. Старший аналітик із металургії ІГ «АРТ КАПІТАЛ» Дмитро Ленда припускає, що в цьому активі зацікавлені чотири групи компаній: провідні міжнародні гравці сировинного ринку (такі як Rio Tinto і BHP Billiton), світові лідери стале­ливарної справи (такі як ArcelorMittal), великі російські гірничо-металургійні компанії та їхні українські колеги. «Міжнародним гірничодобувним гігантам цей актив відкриє доступ до перспективного ринку Росії. А інші зможуть шляхом його придбання підвищити власну забезпеченість коксівним вугіллям, що вкрай важливо для росіян в умовах дефіциту якісної сировини на регіональному ринку й тим більше — для українців», — пояснює Ленда.

Він відзначає: із компаній із цілком українським капіталом необхідні кошти для купівлі «Распадской» має тільки холдинг «Метінвест»: «Він забезпечений коксівним вугіллям менш ніж на 100%, поряд із цим в Україні недостатньо розвинена портова інфраструктура, яка стримує транспортування цього виду сировини з американських шахт групи на її українські коксохіми. Корпорація «Індустріальний союз Донбасу» (ІСД), яка найбільше потребує власної сировинної бази, як і раніше, зазнає фінансових труднощів, а отже навіть не вживатиме спроб придбати об’єкт». Також Дмитро Ленда не виключає можливості переходу «Распадской» до російських груп, які торік увійшли до складу акціонерів «Запоріжсталі».

Керівний партнер аудиторської компанії Kreston GCG Андрій Катчик сумнівається в тому, що майбутнім власником «Распадской» стане одна зі світових сировинних корпорацій: «Попри високі ціни на коксівне вугілля, а також підвищені з початку нинішнього року котирування акцій «Распадской», цінові орієнтири, задані нинішніми власниками, більшості претендентів здаються завищеними». На його думку, найімовірніший покупець активу — російська компанія «Мечел».

Здолати дефіцит

Зміна власника євразійського лідера з виробництва одного з основних видів металургійної сировини не може не вплинути на структуру його поставок в Україну. За нинішнього стану справ із забезпеченістю коксівним вугіллям вітчизняних споживачів це надає питанню особливої гостроти. Адже, відповідно до планів на поточний рік, українські сталевари мають намір збільшити обсяги випуску на 6—16%. Навіть за зростання  6% їм знадобиться не менше 24 млн тонн вугільного концентрату, з яких 11,2 млн тонн доведеться імпортувати.

Ситуація ускладнюється тим, що, згідно із прогнозами, цього року може різко скоротитися видобуток коксівного вугілля у самій Україні, а його ввезення може виявитися менше запланованого, становлячи приблизно 8,5 млн тонн.

За словами генерального­ директора асоціації «Укр­кокс» Анатолія Старовойта, «значне зменшення вітчизняного вуглевидобутку вже далося взнаки й  викликало необхідність у збільшенні обсягів імпорту. Поки нашим коксохімам удається задовольняти все більший попит металургів, але ситуа­­ція з вугіллям на межі». На березневій балансовій нараді металургів він відзначив: «Через різкий спад вуглевидобутку в Україні вітчизняні КХЗ змушені були збільшити частку імпортного вугілля у складі шихти для коксування до 45%. Однак на шахтах Кузбасу виникла аналогічна ситуація. У Росії, звідки в Україну раніше надходила більша частина цього виду сировини, тепер теж виник дефіцит якісного коксівного вугілля». Тому зараз російські металурги лобіюють вжиття заходів із обмеження його поставок в Україну. Тож обсяги імпорту вугілля із Росії найближчим часом можуть скоротитися.

Отже, експортна політика нинішніх і майбутніх власників «Распадской» відіграватиме не останню роль у ситуації з дефіцитом в Україні. Гайда впевнений, що й після продажу цього активу «Євраз» зможе забезпечити власні коксохімічні підприємства, у тому числі українські, приблизно на 75%. Цю думку почасти поділяє й Дубогриз, який нагадує, що в компанії залишається в резерві «Южкузбассуголь». Але він уважає, що, розставшись із «Распадской», «Євраз», імовірно, знайде покупця і для своїх українських коксохімів.

Із погляду інших аналітиків, зміна власників «Распадской» буде скоріше позитивним чинником для віт­­­­чизняного ринку коксівного вугілля. «Звичайно, якщо ними стануть росіяни або китайці, то можна чекати, що структура поставок зміниться в інтересах забезпечення металургійного бізнесу групи, яка її купила, і зниження поставок на українські КХЗ. Прихід же якогось сировинного гіганта відіграє нейтральну роль, оскільки його система збуту визначатиметься переважно ринковою кон’юнктурою. А якщо актив придбає ArcelorMittal, то обсяги реалізації в Україні можуть зрости», — відзначає Дмитро Ленда.

Довідка «УТГ»

«Євраз» (Росія) — вертикально-інтегрована гірничо-металургійна компанія, належить до 15 найбільших виробників сталі у світі. До її складу входять 14 метпідприємств у Росії, США, Канаді, Південній Африці, Італії, Чехії та Україні; чотири гірничо-збагачувальних комбінати в Росії та Україні; три коксохімічних заводи (КХЗ) в Україні й, нарешті, два вуглевидобувних активи в Росії — ВАТ «Распадская» і ВАТ «Южкузбассуголь».

Компанія «Распадская» — найбільший у СНД видобувач коксівного вугілля. Включає чотири видобувні підприємства — діючі шахти «Распадская», МУК-96 і розріз «Распадский», а також споруджувану шахту «Распадская-Коксовая», збагачувальну фабрику, Саткінський чавуноливарний завод і декілька допоміжних потужностей, розташованих у Кемеровській області.