«Чорний ящик» для інновацій

Проблеми із захистом інтелектуальної власності змушують тримати вузівські наукові розробки в цілковитій таємниці.

У Націо­нальному гірничому університеті (м. Дніпропетровськ) проходила школа молодих учених «Економіко-правові основи­ розробки інноваційних проектів і трансферу технологій». Її слухачі мали здобувати практичний досвід упровадження на ринок результатів наукових досліджень, утілених у комерційні проекти. Аж раптом виявилося, що організатори заходу, так само як і його учасники, зовсім не поспішають поділитися інформацією про свої розробки, що «обкатуються» у рамках тренінгів.

Троє в одному човні

 — Ідея полягала в тому, щоб об’єднати навколо кожного з технічних нововведень трьох фахівців, — розповідає начальник відділу міжнародних наукових проектів НГУ Марина Пашкевич. — Це в першу чергу сам автор розробки, а також економіст і юрист. Попередньо всі вони прослухали короткий лекційний курс про те, що таке інновації, інтелектуальна власність, яка законодавча база в цій сфері.

Потім учені об’єднувалися в групи по троє й кілька днів працювали над реальними проектами, які ведуться кафедрами ВНЗ.

Уся робота відбувалася у кілька етапів — аж до презентації результатів потенційному інвесторові. Зрозуміло, за такий короткий час неможливо зробити все, як треба в реальності. Тому презентувалися ще досить «сирі» напрацювання. Однак модератори школи — фахівці донецького науково-технічного центру «Реактивелектрон» — відразу пояснювали, яких припущено помилок, що зроблено не так і що можна зробити для підвищення ринкової вартості проекту. Вони також підказували часом несподівані джерела можливого фінансування. Передбачається, що ще один-два місяці потрібно на доробки, написання серйозних бізнес-планів, після чого наукові новинки можуть бути представлені реальним інвесторам, у разі удачі — куплені й упроваджені в економіку. Зацікавлені компанії вже є. Обіцяла свою допомогу й дніпропетровська Торгово-промислова палата, з якою ми давно співпрацюємо.

Ноу-хау — у систему!

Здавалося б, усе просто й очевидно. Однак досі таке доволі плідне співробітництво різнопрофільних фахівців майже ніколи не реалізовувалося.

— Звичайно, — говорить Марина Пашкевич, — ідеально, якщо сам автор розробки має необхідні знання для проходження повного шляху від ідеї нововведення до його впровадження. Але в сучасного вченого-«технаря» для цього просто немає часу. Та й  юридичний супровід інновації неправильно покладати на винахідника. Це мають робити відповідні фахівці.

Як з’ясувалося, знайти таких фахівців сьогодні нелегко. У цивілізованому світі давно виник напрямок, названий менеджментом інновацій. Ця робота вимагає спеціальних знань, що відрізняються від тих, якими володіють «традиційні»­ юристи та економісти. Крім того, розбудова сучасного високотехнологічного суспільства, ефективне державне управління інноваційними­­ процесами взагалі неможливе без так званої національної інноваційної системи (НІС). Тим часом в Україні є лише зачатки (інші фахівці говорять — фрагменти) такої системи.

У нас є відповідна законодавча база, але з певних причин наші закони неефективні, а найчастіше їх просто не дотримуються. Тим більш важливо, щоб спеціально навчений економіст міг обрахувати можливі прибутки від упровадження, урахувати комерційні ризики. З іншого боку, разом з автором до інвестора має йти юрист, здатний захистити не тільки авторські права самого вченого, а й інтереси ВНЗ, у якому народилася розробка.

Заручники власних ідей

Серйозні труднощі постали під час спроби з’ясувати, які ж, власне, проекти «комерційно аранжувалися» в рамках проведеної школи. Так, про коротко згадану в пресі розробку під робочою назвою «Чорний ящик» (система контролю параметрів працюючого великогабаритного електродвигуна) співробітник кафедри електропривода Євген Худой говорити навідріз відмовився: «Нас настійно просили не розголошувати ніякої інформації про наш винахід. Можу тільки сказати, що це щось на зразок «медичної картки» електродвигуна. Щоб дізнатися про деталі, краще потерпіти рік, поки винахід не буде доведено до стадії впровадження».

— Не треба звинувачувати­ вчених у такій ситуації, — прокоментувала Марина Пашкевич. — У сьогоднішніх правових і економічних умовах вони дезорієнтовані й залякані, бояться зробити крок уліво, крок управо. Річ у тім, що деякі розробки наперед «застовплені» промисловими підприємствами-монополістами. Але не треба думати, що розробники мають з цього істотні дивіденди. Часом учений для здійснення розробки й виконання дисертаційної роботи просто не має необхідного обладнання. Доводиться йти на підприємство, де таке обладнання є. А там говорять: «Будь ласка! Тільки підпишіться в тому, що результати роботи належатимуть нам і ніяка інформація не розголошуватиметься». Ну про які впровадження й ринки технологій може тут ітися? А тим часом деякі розробки наших провідних кафедр дають промисловцям багатомільйонні прибутки.

Коли відродяться технопарки

— Можливість подолання­ таких негативних тенденцій, — уважає Марина Пашкевич, яка очолює й бізнес-інкуба­тор НГУ, — у створенні при ВНЗ технопарків і бізнес-інкубаторів з ухилом в інноваційні проекти. Адже поки ВНЗ не може вести комерційну діяльність, реалізувати класичну схему: розробка — бізнес-план — інвестор. Тим більше не може йтися про продаж власних науково-технічних продуктів. Зрозуміло, молодий учений може звернутися за створенням бізнес-проекту в сторонню консалтингову компанію. Але для цього, по-перше, потрібні чималі гроші, по-друге, ідею можуть і вкрасти. А в університетському середовищі, у колі однодумців, таке менш імовірно.

На жаль, слід зазначити, що ситуація з технопарками в Україні наразі досить невизначена. У 1999 році цьому типу установ було надано певні податкові пільги, які не стосувалися, утім, організованих при ВНЗ. Можливо, саме тому з восьми великих українських технопарків жоден не «прив’язаний» до навчального закладу. Крім того, уже в 2004 році на спеціальний режим інноваційної діяльності технопарків було накладено мораторій, а в 2005-му ухвалили рішення «про рівні умови підприємництва», назване Президентом «технічною помилкою уряду». І лише в березні минулого року Кабмін створив урядову комісію з діяльності технологічних парків на чолі з віце-прем’єр-міністром Володимиром Семиноженком. Із цим, за словами Марини Пашкевич, пов’язані надії на комерціалізацію вузівської науки.

Тоді, можливо, і не буде потреби тримати інноваційні розробки в таких невигідних для вчених «чорних ящиках».

До речі

Через нестачу інформації про винахід колективу кафедри електропривода, зроблений під керівництвом Олександра Балахонцева в співробітництві з великою закордонною компанією, нам довелося вдатися до власних пошуків. Із публікацій в Інтернеті ми з’ясували, що, можливо, такий модуль самодіагностики входить, приміром, до складу блоку управління й захисту електродвигуна БУЗ-03М, який поставляється НВП «Томська електронна компанія». Суть роботи модуля полягає в тому, що в разі порушення  функціонування двигуна (обрив фаз, зниження опору ізоляції, перегрів обмоток тощо) на зовнішній регулятор передається сигнал про необхідність зупинення або зміни режиму.