На модернізацію нема сил

Вітчизняні машинобудівники гостро потребують відновлення обладнання й державного підходу до галузі.

Масштаби чергової виставки «Машинобудування. Металургія. Металообробка», яка нещодавно відбулася в Харкові, цього разу були набагато меншими, ніж торік. У ній взяли участь близько­ півсотні підприємств із дванадцяти міст України. Лариса Келлерман, директор фірми K.I. – Kharkiv InfoExpo, яка організувала форум, пояснює це станом ринку: «Яке становище в нашому машинобудуванні, така й виставка».

Проте організатори залишилися задоволені відвідуваністю. До того ж помітно активізувалися гості з Донбасу — таких відомих індустріальних центрів, як Донецьк, Краматорськ, Слов’янськ, Сєверодонецьк.

Увазі відвідувачів були за­пропоновані верстати­ й­­ компресори, інструмент­ і­ обладнання, приводи­ й насоси,­ електродвигуни­ й­ пневмоапаратура, конт­роль­­­но-вимірювальні прилади­ й­­ видаткові матеріали. Най­більше гостей збира­лося біля стендів київської­ фірми «Енергокомплект», івано-франківської «Файнел», ук­раїнського­ представництва чеської Hydroma.

— Представляємо на виставці корпусні вироби з металу, електротехнічні шафи, вироби із пластмаси, — розповідає маркетолог НВП «Хартрон-плант» Антон Шкуратов. — Цього року наше підприємство почало виготовляти системи управління для залізниці — пульти управління для чергового станції (для перемикання стрілок, семафорів тощо). Це обладнання полегшує й спрощує роботу персоналу, бо оператор може мати інформацію про всю станцію на мнемосхемі. Застосовувані зараз на «Укрзалізниці» системи застаріли й потребують заміни. Нові вже впроваджуються на Південній залізниці. Сподіваємося, що це дасть нам певне завантаження потужностей. Адже залізничних станцій в Україні багато, і всі їх треба переобладнати.

Однак не всі учасники демонстрували на форумі свої новинки. Так, завод імені Малишева вже 10 років представляє на різних показах майже ту саму цивільну продукцію­ — дизель-генератори й буро­шнекові комплекси для видобутку вугілля. Але ця техніка так і не знайшла свого гідного споживача. Схоже, вона нікому не потрібна й ніхто не замовлятиме її. Але завод чомусь не дуже прагне вдосконалювати ці розробки.

Харківська область, яка має величезний промисловий потенціал, нині втрачає колишню славу індустріального центру через управлінські проблеми на багатьох великих підприємствах. Складність їхньої роботи в тому, говорять місцеві чиновники, що вони підпорядковані безпосередньо Мінпромполітики, і облдержадміністрація не завжди може швидко вплинути на їхні проб­­леми. У результаті узгодження й затвердження нових керівників, процес санації й подібні дії досить тривалі.

А невирішених питань в індустріальних гігантів краю достатньо.

Через них, а також унаслідок кризи в машино­будуванні регіону відзначається значне зниження обсягів виробництва та експорту продукції. Майже 30% працівників перебувають в умовах змушеної неповної зайнятості.

— Для вирішення цих проблем центральна влада повинна, насамперед, підтримати оборотний капітал експортоспроможних підприємств і знизити фіскальне навантаження. Крім того, Україні необхідно терміново коректувати промислову політику й більше уваги приділяти­ підтримці вітчизняного виробника, а також стимулю­вати технічне переоснащення, — уважає перший зас­­тупник голови Харківської облдержадміністрації­ Володимир Бабаєв.

На його думку, виробники України зможуть випускати конкурентоспроможну на світовому ринку техніку, якщо вчасно проведуть модернізацію. Це питання актуальне. Адже спрацювання обладнання в машинобудуванні  як Харкова, так і України в цілому досягає 70—80%. 

За даними Володимира Бабаєва, обсяг інвестицій у відновлення потужностей підприємств цієї галузі в регіоні за перше півріччя становив 79 млн грн. Правда, переоснащенням­ займаються нині лічені заводи. Так, ВАТ «Турбоатом» планує цього року вкласти в технічне переозброєння обладнання ­29 млн­­ гривень. Корпорація УПЕК реалізує на своїх­ активах інвестпроекти із заміни верстатів.

Про сучасні тенденції нового покоління закордонних верстатів відвідувачі й учасники виставки могли довідатися на семінарі «Технології та обладнання для метало­обробної промисловості», проведеному фірмою «Абпланалп Україна». Її фахівці­ розповіли про особливості­ токарно-фрезерних Нааs, модельний ряд електро­іскрових агрегатів­ Mitsubishi Electric і Accutex. Це, по суті, цілі обробні центри, оснащені комп’ютером. Таке обладнання працює не один десяток років.

Але слухачі семінару­ були дещо збентежені вартістю закордонної техніки.­ Якщо тайваньський фрезер­ний верстат коштує сьогодні $50 тис., то швейцарські сягають і $100 тис. Такі ціни надто високі для вітчизняних виробників. Але це не єдина причина, чому наші заводи модернізуються повільно.

— Увозячи обладнання­ в Україну, відразу треба виплатити 20% ПДВ і 5% мита. Нам повинні надійти 10 верстатів, і мені доведеться відразу в день увезення заплатити 10 міль­­йонів гривень. Як у цій ситуації проводити технічне­ переозброєння? — говорить­ директор харківського заводу «ФЕД» Олександр Жданов.

Підприємство в процесі модернізації стало перед ще однією проблемою. Знайти кваліфікованого або хоча б підготовленого робітника дуже непросто — молоді люди, які приходять на завод, не вміють працювати на верстатах із числовим програмним управлінням.

— Набирати нема кого! Система профтехосвіти і в країні, і в Харкові зруйнована. ПТУ мають почати працювати, інакше нічого не вийде, — переконаний Олександр Жданов, справедливо вважаючи, що проблема кадрів зараз дуже серйозна й вирішувати її треба на державному рівні.