Вирок дешевому газу
Результатом підписаного Президентом закону про ринок газу стане подорожчання палива для кінцевих споживачів, у тому числі промислових підприємств.
Чого не віднімеш у нинішньої влади, то це здатності моментально ухвалювати епохальні економічні рішення. Наскільки обмірковані — уже питання інше. 16 липня Президент країни Віктор Янукович, незважаючи на відпустку, підписав довгоочікуваний Закон «Про основи функціонування ринку природного газу». Чому довгоочікуваний? Та просто цю галузь увесь цивілізований світ уявити не може без відповідного законодавчого регулювання. Про те ж мріяли й вітчизняні газові трейдери.
Наскільки ці сподівання збіглися з баченням влади і як цей документ позначиться на кишенях безпосередніх споживачів газу — юридичних і фізичних осіб?
Закон
Якщо спростити мудровані юридичні формулювання, у сухому залишку одержимо: новий закон регулює господарські відносини між суб’єктами ринку природного газу під час видобутку, транспортування, розподілу, поставок, зберігання та споживання. Не залишені поза увагою й питання безпеки — як видобутку, так і експлуатації стратегічного ресурсу. Загальне керівництво на газовому ринку закріплене за Кабміном, а регулювати його допоможуть ще НКРЕ та центральні органи виконавчої влади. Повноваження нацкомісії прописані надзвичайно широко: вона і ліцензії видаватиме, і тарифи встановлюватиме на транспортування газу, і санкції застосовуватиме, і вирішуватиме, хто матиме перевагу доступу до ГТС. Усе це зрозуміло, але нас усе-таки більше цікавлять не паперові формулювання, а реальні результати втілення закону в життя. Адже за газ однаково платити доведеться, та й добувати його є чимало бажаючих…
Майже лібералізація
За словами президента асоціації «Газові трейдери України» Романа Сторожева, упровадження відкритих ринкових відносин — якісно новий крок у розвитку діяльності і приватних, і державних компаній. Це не що інше, як новий етап лібералізації ринку. Ставимо логічне запитання: а раніше ринок був невільним, якщо виходити з буквального тлумачення слова «лібералізація»?
— Протягом тривалого періоду газова сфера України була монополізована державою, — говорить Р. Сторожев. — НАК «Нафтогаз України» виконував одночасно функції постачальника (імпортера), транспортера й добувача блакитного палива. Приватні компанії були змушені працювати в неконкурентних умовах, що не давало можливості для розвитку, — розводить руками наш співрозмовник.
Ринок газу придуманий не в Україні, а тому цікаво, як регулюються такі процеси за кордоном.
— У цивілізованих країнах реформи вже давно провадяться. Навесні цього року Євросоюз схвалив план лібералізації енергетичного ринку, так званий «третій пакет», — наводить приклад Роман Сторожев. — Кожна компанія, що продає газ і електроенергію, повинна вибрати один із трьох варіантів подальшої роботи. Або розділити бізнес на два види й продати один із них. Або не ділитися, але поступитися правом управління енергетичною мережею незалежному операторові. Або ж, нарешті, зберегти вертикально інтегровані структури за умови дотримання спеціальних правил із незалежного управління різними видами бізнесу. Тобто максимально виключена можливість зловживань на ринку.
На думку Романа Сторожева, одним із головних плюсів українського закону став чіткий розподіл видів бізнесу в газовій сфері — одні компанії добуватимуть, а інші поставлятимуть сировину, одержавши відповідну ліцензію. Тобто в цілому в документі реалізований європейський підхід. Але, з іншого боку, існує певна подвійність — законом усе-таки регламентуються досить жорсткі засади державного управління, регулювання та контролю. Особливо щодо підприємств, де частка держави становить більше 50% у статутному капіталі.
На пряме запитання про те, чи сприятиме поява лібералізованого ринку газу зниженню цін на блакитне паливо, Роман Іванович не сказав нічого втішного: через постійне зростання світової потреби в енергоресурсах і скорочення кількості родовищ газ у будь-якому разі не дешевшатиме. Допоможе в цій справі максимально прозора робота галузі, коли споживачі зможуть вибирати собі постачальника.
Солідарний із президентом асоціації газових трейдерів і провідний експерт енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко. Він уважає, що «ціни, які раніше були занижені, поступово підвищуватимуться, щоб покривати реальні витрати приватного бізнесу з видобутку й транспортування газу». Отже, від ухвалення закону промислові споживачі й домовласники не тільки нічого не виграють, а й будуть змушені платити більше.
— Я б не ставив питання таким чином, що хтось обов’язково повинен виграти. Якщо закон буде елементом реформ у загальній структурі економіки країни й працюватиме галузь, то в підсумку він стане благом для всіх. А от наскільки дієвими будуть нові правила — тут у мене певні сумніви, — зізнається Володимир Омельченко. — Є питання із приводу надто жорсткого контролю держави над підприємствами з державним контрольним пакетом. Це може означати, що газодобувні компанії продають паливо по 30 доларів «Нафтогазу», а той його реалізує в 2—2,5 раза дорожче споживачам. Як результат — галузь отримує кошти лише на покриття витрат, але не на розвиток, — попереджає експерт.
Вирішувати в комплексі
Що ми маємо в підсумку? Перше: новий закон про ринок газу добрий хоча б тим, що наближає умови гри в галузі до європейських стандартів, дозволяючи сподіватися, що незабаром нові прогресивні зміни. Друге: держава не збирається вільно пустити поводи й свого доможеться — якщо не закупівлею за мінімальною ціною в добувачів, то правом видавати-відбирати ліцензії. Третє й головне: нас уперто готують до того, що дешевого газу не буде, попри політичні й соціальні гасла. З одного боку, це чудовий стимул для впровадження енергозбережних технологій. Але з іншого — орієнтація на західний підхід бентежить у фінансовому плані. У Євросоюзі все просто: є газ, вода й електроенергія за «недитячими» цінами, хочеш — пали як завгодно, тільки оплати. Однак доходи більшості громадян України не дозволяють так стрімко «європеїзуватися» щодо комунальних послуг. А це означає, що поступове підвищення ціни газу для населення та підприємств спровокує черговий конфлікт інтересів. Як вирішити проблему? Напевно, варто прислухатися до думки Володимира Омельченка й такі питання розглядати в комплексі, не сподіваючись, що «ринок усе відрегулює».
