Завдяки співробітництву з ПАТ «Миронівський хлібопродукт» Черкаський завод залізобетонних виробів набув другого дихання
Ще кілька років тому ніхто не міг подумати, що Черкаський завод залізобетонних виробів, який ледь животів, як, утім, і багато інших підприємств галузі, сьогодні працюватиме понад проектну потужність.
Адже перебуваючи в системі «Облміжколгоспбуду», завод виготовляв залізобетонні конструкції виключно для сільськогосподарського будівництва. І якщо у виробників залізобетону для житлового будівництва траплялися світлі дні, тобто роки, то про масові замовлення на залізобетонні вироби для тваринницьких комплексів можна було лише мріяти. Але мрії здійснюються. Продукція черкаського заводу виявилася затребуваною. Нею зацікавилася відома в Україні аграрна компанія «Миронівський хлібопродукт» (МХП). Із цього часу почалося друге життя заводу.
«Хатинки» для «курячої ніжки»
Шість років тому Черкаський завод залізобетонних виробів став відособленим підрозділом ПАТ «Миронівський хлібопродукт», яке українському споживачеві більш відоме як виробник м’яса птиці під торговельною маркою «Наша ряба».
— Тепер завод виготовляє залізобетонні конструкції для спорудження об’єктів тільки цієї корпорації, — повідомив директор ОП «Черкаський завод залізобетонних виробів» ПАТ «Миронівський хлібопродукт» Іван Полудень. — Сьогодні вся наша продукція йде на будівництво пташників для птахофабрик. Це стовідсоткова комплектація: фундаменти 21-А, напіврами РПС, стінові тришарові панелі ПС, у середині яких як утеплювач використовують пінополістирол, плити перекриття 1 ПГ і 2 ПГ, а також комплекти торців. 2009 року закінчили укомплектування Миронівської птахофабрики. 2010-го забезпечували будівництво третьої черги Старинської птахофабрики. Весь цей рік черкаський залізобетон відвантажується для пташників нового потужного об’єкта «Вінницький бройлер», що поблизу Ладижина. Цей величезний птахокомплекс складатиметься із бройлерної птахофабрики (інкубатор, 24 площадки вирощування — по 38 пташників кожен, забійний цех). Тільки цього року ми укомплектували 114 пташників, на наступний заплановано 140.
Підприємство працює у дві зміни з повним завантаженням потужностей. А у вересні тут виготовлено понад 5770 кубометрів залізобетону, що стало рекордним показником за всі роки роботи заводу в складі МХП. Адже виробнича потужність підприємства — 5300 кубів на місяць.
— Узимку завод знизить обсяги продукції, бо в холодну пору року будівельних робіт менше, — уточнює Іван Іванович. — Але з березня знову плануємо нарощувати виробництво до 6 тисяч кубів залізобетону на місяць. Для цього доведеться задіяти додаткові площі…
Це й не дивно. Адже для нинішніх обсягів завод за місяць переробляє до 30 вагонів цементу, 5 тис. тонн щебеню, 3—4 тис. тонн піску.
Готові залізобетонні конструкції монтуються безпосередньо на будівельних майданчиках. А це за 300 км від Черкас. Для забезпечення якісної доставки власної продукції підприємство придбало 11 вантажних автомобілів Renault із площадками зі спецобладнанням для перевезення залізобетонних виробів.
Від нового обладнання до якості продукції — один крок
Перш ніж якісно доставити продукцію, її треба не менш якісно виготовити. І навряд чи це було б можливим за наявності морально застарілого обладнання.
— Керівництво МХП багато зробило для технічного відновлення підприємства. У розвиток заводу вкладено 30 мільйонів гривень, — розповідає начальник виробництва Ігор Рябуха. — Старе обладнання працювало дуже погано. Деякі верстати витримували не більше двох годин, а потім слюсарі не відходили від них. Сьогодні ж значну частину техніки замінено.
Арматурний цех оновлено на 80%. Закуплено зварювальні апарати, верстати висадки стержнів, машину багатоточкового зварювання для випуску широких сіток для плит покриття 1 і 2 ПГ, правильно-витяжні верстати для згинання арматури. Пости зварювання тут обладнані витяжними вентиляторами. У планах підприємства — придбання мобільних постів аспірації, що поліпшить умови праці зварників.
У формувальному цеху тепер щороку оновлюється парк металоформ для випуску плит покриття. Для нього ж виготовлено автоматичний гладильний пристрій для загладжування поверхні стінових панелей, установлені дві нові касети РПС.
— Ми повністю перейшли на виготовлення стінових панелей у горизонтальних металевих формах, — показує Ігор Рябуха на величезні залізобетонні плити. — Для цього закупили вібростоли, вібротумби. Ми єдине підприємство в Черкасах, що випускає тришарові стінові панелі. Інвестиційні вкладення МХП дали можливість підприємству повністю газифікувати прогрів залізобетону. До цього пропарювальні камери опалювали дровами.
Установка нової автоматичної лінії на бетонно-змішувальному вузлі дозволила поліпшити якість продукції завдяки точному дозуванню інертних матеріалів (цементу, щебеню, піску й домішок), а також зменшити запиленість дільниці під час роботи. Тобто одночасно розв’язуються екологічні проблеми й питання втрати цементу.
На заводі також реконструйовано ремонтно-механічну дільницю. Закуплено вертикально-фрезерний і токарський верстати. Нові напівавтомати для зварювання поліпшили не тільки якість зварювання, а й умови праці. Замість старих поршневих компресорів працюють гвинтові, що дозволяє заощаджувати електроенергію, уникати сильного шуму.
Збільшено площі складу готової продукції за рахунок використання спеціальних турнікетів для складування. Тут же організовано так званий полігон для випуску стінових панелей улітку. Це дозволяє підприємству в теплу пору року додатково випускати до 40 стінових панелей на добу без витрат газу на підігрів.
Оновлено обладнання бетонозмішувальної дільниці — бетономішалки, бетоноукладачі. У цехах установлені два нових крани німецького виробництва. Закуплено нову техніку: вантажівки Mercedes для завезення щебеню, піску, автомобілі Renault із причепом STOKOTA для перевезення залізобетону до місць монтажу, гусеничні трактори.
— Щоб самотужки робити дрібні ремонти свого транспорту, організовуємо відповідну дільницю в транспортному цеху, — повідомив Ігор Георгійович. — Уже облаштували оглядову яму. Закупили необхідні інструменти — зарядно-пускові установки, компресор для підкачування шин. У планах — організувати слюсарно-ремонтну бригаду для автотехніки. Це на 50% скоротить витрати на авторемонт.
Вкладаючи чималі інвестиції в розвиток підприємства, «Миронівський хлібопродукт» висуває високі вимоги до якості залізобетонної продукції. А отже, і заводська лабораторія теж пройшла етапи технічного вдосконалення. Для неї закуплено бетономішалку, прес для перевірки бетону на стискання, машину для випробування арматури на розтягування, прилад для визначення міцності бетону неруйнівним методом. Найближчим часом планується придбати прилад для визначення активності цементу. На кожен вид продукції ОТК видає паспорт якості.
Обід за одну гривню й молоко на додачу…
Робота на залізобетонному заводі не з легких. Особливо у формувальному та арматурному цехах, на бетонозмішувальному вузлі. Не кожному під силу відробити зміну на такому виробництві. Тому плинність кадрів є навіть на підприємстві зі стабільною зарплатою й високим рівнем соціального захисту.
— Середньомісячна зарплата робітника — 3—4 тисячі гривень — розповідає Іван Іванович. — У декого навіть вище. У нас оплата відрядна. Що більше продукції виробляємо — то більше одержуємо. Але робота важка. Молодь не витримує, іде…
Зараз на заводі 304 працівники. Важка праця винагороджується не тільки заробітною платою. На заводській території функціонує їдальня, де за традиціями МХП можна пообідати лише за 1 гривню. У кожному підрозділі заводу встановлено кулер для підігріву й охолодження питної води. Як у старі добрі часи на підприємстві видається молоко «за шкідливість».
Місяць роботи без зауважень заохочується трьома курками. Якщо передовика висунуто на Дошку пошани, то протягом півроку він щомісяця одержує 300 грн надбавки до зарплати. Організовано автобусне перевезення робітників та інженерно-технічних працівників до місця роботи й назад.
— Але при цьому вимоги до дисципліни дуже високі, — уточнює Іван Полудень. — За паління на території заводу, за появу на роботі в нетверезому стані працівник втрачає премії або звільняється. Зараз таких випадків дуже мало.
Велику увагу на підприємстві приділяють охороні праці. Робітники забезпечені спецодягом. Служба охорони праці регулярно проводить рейди для виявлення порушень. Працівники медпункту видають водіям допуск на випуск у рейс.
Чи є майбутнє в заводу?
Ладижинська птахофабрика має стати до ладу вже до 2013 року. Що чекає на підприємство потім?
— Коли я підписував контракт, голова правління ПАТ «Миронівський хлібопродукт» Юрій Косюк запевнив, що на найближчі шість років роботи вистачить, — посміхається Іван Полудень. — Адже «Вінницький бройлер» стане одним із найбільших птахокомплексів у Європі, він вироблятиме понад 400 тисяч тонн м’яса. А це означає будівництво не тільки пташників. Уже зараз споруджується комбікормовий комплекс «Ладижинський», у складі якого — комбікормовий завод, елеватор, маслопресовий завод. Будуються адміністративні споруди, їдальня. Компанія планує розвиватися, збільшувати виробничі потужності. МХП уже розвиває інфраструктуру — будує гуртожитки, житлові будинки, дитячі садки. Крім того, планується будівництво установок із переробки курячого посліду на біогаз, мінеральні добрива. Можлива поява підприємств під ці проекти. Усе це — реальність. Тільки в Черкаській області успішно функціонують кілька об’єктів МХП, де працює близько 5 тисяч черкащан.
Черкаський завод залізобетонних виробів
Уведений у експлуатацію в 1964 році як дільниця «Облміжколгоспбуду» з виготовлення залізобетонних виробів для потреб сільського господарства.
Із 2005 року підприємство входить до складу ПАТ «Миронівський хлібопродукт». Основний напрямок діяльності заводу — виробництво залізобетонних конструкцій сільськогосподарського призначення для будівництва об’єктів компанії. Територія підприємства — 8 гектарів. За період роботи в складі МХП виготовлено 187 тис. кубометрів залізобетонних виробів, з яких укомплектовано 539 пташників.
