Змін!

Успіх освітньої реформи визначить, чи зможе Україна гідно розвиватися і конкурувати на міжнародних ринках, ґрунтуючись не на сировинних ресурсах, а на інтелекті нації.

Нинішній рік проголошено Президентом України роком освіти та інформаційного суспільства — освіта та науковий потенціал є стратегічним резервом нації. Їх зміцнення і  розвиток повинні бути одними із пріоритетних векторів державної політики. Але в цьому сегменті економіки України і нашому суспільстві  накопичилась критична маса проблем, розв’язання  яких є найактуальнішим  завданням.

Інновації, інтеграція та національний інтерес

Причини багатьох проблем вищої школи коріняться в критичному порушенні пропорцій між кількістю та якістю, потребами і можливостями підготовки конкурентоспроможних­ фахівців,­ у недосконалій структурі, ­відсутності ефективних фінансово-економічних моделей інноваційного розвитку вищої освіти, її автономного і самоврядного управління й участі в ньому студентів і в утраті орієнтації в провідних світових тенденціях. Ці проблеми особливо загострилися в процесі європейської інтеграції в контексті Болонської декларації і Лісабонської стратегії щодо створення конкурентоспроможних європейських просторів вищої освіти й досліджень.

Як найбільш інтернаціоналізована ланка освіти, вища школа потребує системного аналізу світового досвіду стосовно різних аспектів підготовки фахівців із вищою освітою, досліджень і розробок. Питання освіти є стратегічними для успішного розвитку України як європейської держави, досягнення країною лідерських позицій у Європі та світі.

Сучасний університет повинен в усіх ключових сферах діяльності досягати визначених високих критеріїв результативності, інноваційності та якості освіти. Це кардинально змінює нашу причетність до наукової та міжнародної спільноті, використання новітніх інформаційних технологій, співпраці з бізнесом, комерціалізації наукових розробок, розвитку сучасних інноваційних інфраструктур. Такий креативний підхід — архіважлива справа для кожної кафедри, факультету, студентів і співробітників вишів.

Законопроект «Про вищу освіту» має дати відповідь на ключові питання: як поєднати освіту і науку в дослідницьких університетах, освіту та практику — у прикладних навчальних закладах.

В основі змін — два підходи: реформування системи вищої освіти відповідно до умов соціально орієнтованої економіки та  адаптація до європейського простору вищої освіти.

Розширення автономії­ вищих навчальних закладів визначено як головну засаду державної політики у сфері вищої освіти. Передбачено інституційні (створення консорціумів для реалізації спільних освітніх і наукових проектів, самостійний перерозподіл ліцензованого обсягу прийому за спеціальностями в межах відповідної галузі освіти), академічні (самостійний вибір сучасних методів і засобів навчання; підготовка кадрів із вищою освітою за експериментальними навчальними планами й програмами) та фінансові засади автономії вищих навчальних закладів. Серед останніх — розпорядження доходами, одержаними від надання дозволених законодавством платних послуг, відкриття рахунків у національній та іноземній валюті, використання банківських кредитів без обмежень, встановлених Бюджетним кодексом України, пріоритетне право на отримання державного замовлення на підготовку кадрів з наукоємних спеціальностей. Визначено також статус дослідницьких університетів як лідерів вищої освіти.

Від успіху освітньої реформи залежить, чи зможе Україна конкурувати на міжнародних ринках, ґрунтуючись не на сировинних ресурсах, а на інтелекті нації. Назріла потреба зважити на історичний досвід європейської і східної культур, що давно зафіксував оптимальний вектор стратегії освітнього процесу — розуміння освіти як засобу розвитку людини, її духовного становлення, формування перш за все етичної основи особи і вже на цьому підґрунті — насичення свідомості певним обсягом конкретних знань.

Людство увійшло в новий етап цивілізації — інноваційний. Змінюються знання, технології, інформація, обставини життя, і все це відбувається значно швидше, ніж зміна покоління людей. Необхідно по-новому визначити мету навчання і функції навчального процесу. Сьогодні, як ніколи раніше, актуальні два завдання: орієнтація на конкурентоспроможність та компетентність. Розвиток людства набув глобального характеру, що робить конкурентоспроможною лише людину, здатну жити й діяти в такому просторі. У її вихованні багато складових — від відповідної світоглядної підготовки, що адекватно відбиває світ і місце в ньому України, до надання можливості працювати, спілкуватися та взаємодіяти в глобальному просторі. Тому так важливо вивчати суспільні науки. В освіті України слід здійснити своєрідний мовний прорив: кожен повинен вільно володіти державною — українською, рідною — російською або іншою й обов’язково  — англійською мовою як світовою.

Нові часи вимагають корегування системи цінностей. Тих, хто навчається, необхідно орієнтувати на прагнення бути успішними в житті. Це має стати важливим стимулом якісного навчання, що спонукає людину до максимальної самореалізації.

Здавалося б, глобалізація послаблює значущість національного, адже вона не тільки зближає народи, держави, економіки, а й загострює конкуренцію між країнами в різних сферах. Але є цінності, непідвладні часові, — патріотизм і відчуття національної єдності. Лише згуртовані нації-держави зможуть максимально усвідомити свій національний інтерес і відстояти, захистити його в процесі співпраці й конкуренції з іншими. Це особливо важливо для України як молодої держави, яка  мусить відстоювати своє місце в уже поділеному на зони впливу світі. І освіта, як жодна інша сфера, має всі можливості для об’єднання нації.

Результат, узгоджений у часі

Сучасний світ не лише поставив перед освітою нові завдання, а й надав їй нові можливості. Передусім це сучасні інформаційні технології, що забезпечують комп’ютерну грамотність, індивідуалізацію та інтенсифікацію освітнього процесу, новий тип навчання — дистанційну освіту.

Зміни в освіті повинні бути масштабними й результативними. Йдеться про її осучаснення, розвантаження від другорядного матеріалу, більшу практичну спрямованість, уведення у контекст європейської освіти.

Українська освіта потребує більш системних перетворень, оскільки за теперішньої її організації неможливо забезпечити виконання завдань, що стоять сьогодні перед державою. Потрібна зміна структури освіти й мережі навчальних закладів, зокрема вилучення з її складу вищих навчальних закладів І і ІІ рівнів акредитації. Це важливо з огляду на інтере­си не тільки вищої освіти, а й самих закладів, які, опинившись у невластивій для них освітній сфері, не здатні успішно функціонувати: вони не можуть стати повноцінними вищими навчальними закладами й водночас частково втрачають свою сутність.

Відпадає потреба поділу ВНЗ на два рівні акредитації. Їх статус слід визначати правом готувати бакалаврів і магістрів, кандидатів і докторів наук. І, безу­мовно, потребує оптимізації сама мережа ВНЗ. В Україні мало потужних сучасних університетів, які б були конкурентоспроможними в глобальному освітньому просторі.

Упродовж тривалого часу ведеться підготовка і випуск бакалаврів, але їх місце на ринку праці досі не визначене, унаслідок чого вони не затребувані суспільством як повноцінні фахівці.

Корінних змін потребує аспірантура, яка сьогодні зводиться лише до підготовки та захисту дисертації на звання кандидата наук (у подальшому — доктора філософії). Гадаємо, що аспірантура й докторантура мають бути повноцінним освітнім етапом з відповідною підготовкою, що виходить за межі власне написання дисертації: її не може захищати людина, яка не закінчила навчання в аспірантурі, стаціонарно чи заочно. Це дало б можливість, зокрема, призупинити вал дисертацій ­«авторів», далеких від освіти і науки.

Зміни в освіті потрібно проводити  відповідно до чіткої концепції її реформування. Такий документ можна було б розробити, апробувати й винести на розгляд ІІІ Всеукраїнського з’їзду освітян.

Необхідність змін добре­ розуміють у Міністерстві­ освіти і науки, молоді та спорту. Останнім часом за ініціативою міністра Д.В.Табачника робота з реформування вищої освіти активізувалася й набула системного характеру. Нагальність системного підходу до кадрового забезпечення  галузей економіки кваліфікованими сучасними кадрами розуміють і на регіональному рівні. Тому більше уваги приділяється реформуванню вищої професійної освіти на підґрунті нових стандартів, що враховують регіональний аспект.

Така робота проводиться і в Дніпропетровській області за ініціативою голови ОДА О.Ю. Вілкула. Її зміст полягає в урахуванні кадрових потреб області  — як  кількісних, так і якісних — шляхом взаємодії з роботодавцями, ринком праці області та держави, впливу на мережу вищих навчальних закладів Дніпропетровщини й держзамовлення на підготовку фахівців. 

Водночас необхідно підготувати і внести відповідні системні зміни у весь комплекс законів, що регулюють освітню діяльність, ухвалити їх, привести у відповідність до нового законодавства всю систему нормативних документів, перепідпорядкувати майже всі заклади вищої освіти Міністерству освіти і науки, молоді та спорту, за участю органів регіональної влади розробити нову мережу навчальних закладів вищої і середньої професійної освіти в країні, узгодити в часі вирішення всіх невідкладних завдань з метою створення системи сучасних закладів освіти в Україні. За умови чіткої організації, відповідальності та  систематичного контро­лю з боку вищого керівництва держави і широкого загалу за декілька років цілком можливе реформування української освіти і повноцінне її входження до європейського та світового освітнього простору.