Відродження атомної епохи

Український ядерний університет об’єднає зусилля вчених і виробничників у розвитку сучасних наукових засад урановидобутку й атомної енергетики в цілому, а також у підготовці кваліфікованих кадрів для галузі.

Знову планетарна енергетика на роздоріжжі. Паливна квадрига «нафта — газ — вугілля — уран» тупцює на місці, рветься хоробро вперед або на ходу заміняє корінних на підпряжних… Глобальна криза 2008—2009 років прискорила зміну світових енергетичних парадигм у напрямку ядерного палива. Увага як до урану, так і до вугілля особливо посилилася в 2009-му через газову «війну» Кремля з Банковою, у яку втягнули і ЄС. Закрутилися нові ядерні програми, і новий виток подорожчання ядерного палива, здавалося, уже не стримати.

Що в надрах?

Весь світ, у тому числі «стара» Європа, майже погодився на новий ядерний ренесанс. Але потім трапилася Фукусіма, і ФРН із Італією вирішили відмовитися від «мирного» атома. А Україна знову буде вугільно-енергетичною. То де ж «світлий і чистий» шлях енергопостачання людства?

На багато глобальних запитань постаралися відповісти автори проекту «Український ядерний університет» під час бесіди з кореспондентом «УТГ» про цілі та завдання нової корпоративної науково-освітньої установи, яку планується відкрити вже наступного року.

— Не будемо песимістами! — говорить Олег Хоменко, доцент, кандидат технічних наук, начальник науково-дослідної частини Національного гірничого університету (НДЧ НГУ). — Уран і плутоній, на основі яких дають енергію АЕС в усьому світі, — паливо майбутнього. На нього так чи інакше вимушено перейде цивілізація в найближчі півстоліття — у міру того, як вичерпуватимуться вуглеводні. Але поки наші атомники використовують уран із надр тільки на третину.­

— Ще в 30-ті роки професор ДГІ (нині НГУ) Йосип Танатар відкрив уран біля Жовтих Вод. Через 30 років він пішов на створення атомного щита Радянського Союзу. Що сьогодні є в наших надрах?

— Ми маємо сировинну базу у вигляді 12 детально розвіданих уранових покладів і шахт біля них, розташованих переважно в Кіровоградській області й зосереджених у двох рудних вузлах — Кіровоградському й Новокостянтинівському. Підготовлені до розробки родовища Садове, Сафонівське, Ново-Гур’ївське й Сурське. За нинішніх темпів використання ядерного палива цими запасами, які видобуваються тільки підземним способом, країна буде забезпечена більше 100 років. До цього слід додати уран із 15 промислових родовищ пісковикового типу (за градацією МАГАТЕ), придатних для більш екологічно прийнятного підземного вилуговування (СПВ). Також необхідно задіяти ресурсний потенціал із видобутку та збагачення цирконію й одержання з нього трубного прокату для ТВЕЛів ядерної чистоти 0,005%. Насамперед це стосується Вільногірського родовища ЗАТ «Кримський титан». Першочергове завдання й найближча перспектива — дорозвідка рудопроявів і видобуток урану на неглибоких місцевих покладах способом підземного вилуговування.

— Зрозуміло, що наявність розвинутої атомної енергетики дає державі статус країни з високими технологіями. Крім того, тенденції у сфері «уранового» навчання в різних державах мають свою специфіку й безпосередньо залежать від загальної ситуації в економіці тієї або іншої країни, параметрів системи освіти, стану науки і техніки. А як у нас, все гаразд чи зовсім погано?

— Поки не дуже добре, — відповідає О. Хоменко. — Такі «стовпи» галузі, як ДП «Цирконій» і ДП «Смоли» (колишній ПХЗ, Дніпродзержинськ), ДП «Український науково-дослідний проектно-розвідувальний інститут промислової технології» (Жовті Води), майже не мають зв’язків із місцевими навчальними закладами. Хоча в країні є повний комплекс навчальних, наукових, проектних і геологічних установ, пов’язаних із блоками ядерного паливного циклу (ЯПЦ), їхні зусилля не скоординовані для досягнення енергетичного суверенітету. Але саме в період структурної перебудови
нашої енергетики після все­світньої кризи постала необхідність у прискореному впровадженні інноваційних підходів у підготовці фахівців і в широкому застосуванні новітніх науково обґрунтованих технологій розробки уранових родовищ.

Це завдання не просто актуальне, а стратегічне для досягнення Україною енергетичної незалежності. Віт­чизняна наука зобов’язана використовувати політекономічні й соціальні чинники у якісно іншій іпостасі відповідно до сучасних ринкових умов.

Ядерний, інноваційний, корпоративний

— У США близько 3500 університетів і коледжів. В Україні їх понад 800. Але кількість ще не означає вміння та якість. Для чого нам ще один «універ»?­

— Після розвалу СРСР почався різкий спад у розвідці, розробці та переробці уранових руд, — говорить Олександр Шашенко, професор, доктор технічних наук, проректор НГУ. — Припинилася і цілеспрямована підготовка фахівців для атомної галузі. Але в ХХІ столітті створення сировинної бази ядерної енергетики багато в чому залежатиме від формування нової наукової школи з пошуку та розробки уранових родовищ, підготовки молодих фахівців, озброєних глибокими знаннями з геології, техніки розвідки та геотехнології уранових родовищ.

Навчання кадрів для уранової промисловості в Союзі здійснювалося переважно в профільних ВНЗ РРФСР. Після 1991 року завдання підготовки відповідних фахівців дуже загострилося в незалежній Україні. В останні 10 років основні підрозділи ДП «СхідГЗК» забезпечувалися новими кадрами технологічного та хімічного профілю переважно за рахунок інженерів із ВНЗ Дніпропетровська —  НГУ й хіміко-технологічного ­(УДХТУ). Ще кадри для атомної індустрії готують у Севастопольському національному університеті ядерної енергії та промисловості (СНУЯЕП) і Криворізькому технічному університеті (КТУ). І все-таки добрих фахівців мало.

— Як у Висоцького: «Я б в Москве с киркой уран нашел при такой повышенной зарплате»?

— На жаль, профільна підготовка студентів фактично не враховує особливість уранової галузі. Аналіз програм із головних дисциплін наших ВНЗ свідчить про те, що в лекційному циклі майже немає матеріалів з уранової промисловості. Також нема в необхідному обсязі виробничої практики студентів на підприємствах атомпрому, фактично не проводиться перепідготовка та підвищення кваліфікації фахівців галузі. Без цього виконати завдання з динамічного розвитку ядерної енергетики буде неможливо.

Ось чому необхідні термінові інвестиції в підготовку геологів, геофізиків, технологів та гірників, які спеціалізуватимуться на створенні ураново-сировинної бази. Надзвичайно важливе зараз перевидання навчальної літератури з уранової геології, створення нових електронних підручників і навчальних посібників, а також науково-довідкової літератури з урахуванням сучасного стану мінерально-сировинної бази урану, принципів ринкових відносин у сфері надрокористування.

— Список навчальних закладів, які ввійшли в УЯУ, вражає. Такого конгломерату «ПТУ-коледж-університет-виробництво» в Україні ще не було?

— Вивчення досвіду зі створення освітнього консорціуму «Російський ядерний інноваційний університет» і казахського Національного ядерного центру (а це корпоративні навчальні заклади) показало, що головні завдання таких організацій — підготовка фахівців для підприємств і установ урановидобувної індустрії, усебічний розвиток ЯПЦ шляхом сполучення освітнього, наукового та виробничого компонентів і встановлення партнерських зв’язків у сфері ядерної енергетики. Корпоративний університет — це ВНЗ-конгломерат із головним офісом і своїми представництвами в організаціях-партнерах (за аналогією з подібними в США та Європі). Створення Українського ядерного університету доцільне на базі НГУ, який має добрі традиції з підготовки висококласних фахівців для атомної індустрії колишнього СРСР. Назву такі відомі імена: Герой Соцпраці С.Волощук, Герой Узбекистану М.Кучерський, видобувачі урану в НДР, Чехії та Болгарії, гірничі інженери Ю.Каменєв, О.Колоколов, П.Митрофанов, В.Корсунь. Уран у спекотних і далеких Кизилкумах шукали й видобували випускники ДГІ В.Цирульников, А.Бєлоцерковець, А.Вагіс.

На етапі становлення УЯУ саме Гірничий університет може стати головним координаційним центром, і тому на співробітників його підрозділів покладають основ­ні організаційні функції.Структури УЯУ створюють­ся в кожній організації,­ яка входить до корпоративного університету. Наші фахівці братимуть участь у реалізації важливих науково-педагогічних і науково-технічних напрямків фактично з усього комплексу гірничих наук і суміжних із ними дисциплін. І, зрозуміло, у реальному співробітництві з партнерськими організаціями з Росії, Казахстану, Китаю, США.

 — Яке наукове підґрунтя роботи нового університету?

— Наукову діяльність забезпечать ДП «Укр­НДПІПТ» (Жовті Води),  ДП «НДГРІ» (Кривий Ріг), а також творчі колективи вчених ВНЗ IV рівня акредитації — членів УЯУ. Комплексні НДДКР охоплюють такі напрямки роботи ЯПЦ: науковий супровід діяльності урановидобувних і паливно-переробних підприємств галузі; оперативна наукова допомога у розв’язанні актуальних науково-технічних проблем, розробка та вдосконалення технологій видобутку урану методами підземного, кучного й блокового вилуговування, розробка заходів щодо нейтралізації впливу урано-цирконієвої індустрії на довкілля.

Провідними промислови­ми підприємствами об’єд­нан­­ня стануть ДП «СхідГЗК» і Запорізька АЕС. Головні напрямки діяльності УЯУ у виробничій сфері — організація практики студентів на уранових підприємствах України й країн-партнерів.

Довідка «УТГ»

Засновниками Українського ядерного університету (УЯУ) стали 9 освітніх установ, 2 наукових центри і 3 підприємства галузі. До установ вищої інженерної освіти належать НГУ, УДХТУ, КТУ, КІРЛ (Кировоградський інститут розвитку людини «Україна») і СНУЯЕП. До середніх професійних — Дніпрорудненський індустріальний технікум, гірничий технікум КТУ, Жовтоводський промколедж ДНУ. А також ПТУ № 16 (с. Мала Віска, Кіровоградська обл.), по одному ПТУ в Кіровограді, Запоріжжі та Жовтих Водах, які потім реорганізують у енергетичні коледжі.

Цифри і факти

Сьогодні у світі будується 53 атомних блоки, діють 439. 136 реакторів проектують і ще майже 300 запропоновані до будівництва. Про свої наміри розвивати атомну енергетику заявили десятки країн — від В’єтнаму до Марокко.