Куди веде Зоряний міст?
Колись брати Стругацькі спантеличили читачів. Харків для них — далеке, не столичне, чуже місто — ні родичів, ні друзів… Проте, судячи з їхнього роману «Хвилі гасять вітер», саме в Харкові діяв таємничий Інститут Диваків, де потай і неминуче для землян визрівало розщеплення людства на дві еволюційні гілки. І тут же от уже 13 років поєднує науку і вигадку, реальність і мрії, утопії і антиутопії щорічний міжнародний фестиваль фантастики «Зоряний Міст».
Як впливає наука на цей улюблений усіма жанр літератури? Які нові науково-технічні ідеї народжуються в уяві фантастів? Чи можна сказати, що фантастика готує нас до майбутнього?
Ми попросили відповісти на ці запитання двох братів, що мають до фантастики безпосереднє відношення. Один із них — письменник Федір Чешко. Майже двадцять років тому дебютував з оповіданням «Ніч вовчих пісень», нині — автор 13 книг фантастики, деякі з них сам ілюстрував. У той же час він — провідний науковий співробітник в Українському державному науково-дослідному вуглехімічному інституті, кандидат технічних наук. Інший — доктор філософських і кандидат біологічних наук Валентин Чешко. Фантастику не пише, однак багато його наукових праць із філософії науки, біоетики, біополітології та теоретичної генетики, присвячені дослідженню варіантів майбутньої еволюції людини, цілком могли б надихнути письменників, що пишуть у цьому жанрі.
Жити у Всесвіті, наче у своїй кімнаті…
— Федоре Федоровичу, ваше перше оповідання лише на сім років відстало від першої наукової публікації. За минулі 20 років у фантастів з’явилися якісь нові технічні ідеї подолання простору й часу? Яка альтернатива подорожі в космосі на громіздких кораблях із запасом ресурсів для забезпечення життєдіяльності екіпажу?
— У реальності розвиток техніки переважно визначається принципом розумного мінімалізму. Поки космічні апарати забезпечують досягнення поставленої мети, нема потреби в дорогих пошуках принципової альтернативи. Тож далі людство освоюватиме Сонячну систему за принципом «все моє ношу із собою». Однак навіть для таких подорожей, не кажучи вже про міжзоряні експедиції, ефективність кораблів у їхньому нинішньому розумінні досить сумнівна через відстані та обмеження швидкості пересування.
І тут письменники, а може, учені (зараз важко сказати, хто перший), запропонували безліч ідей. Тут і надія, що швидкість світла не буде граничною для переміщення матеріальних об’єктів. І прогнозування існування нових способів подолання відстаней, наприклад, подорожі через підпростір, де час і відстань підпорядковуються іншим законам, ніж у звичній нам реальності. У братів Стругацьких, наприклад, корабель «проколює Риманову складку й сигма-деритринітує просторово-часовий континуум». Із розвитком комп’ютерної техніки з’явилася нова ідея — пересилати на міжзоряні відстані не саму людину, а її інформаційну матрицю. Але ж це навіть не теорії. Це мрії.
Як на мене, цікава ідея освоювати чужі світи, змінюючи під них саму людину, а не ховатися в космічних кораблях і скафандрах. До нашумілого фільму «Аватар» такий сюжет досліджували Кліффорд Саймак, Пол Андерсон, Іван Єфремов, Кір Буличов та інші автори. Однак бурхливі темпи розвитку сучасної генетики й біотехнології роблять цю концепцію досить реальною й тому особливо привабливою. У мрії про зміну себе й позбавлення від необхідності тягати на собі шкаралупу придатного навколишнього середовища, мабуть, далі за всіх пішли брати Стругацькі. У них це шлях подальшої еволюції людства: від Людини Розумної до Людини Всемогутньої, яка «житиме у Всесвіті, як ми з тобою — у цій кімнаті».
— У вас є твори в жанрах як наукової фантастики, так і фентезі. Чим приваблюють вас магічні сюжети?
— Головна причина привабливості фентезі пояснюється тим, що в особистості-мага більше можливості впливати на навколишній світ. Треба ж якось впливати на нього! І найкраще це доводить бурхлива історія останніх десятиліть. Хіба став світ затишнішим і безпечнішим? Хіба не з’явилися нові ризики? Хіба поменшало в ньому Зла й побільшало Добра? Магічна реальність дає більше свободи для моделювання нового, кращого світу.
Але у фентезі є і небезпечна особливість: вона надто спрощує життя. Якщо перед тобою така істота, як орк або гоблін, то навіть думати не треба, поганий він чи хороший, — хорошими вони бути не можуть. Отже, не треба думати про мотивацію їхніх дій. Хто проти Добра — той однозначно за Зло. Через цей поширений у фентезі підхід не постають питання «навіщо» й «чому». Треба діяти, залишаючи для міркування тільки «як?». Такий прийом свідомого спрощення вихідних умов відомий і в науці. Я ж у своїх «магічних творах» хотів показати, що чергова битва Добра зі Злом, де нема сумнівів, на чий бік стати, насправді може обернутися так, що навіть слово «битва» буде помилкою.
— Чи стежите ви за новинами про досягнення сучасної науки?
— Звичайно. І як фахівець, і як письменник. Недавно, наприклад, з’явилося повідомлення: китайські вчені зробили припущення, що генні структури рослин і тварин, яких уживають у їжу, можуть імплантуватися в геном людини. Із цього погляду треба буде переглянути сучасні уявлення про харчові ланцюжки. А якщо згадати глобальні програми з генної модифікації сільськогосподарських культур? Наука ще не доросла до прогнозування всіх можливих побічних ефектів. Як може це стати темою для фантастичного твору?
Фантастика — відбиття наших надій і страхів
— Валентине Федоровичу, чи цікавитеся ви фантастикою?
— Так, і мій інтерес поділяється на два напрямки. У першому випадку мене, як читача й глядача, приваблюють твори, які стали або стануть, на мій погляд, класикою. Як приклад можу навести таких авторів, як Метьюрин, Мері Шеллі, Булгаков, Толкієн, Лем, Стругацькі, Бредбері, Олдос Хакслі.
У другому — як професіонала, цікавлять «хіти», які або відображають, або формують свідомість сучасної людини, хоча їхня художня цінність може бути й не такою очевидною. Вони є матеріалом для аналізу тенденцій соціокультурного розвитку сучасної цивілізації. Наприклад, американський бойовик «Трансформери» про війну розумних інопланетних роботів надзвичайно важливий у контнксті соціального «діагнозу» і пропаганди американської мас-культури. Знаменними з огляду на це мені здаються книги Дена Сіммонса, Пітера Гамільтона, Джоан Роллінг, а також фільми «Гаттака», «Аватар» і «Матриця».
Як на мене, фантастика відбиває в суспільній свідомості й ментальності не реалії розвитку науки й технології як такі, а, насамперед, їх можливі соціальні наслідки. Вона показує, як еволюціонує система відносин науки й суспільства, відображує сподівання й страхи, які людина пов’язує з науково-технічним прогресом. Показова щодо цього еволюція фільму «Термінатор». Від першої до останньої серії базисна для громадянського суспільства ідея вільного вибору майбутнього поступово витісняється ідеєю визначеності своєї й загальнолюдської долі. Украй симптоматично…
— Які з відкриттів сучасної біології ви вважаєте найбільш значущими?
— Генну діагностику, генну інженерію та нейролінгвістичне програмування… Узагалі нейрофізіологію й когнітивістику. Ці досягнення не тільки змінюють умови нашого життя, вони ще є «бомбою вповільненої дії» під світоглядні й культурні підвалини сучасної цивілізації, її систему цінностей, та й саму природу людини.
Тим часом у масовій свідомості та в її дзеркальному відображенні — фантастиці — шкала пріоритетів і ризиків інша. Так, на думку експертів, існування суспільства рівних можливостей, що ґрунтується на принципах соціальної справедливості та соціальної солідарності сильних і слабких, є малоймовірним у тому випадку, якщо можна буде ще до народження зробити прогноз, коли та або інша людина смертельно занедужає, які будуть її професійні можливості або політичні переваги. Однак фантастика більш охоче експлуатує тему клонування, хоча це набагато менш ризиковано для людства, ніж можливість генетичного тестування.
— Чим, на ваш погляд, пояснюється все більша популярність жанру фентезі, який у певному сенсі протистоїть науковій фантастиці?
— Зараз існує тенденція дедалі вужчої спеціалізації науково-дослідної та інженерно-технологічної діяльності. У такий спосіб фахівці справляються із усе більшим потоком інформації. У результаті сучасна наука стає незрозумілою для середньостатистичної людини — чимось на кшталт магії. Межа між магією й технологією для неї зникає, а почуття безпорадності й залежності зростає. Зростає і прагнення вийти за рамки світу, який безпосередньо залежить від технологій. Такі, на мій погляд, основні причини дедалі більшої популярності фентезі. Відбувається езотеризація самої науки, магія й містика успішно набувають статусу наукових теорій. Очевидно, це один із найсерйозніших екзистенціальних ризиків техногенної цивілізації.
До речі, така ситуація вже була в епоху середньовіччя. Трансцендентальний, недоступний об’єктивній перевірці світ релігійних уявлень — раю й пекла, чистилища — визначав тоді життя середньовічної людини, а бачення містиків було потужним чинником розвитку цивілізації. Можливо, ми дійсно, як прогнозували Микола Бердяєв і Умберто Еко, наближаємося до нового середньовіччя? Судячи з творів останніх років, це один з альтернативних сценаріїв майбутнього. Інша можливість, відбита в таких видах фантастики, як кіберпанк і нанопанк, — гіпотетичний трансгуманістичний світ, у якому людина відмовилася від звичного людського вигляду в результаті впровадження передових технологій — інформатики, біотехнології, медицини.
— Чи можна сказати, що фантастика готує нас до майбутнього?
— Так, вона є індикатором майбутньої «революції в думках», що веде до чергової зміни базової стратегії ставлення людини до самої себе й світу, у якому вона живе. Але це дзеркало дуже своєрідне, воно має надзвичайно серйозний зворотний вплив на історію, такий собі прогноз, що самореалізується або самогальмується.
Як приклад наведу повість Станіслава Лема «Солярис» і трилогію братів Стругацьких — «Населений острів», «Жук у мурашнику», «Хвилі гасять вітер». Хочемо ми чи ні, але питання про взаємини розумних істот, що мають різну, можливо, непорівнянну матеріальну основу, у найближчі десятиліття постане як питання практичної біополітології. І справа не в «прибульцях» з космосу, а в рукотворній еволюції людини. Фантастичні темпи розвитку генної інженерії, інформатики тощо не залишають щодо цього ані найменших сумнівів. Наближається ера керованої розумом еволюції.
— І що, на вашу думку, чекає на людство в його рукотворній еволюції?
— Можливо, ми просто змінимося до невпізнанності. Розумне життя збережеться, та чи матимемо ми право називатися Homo Sapiens, а не, скажімо, Homo Mashinicus? Є різні моделі такої метаморфози: комп’ютерні, біотехнологічні, пересадження свідомості тощо. Є ще й інша альтернатива, про яку ми вже згадували, — повернення в середньовічний тип цивілізації. І в якому випадку людина почуватиметься щасливіше — не знаю…
