Алюмінієві огірки
Цей стиль, який недавно прийшов у наші міста, — не що інше, як діалог із природою мовою архітектури.
Розглядаючи архітектурні шедеври в стилі хай-тек, мимоволі замислюєшся: як жити в будинку, від якого віє холодом, — сріблясто-металеві кольори, чіткі геометричні форми, прагматичність і функціональність? Саме так уявляли майбутнє в 1970-ті роки, коли цей новаторський стиль тільки зароджувався. Через десять років стало зрозуміло, що нове століття буде віком біотехнологій, оскільки природа все-таки досконаліша, ніж хай-теківська тотальна стерильність. А віяння часу, як ніде, відображаються саме в архітектурі. Так з’явився біо-тек.
Теорія
Якщо чесно, то говорити про повноцінний стиль поки рано — біо-тек ще занадто молодий: головні його шедеври з’явилися в середині 2000-х. Наприклад, знаменитий «лондонський огірок» (він же перший екологічний хмарочос Мері-Екс) виріс у 2004 році. Дійсно, цей рух тільки починає розвиватися, його дослідна складова переважає поки практичну, і проблем тут чимало. На відміну від хай-теку, архітектурна виразність конструкцій будинків біо-теку досягається запозиченням природних форм. Як і будь-який молодий стиль, він дещо провокативний: тут і незграбні краплі, і елегантні хвилеподібні форми, і рвані фрактали. Але щоб бути поміченим, треба кинути виклик старому. Виклик біо-теку ґрунтується на вірі в можливість нової системи організації середовища проживання, яка більше нагадуватиме форми живої природи, які весь час самооновлюються. Звідси й несподівані метафори, які посилюють схожість архітектурних конструкцій із живими організмами: одні будівлі мають міцні «м’язи», «кістяк», «шкіру» й схожі на атлетів, в інших обіграно нашу тілесну подібність до інших форм життя. Можна зустріти й покриття будинків, які нагадують вигадливими поверхнями мушлі молюсків, бані, що копіюють контури яєчної шкаралупи, прозорі ґрати, схожі на переплетення гілок.
І, звичайно ж, концепція біо-теку передбачає не тільки непряме, а й пряме використання живої природи в архітектурі — елементи ландшафту, живі рослини. Але копіювання природних форм може спричинити появу в архітектурній споруді нефункціональних зон. Гідне естетичне та економічно виправдане вирішення цієї проблеми — одне з актуальних завдань біо-теку.
Практика
Утім, незважаючи на всі труднощі росту, новий стиль уже встиг обзавестися шедеврами й геніями. Так, один із піонерів біо-теку, Кен Янг, визнає, що хмарочос антиекологічний за своєю суттю, однак сам майстер створює саме багатоповерхівки. Його проекти експлуатуються з мінімальними витратами природних та енергетичних ресурсів — це так звані біокліматичні хмарочоси. Норман Фостер, автор уже згаданого «лондонського огірка», працює над сучасними сітчастими оболонками. Його вежу Херст (Нью-Йорк), яка нагадує одночасно фрактал і алмаз, уже назвали симбіозом минулого, сьогодення та майбутнього. Інший геній біотехнічної архітектури — англієць Ніколас Грімшоу — президент Королівської академії мистецтв. Певне, тому біо-тек дістав такий розвиток на батьківщині архітектора, а Національний космічний центр Великої Британії схожий чи то на кокон гігантської комахи, чи то на кістяк динозавра. Ще одним знаковим творінням Грімшоу став проект «Едем» — ботанічний сад у графстві Корнуолл: дві оранжереї з декількох геодезичних куполів, під якими зібрано рослини з усього світу. Куполи складаються із сотень шестикутників і декількох п’ятикутників, які з’єднують всю конструкцію. Кожен елемент виготовлений із міцного світлопроникного пластику. Із висоти пташиного польоту ботанічний сад нагадує величезну гусеницю.
А справжнім символом нової естетики, мабуть, можна назвати творіння іспанця Сантьяго Калатрава: хмарочос Turning Torso у Швеції, Художній музей Мілуокі, а також оперний театр Аудиторіо-Де-Тенеріфе (Канарські острови), який здалеку можна переплутати з дивовижною морською твариною. Але головним його шедевром по праву вважається Місто мистецтв і наук у Валенсії. Оперний театр, планетарій, театр лазерних постановок, науковий музей і океанографічний парк були розташовані на території сучасного міста, немов металевий Парк юрського періоду…
Утім, усіх авторів та їхніх робіт уже не перелічити: талановитих архітекторів, які розвивають біо-тек, чимало, тому у світі стає усе більше алюмінієвих огірків, сталевих птахів, скляних квітів. І схоже, саме вони визначатимуть обличчя будь-якого великого міста в найближчому майбутньому — діалог із природою вийшов на новий рівень.
