На межі техногенної аварії

У будь-який момент  до непередбачених наслідків,­ як це було 13 червня минулого року з виробленимиь пустотами шахти ім. Орджо­­нікідзе у Кривбасі, може призвести  ситуація, що виникла на покинутій озокеритовій шахті у Бориславі. Принаймні, про таку вірогідність територіальне управління  Держгірпромнагляду офіційним листом попередило обласну держ­адміністрацію вже вдруге.

Поки земля ще тримає

Нагадаємо: того літнього недільного ранку в Кривому Розі поверхня землі — з дорогами, деревами, стовпами електропередач — над пустотами шахти ім. Орджонікідзе вмить опинилася у величезній воронці. Загинув співробітник місцевого науково-дослідного гірничорудного інституту. Того самого, фахівці якого за 10 днів до катастрофи офіційно заперечили вірогідність просідання ґрунту на цьому місці в найближчі 12 років. Як згодом показало журналістське розслідування «Української технічної газети», у цей час у шахті вели планові підривні  роботи. Але експерти встановили, що вибух потужністю  200 тонн, після якого і стався обвал, не міг бути його причиною. Згодом вони скажуть: щось під землею було вже на межі. Детонація тільки прискорила процес, і в рух одночасно прийшло 40 млн  м3 гірничих порід. 

Відтоді минув рік, але саме цей факт змусив  експертів Львівської державної гірничо-технічної інспекції (ДГТІ) з нагляду за охороною надр та в гірничо-видобувній промисловості вдруге нагадати обласній владі про подібну загрозу в Бориславі.  Адже розташована в межах міста і кинута власником шахта з видобутку озокериту становить для його мешканців не менш серйозну техногенно-екологічну загрозу. І, якщо катастрофу в Кривому Розі спричинив малопотужний вибух під землею, то в надрах гірничих відводів нафтогазових та озокеритового родовищ під Бориславом триває інтенсивна міграція вуглеводнів із глибинних відкладень у поверхневі. Будинки ж у місті не тільки розташовані безпосередньо біля свердловин, а навіть збудовані на колишніх виробках.

— Саме через покинуті та ще діючі свердловини, гірничі виробки, а також тектонічні тріщини й розломи вуглеводні  рухаються повсякчас, — пояснює  співробітниця Інституту фізико-органічної хімії і вугільної хімії ім. Л. Литвиненка НАН України кандидат хімічних наук Ольга Романюк. — У дегазаційних шурфах уміст метану, а в межах озокеритової шахти — пропану, бутану та інших важких газів цього ряду перевищує 35—40%. Нинішня ситуація — це наслідок понад 150-річного безперервного видобутку нафти, газу та озокериту в межах міста.  

В обох руках — по ложці

Початок експлуатації шахти з промислового підземного видобутку озокериту в Бориславі датувався 1960 роком. Технологія була дідівською: руду з глибини 100—130 м  подавали  просто в чани з водою, під якими горіли дрова, і виварювали. На час закриття шахти вже використовували бензинові сепаратори. Із невідомих дотепер причин видобувати руду офіційно тут припинили в 1993 році.

— У той же рік склади спорожніли, — пригадує Юрій Дячук, нині головний державний інспектор Львівської ДГТІ. — Наскільки мені відомо, поклади тоді тільки почали всерйоз розробляти. Вже було два стовбури на глибину 135 м, мали будувати додаткові, гірничі виробки сягали близько 3000 метрів. У 1995 році шахту приватизували і створили ВАТ «Бориславський озокерит». Та через неспроможність товариства утримувати майно шахти у 2002 році рішенням загальних зборів його передали на баланс ТОВ «Термос». Великі промислові поклади цього мінералу залягають поруч із кам’яною сіллю і на час відчуження копальні оцінювалися в 113, 6 тис. т товарного озокериту.

Формальним засновником ТОВ «Термос» була Міжнародна асоціація ветеранів спецпідрозділів із боротьби з організованою злочинністю «Центр». Як водиться у таких випадках, правонаступник змінив юридичні реквізити шахти: підприємство дістало назву  ТОВ «Центр-Надра».  Але спеціальний дозвіл (ліцензією) на користування надрами Бориславського родовища озокериту в тому ж 2002-му чомусь отримує  мале приватне підприємство «Перспектива». Та  експлуатацію шахти ні ТОВ, ні МПП навіть не  починали, а благеньке її майно просто кинули напризволяще. У 2004 році рішенням Бориславської міськради 75% статутного капіталу ТОВ «Термос» формально  передали територіальній громаді. Як з’ясувалося — без потреби та користі: міський бюджет стабільно наповнюють податки нафтогазовидобувного управління «Бориславнафтогаз» —  із 2003 року місцевий видобуток нафти не опускається нижче 95 тис. т, а газу — 34 млн  м.3  

Грошей нема. Шукай інвестора

Тутешні краєзнавці з’ясу­вали, що пік видобутку озокериту припав на 1874 рік. Тоді з кількох тисяч колодязів кустарі-копачі підняли 19650 т лепу. Застосовували його у шкіряному, лакофарбовому виробництві, парфумерії, для лікування суглобів, а найбільше — для виготовлення свічок. Наприкінці 1980-х, за статистикою, на рік видобували  лише 800—1000 т — планова економіка більше не потребувала. Скидається на те, що тепер, в епоху надчистих екологічних матеріалів, цифрових і нанотехнологій, потреби в природному парафіні з унікальним співвідношенням мінеральних компонентів немає взагалі.  За винятком хіба що медицини. У санаторіях Трускавця, Моршина, Східниці  його традиційно застосовують  як високоефективний стимулятор відновлення людського організму. А купити медичний озокерит нині можна без проблем — через Інтернет. Російське ЗАТ «Пром­експорт», наприклад, пропонує його в необмеженій кількості — від 600-грамового зливку в пластиковій упаковці до кількох тонн навалом. Причому як рязанського виробництва, так чомусь і бориславського — принаймні так запевняє продавець…

В уряді знають про техногенну загрозу Бориславу, з цього приводу наприкінці березня сюди навіть спеціально приїжджав міністр України з надзвичайних ситуацій Віктор Балога. Тоді члени Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки зробили висновок: якщо газ, нафту та озокерит відбирати вчасно, то надра будуть під контролем. Мовляв, проб­лема — ваша, шукайте інвестора. І поїхали собі.

Із перших уст

Юрій Царик
Начальник територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки у Львівській області 

— Бориславська озокеритова шахта належить до надкатегорійних, вибухо- та пожежонебезпечних, її експлуатація була припинена у порушення ст. 44 Гірничого Закону України. Ні посадові особи ТОВ «Центр-Надра», ні його засновники та учасники  на численні приписи інспекторів ДГТІ жодного разу не відреагували. Нині шахта загазована і затоплена, її моніторинг не проводиться. Викликає занепокоєння й відчуження відокремленого майнового комплексу засобів та ресурсів для видобутку озокериту. Вони ­переходять структурам і особам, не обізнаним з гірничим законодавством та правилами безпеки. Отже, виникла небезпечна ситуація, яка  в будь-який момент може призвести до непередбачених наслідків. Зі свого боку ми вже запропонували Держгірпромнагляду відкликати дозвіл МПП «Перспектива» на користування надрами. Також із нашої ініціативи Бориславське родовище озокериту включили до обласної програми поліпшення безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на 2008—2012  рр. Фактично в межах чинного законодавства свої можливості впливу на ситуацію в Бориславі Львівське теруправління вичерпало. Справа — за місцевою владою.

Довідка «УТГ»

Озокерит (від грец.  уzo — пахну і kerуs — віск), леп, гірський або земляний віск — мінерал групи бітумів. Утворюється внаслідок природного охолодження і кристалізації парафінової нафти. За консистенцією нагадує бджолиний віск, легко топиться і горить, виділяючи специфічний запах. Перший його хімічний аналіз зробив у 1840 році французький хімік Ф. Вальтер, виділивши з нього парафін. Складається із вуглецю — 84% та водню — 16%, містить мінеральні масла та смоли. Найбільші поклади залягають у глинах Прикарпатського нафтового регіону (м. Борислав, Львівська область), на пів­острові Челекан в Туркменистані, у Фергані (Узбекистан), у США в штаті Юта.