Мікрокредити в макромережі

Поки в Сколковому придумують нанотехнології, російські підприємці реалізують в Інтернеті проекти з нанокредитування.

У фінансах під мікрокредитуванням розуміють видачу невеликих кредитів громадянам, які найчастіше через недостатню платоспроможність не можуть отримати звичайні банківські позики. Найбільшої популярності така кредитна діяльність набула в небагатих країнах, де на суму кілька десятків доларів США можна заснувати невеликий приватний бізнес.

Традиційні банки не зацікавлені «бавитися дурницею» через високі ризики неповернення позичених коштів і великі операційні витрати. Тому мікрокредитування стало долею некомерційних організацій і ентузіастів, які розробили альтернативні механізми гарантування внесків. Наприклад, Grameen Bank, створений автором концепції мікрокредитування — американським економістом бангладеського походження Мухаммедом Юнусом, застосовує для цього систему кругової поруки.

Мікрокредит характеризується коротким терміном (від декількох тижнів до року) і невеликою сумою (приміром, в організації Kiva.org на одного позичальника припадає в середньому по $381). Але через високі відсоткові ставки й неоднозначну соціальну роль він усе частіше зазнає критики.

Онлайн-кредит

Однак концепція мікрокредитування має всі шанси одержати прописку в Інтернеті. Ставки тут теж високі, але строки менше, а мета одержання позикових коштів зовсім інша. Найчастіше користувач Мережі відмовляється від придбання товару або послуги онлайн через відсутність під рукою платіжних інструментів — банківської карти з можливістю оплати в Інтернеті, електронного гаманця або нестачу коштів у ньому. Розв’язання цієї проблеми вимагає часу й зусиль, у той час як, за даними маркетологів, більше половини всіх придбань у Всесвітній павутині обумовлені моментальним бажанням та емоційним імпульсом. Самі платежі, наприклад, купівля онлайн-сховища даних, характеризуються невеликими сумами  від $5—10 до $50 — у розвинених країнах такий платіж розглядається як «мікро».

Найвідоміший на території СНД платіжний сервіс WebMoney пропонує веб-кредитування у вигляді «біржі» — Debt, де учасник системи може розмістити заявку на одержання або видачу позики із заданими параметрами (сума, термін, процентна ставка). Усі операції відбуваються просто між клієнтами (на їхній страх і ризик), а сервіс забезпечує тільки технічну підтримку.

Користувачі популярних онлайн-ігор для придбання «ігрових» товарів і послуг можуть скористатися послугою відкладеної оплати Куппи.ру (провайдер OnlineDengi спеціалізується на обміні платіжних коштів онлайн-ігор), сплативши борг протягом двох днів через платіжний термінал.

Розвитку таких сервісів­ у РФ сприяє ухвалений у січні закон про мікрокредитування. В Україні ж перспективи актуальних ідей у сфері мобільного та інтернет-маркетингу досить непевні. Оскільки сьогодні, якщо розібратися, легітимність навіть безневинних «мікрокредитних» послуг вітчизняних мобільних операторів (наприклад, «Київстар» «Екстра гроші», МТС-кредит) під сумнівом.

Олександр БІЛІЛОВЕЦЬ

У «Київському політехнічному інституті» опановував спеціальність, яка знаходиться на стику кібернетики і математики з вкрапленнями економіки, що оформилося у вивчення функціонування фінансових інтернет-сервісів.

Ярий прихильник технічного прогресу, глобалізації та «інтернетизації». Бо вважає, що Інтернет — це така штука, «зарегулювати» яку традиційними прийомами із оффлайнового життя доволі складно: Глобальна Мережа змінюється значно швидше, ніж ставляться підписи під указами і навіть замикаються деякі хімічні реакції в мізках. Вірить, що майбутнє за друкованими ЗМІ, але друкуватися вони будуть на електронному папері.

Нерегулярний автор матеріалів про інформаційні технології, фінанси та цікаві вітчизняні технології.

You may also like...