Філософія майстерності

Він може локалізувати фактично будь-яке звалище і створити з підручних матеріалів достовірний макет літака, будинку або корабля. Його покликання — макетник, його філософія — жити більше, ніж на 100%.

Сергій Криворучко й діюча (!) модель електролобзика сімфе­ропольського підприємства «Фіолент». Цей макет розміщено над входом до заводської крамниці

Ремесло макетника в нас у країні не дуже розвинене, а більшість майстрів віддають перевагу вузькій спеціалізації. Комусь до вподоби складати авіамоделі, комусь — макети будинків, автомобілів або військових кораблів. Сімферопольцеві Сергію Івановичу­ Криворучку цікаво все, і, що найголовніше, все в нього виходить якнайкраще. Певне, завдяки цьому майстер технічної творчості­ успішний у своїй професії. Сьогодні він одержує замовлення навіть з-за кордону, адже його «менеджери» знають, що можуть обіцяти клієнтові майже все.

Криворучко працює в стилі скретчбілдингу, у якому схвалюється самостійне складання моделі з будь-яких підручних матеріалів. Головне — проявити фантазію. Майстер уже склав до 500 унікальних моделей і почивати на лаврах не збирається. Він і сьогодні може зробити будь-яку модель своїми руками від початку до кінця. Але поступово придбав «розумну» техніку й тепер на деяких етапах роботи використовує ­лазерне різання і ре­­льєф-фрезерування. У спеціальній комп’ютерній програмі він створює 3D-модель майбутнього макета, а потім дивиться, що зручніше виточити лазером, а що — зробити руками. Сучасні технології різання не тільки заощаджують майстрові час, а й гарантують точність обробки матеріалу. Сфокусований лазерний промінь, звичайно керований комп’ютером, забезпечує високу концентрацію енергії та дозволяє розрізати фактично будь-які матеріали незалежно від їх теплофізичних властивостей.

А цю модель літака подарували Володимирові Путіну. Правда, клієнт припустився помилки й замовив винищувач із одномісною кабіною, а, як відомо, Путін у своєму знаменитому президентському польоті скористався двомісним варіантом Су-27

Сергій Іванович філософів не любить, але сам для себе знайшов досить прості відповіді, на яких і виховував своїх дітей.

— Життя — це школа з певними правилами, — виводить формулу сенсу життя сімферопольський техноестет. — Перше: у ній невідомий термін навчання. Друге: у цій школі є всі підручники й будь-які викладачі, але ти маєш вибрати їх сам. Третє: тут весь час дають контрольні роботи, але ніколи не повідомляють результатів. А коли настає час перевірки й виставляється підсумкова оцінка, то відмовки «не знав» або «не встиг» не приймаються. І, нарешті, у чому сенс життя? Коли людина народжується, їй видають душу, при цьому вона має якість умовно 100%. Отож, коли тебе забиратимуть звідси (не має значення, коли), якість душі має досягти хоча б 101%, а не 99. Моя професія дозволяє мені існувати в цій шкалі цінностей. Тому, напевно, не хочу розвиватися в бізнесі.

— Чи багато заробляє макетник?

— Найдорожча моя робота коштувала близько 10 тисяч доларів, а найдешевша — 120. Але якщо врахувати, що на будь-яку модель потрібно не менше місяця, а на деякі — майже рік, то дуже на цій справі не розбагатієш. Я особисто знаю декількох макетників світового рівня, і, треба сказати, немає серед них і не було ніколи багатих людей. Гроші можна заробити на серії або коли на тебе працюють люди. За рік я міг би збільшити свої доходи разів у п’ять, відкрити фірму, найняти працівників. Але що мені це дасть? Можливо, придбаю кращу машину, але щасливішим від цього не буду, розумієте?

Одна з унікальних робіт Сергія Криворучка робилася для подарунка одному із президентів України. Точна копія відомої плавучої бурової «Таврида» складалася сім місяців. Латунна модель хімічно вкрита золотом. Автор перебрав три варіанти кінематики, усередині рухається буквально все, забезпечуючи роботу складної системи розливу... коньяку. Для макетника це була іміджева робота, і він  на ній майже нічого не заробив

— Не шкода розставатися зі своїми роботами?

— Зовсім ні, і не тому, що я збираю моделі заради грошей. Дуже цікаво побачити результат, але ще цікавіше робити наступну роботу. Коли в мене були серійні замовлення, наприклад, на 20 однакових літаків, я просто божеволів від одноманітності.

— Чи є у вас мрія?

Так, це мій особистий ­діючий літак, який уже наполовину складено. Це двомісний апарат, на який буде встановлено автомобільний двигун потужністю 65 к.с. від «Ніссан мікро», а розмах крил становитиме 9,5 метра. Причому таких мрій у мене ще багато. Зовсім не розумію людей, яким буває нудно!

Довідка «УТГ»

Попередники сучасних моделей — бляшані іграшки — з’явилися наприкінці ХІХ століття. Столицею іграшкового світу стало німецьке місто Нюрнберг, де була безліч майстерень із виготовлення механічних машинок — від найпростіших до унікальних. Уже тоді такі іграшки коштували чимало, тож антикварні динозаври, які дожили до наших днів, мабуть, безцінні. Сьогодні світова індустрія, наприклад, авіамоделізму розвинена дуже добре. Сотні фірм випускають системи радіоуправління, двигуни, моделі, паливо, аксесуари тощо.

You may also like...