На озброєнні — інновації

Миколаївські бронемашини показали класс у Саудівській Аравії.

Після дворічного кризового затишшя державне підприємство «Миколаївський ремонтно-механічний завод», яке спеціалізується на виготовленні та модернізації легкоброньованої колісної техніки, нарощує обсяги випуску продукції. Уже укладено два контракти — із Таїландом та Еквадором, ще два — у стадії підписання. У їхній основі — нові зразки машин. Ремонтом тут уже майже не займаються. А назва — своєрідна данина минулому.

Озброювати чужу армію — вигідно

За два останніх роки в підприємства було лише одне невелике замовлення, причому на продукцію, йому не властиву: запчастини до танків Т-72 для Бельгії. Однак період кризи не пішов марно. Тутешні фахівці використовували його для переосмислення ситуації, напрацювання нових технічних ідей, підвищення якості виробів. Як підтвердження — висока оцінка роботи бельгійцями.

Новий директор МРМЗ Олександр Швець прийшов на підприємство восени минулого року. Разом із ним «прийшли» й замовлення. Завод виграв тендер на поставку бойової техніки віт­чизняним Збройним Силам — 13 бронетранспортерів і 6 броньованих розвідувально-дозорних машин.

З’явилися й іноземні замовлення. Прикмета часу: сьогодні завод багато в чому орієнтується на замовників саме з далекого зарубіжжя. Приміром, для армії Таїланду миколаївське підприємство виготовляє запчастини до бронетранспортерів, зокрема до БТР-3Е. У стадії підписання і контракт на поставку в цю країну медичної машини, створеної на базі БТРа. Для Еквадору МРМЗ випустить партію пожежно-поліцейських машин.

Ведуться переговори із Саудівською Аравією — знаковою щодо присутності на її ринку озброєнь. Адже крім того, що це дуже багата держава, вона ще й лідер арабського світу. І сам факт купівлі нею бойової техніки в якоїсь фірми полегшує виробникові доступ до замовлень більшості арабських країн. Реалії такі, що основними імпортерами бойової техніки є країни Азії та Африки. І серед них саме арабські держави
відрізняються високою плато­спроможністю. Восени минулого року завод взяв участь у випробуваннях бронетехніки в Саудівській Аравії, які проходили в рамках конкурсу з відбору бойової техніки для цієї країни. Миколаївці представили бронетранспортер БТР-7ДИ.

За словами Олександра Швеця, це дуже серйозна перевірка: із семи учасників уже після першого етапу вибули фірми з Німеччини, Франції,­ Південної Кореї та Китаю. Зараз там беруть участь броне­машини з Канади, Туреччини й України.

— Про жорсткість конкурсу промовисто свідчить хоча б те, що на ознайомлення з машиною екіпажам, які складаються із солдатів саудівської армії із середнім рівнем підготовки, було виділено лише 15 хвилин. До того ж для представників нашого заводу були ще й додаткові труднощі, пов’язані з перекладом, — розповідає Олександр
Михайлович. — І все-таки українська бронемашина із честю витримала іспит: наш БТР пройшов без поломок більше 620 кілометрів.

Про надійність української техніки слід сказати окремо.

— На ті ж випробування інші фірми приїздили з великими ящиками запчастин. А в одного з наших конкурентів вони навіть не помістилися в морський контейнер. Ми ж привезли запчастини в невеликій валізі. На запитання арабів, чому їх так мало,  відповіли, що впевнені в надійності нашої машини, — згадує директор заводу.

Зараз за результатами конкурсу в Саудівській Аравії ведеться доробка машини.

Нова техніка вже на ходу

Ефективно займатися експортом озброєнь сьогодні неможливо без розробки нових моделей. На Миколаївському ремонтно-механічному добре засвоїли цю аксіому.

Крім медичної бронемашини для Таїланду й пожежно-поліцейської для Еквадору, завод розробив ще багато цікавих зразків. Серед них — броньована ремонтно-евакуаційна машина, броньована розвідувально-дозорна машина БРДМ-2ДИ, кілька бронетранспортерів (БТР-70ДИ — глибока модернізація БТР-70) і нова розробка — БТР-7ДИ.

БТР-7ДИ в Саудівській Аравії. У центрі — Олександр Швець— На відміну від свого попередника з бензиновим двигуном, БТР-70ДИ оснащений двома дизелями. Причому використовуються двигуни фірми «Івеко», які відповідають класу «Євро-3». Особливість цієї машини в тому, що вона може працювати як на двох двигунах одночасно, так і на кожному з них, без обмеження пробігу. При цьому витрата палива одним двигуном становить 19 літрів на 100 кілометрів. Для броне­машини масою  13 тонн це дуже добрий показник, — говорить О.Швець.

Незважаючи на те, що підприємство державне, усі розробки виконані виключно за рахунок його обігових коштів. Держава не витратила на це ані копійки.

Машини БТР-70ДИ й БРДМ-2ДИ — єдині зразки колісної бронетехніки в Україні, які пройшли повний цикл випробувань, у процесі яких за посиленою програмою обкатувалася і їх «гума».

— Колеса для бронетехніки мають безліч особливостей. Так, наприклад, простріл колеса зі стрілецької зброї не має виводити його з ладу навіть на швидкості понад 100 км/год. Займаючись цими питаннями, підприємство разом із фірмою «Россава» розробило колісні шини, які відповідають світовому рівню, а разом із Кременчуцьким автозаводом — диски для них. Це дозволило перейти на виробництво бронемашин силами українських підприємств, без поставок з-за кордону, — ділиться інформацією директор.

Разом з іншими підприємствами завод сконструював ще один зразок — колісну бронемашину, яку можна зарахувати до класу важкої бронетехніки. За артилерійським озброєнням вона не поступається танку.

— Удосконалюємо ми й захищеність наших броне­машин, зокрема розробили­ протимінний захист, який відповідає стандарту НАТО А3. Поряд із броньованими днищами вона має спеціальні амортизовані сидіння, які захищають екіпаж у разі підриву міни. Це також наш проект, — не без гордості заявляє Олександр Швець.

Крім конструювання нових зразків бойової техніки на підприємстві займаються й технологічними проблемами. Опрацьовуються питання створення в Миколаєві замкнутого виробництва з випуску продукції МРМЗ. Сьогодні корпуси бронемашин виготовляються в інших містах, але потенціал миколаївських суднобудівних заводів дозволяє без особливих проблем налагодити їхнє виробництво на місці. Зараз ведемо переговори з верфями. Разом із суднобудівниками заводчани розробляють і башту для однієї з нових бронемашин.

Кадри — поруч

Сьогодні на заводі працює близько трьохсот чоловік. Це майже вдвічі менше, ніж до кризи. Однак тут уже почали набір нових працівників. Найближчим часом планується вихід підприємства на проектну потужність — тоді чисельність працівників збільшиться до 600.

Вирішувати проблему кад­рів, необхідних для розробки й виробництва сучасної бойової техніки, тут планують комплексно.

— У нас є кістяк — грамотні інженери, здатні вирішувати завдання найвищої складності, — упевнений О.Швець і додає, що зараз узято курс на збільшення числа інженерних працівників і забезпечення їх сучасним комп’ютерним обладнанням.

Свою роль мають відіграти і належна зарплата, і організація заводського проф­техучилища, і повернення до інституту наставництва, що практикувалося кілька десятків років тому. За словами директора, сьогодні підприємство тісно працює з вищими навчальними закладами, найперше з Національним університетом кораблебудування. У подальшому завод пропонуватиме здібним старшокурсникам свій супровід із метою їхнього  працевлаштування. Сам директор — теж випускник НУК, там же захистив кандидатську дисертацію. До речі, наукова ідея, на якій вона ґрунтувалася, цілком упроваджена у виробництво.

Інший підхід

Сучасному світу все більше загрожує тероризм. Це одна із причин поступової відмови Європи від важких наземних озброєнь — їхнє застосування в боротьбі з тероризмом неефективне. Тут потрібні інші підходи й інша техніка. Вона має бути пристосована для патрулювання, охорони об’єктів. Ці завдання саме й можуть виконувати легкі колісні бронемашини, які мають високу маневреність і достатній ступінь захисту. Чималу роль відіграє і їх порівняно низька вартість. Такі тенденції на ринку озброєнь Україна може й повинна використовувати.

Хотілося б більше підтримки з боку держави. Сподіватимемось, що ми її матимемо  від нового об’єднання «Укроборонпром», якому недавно перепідпорядкували МРМЗ, — підсумовує розмову О.Швець і висловлює надію, що ця структура глибше вникатиме в проблеми підприємства й ліквідує деякі організаційні табу. Приміром, надасть право безпосередньо брати участь у тематичних міжнародних виставках. Це відкриє нам дорогу до нових замовлень і нових перспектив.

ДП «Миколаївський ремонтно-механічний завод» (колишній 346-й бронетанковий ремонтний завод)

Cпеціалізується на виготовленні та модернізації легкоброньованої колісної техніки. «Робочий стаж» — 60 років.

Номенклатура продукції дуже велика: АТМ-1 (автомобільна технічна майстерня для народного господарства), «Ковчег» (броньована медична машина), БТР-70П (поліцейська), БТР-3У (із дизельним двигуном DEIZ і автоматичною коробкою передач), БТР-70ДИ й БРДМ-2ДИ (із дизельними двигунами FPT IVEСО Тектор ( «Євро-3»).

На підприємстві  ведеться ремонт броньованої техніки, двигунів і агрегатів колісних БТР, випускаються запчастини для проведення регламентного технічного обслуговування. Тут також виготовляють навчальні класи й тренажери.

Із січня 2011 року входить до державного концерну «Укроборонпром».

You may also like...