Місячний календар для шахти
Зовсім не на всі запитання про причини газодинамічних явищ сучасна теорія дає відповіді. Сьогодні їх шукають учені всього світу, у тому числі й українські.
Після економічно-соціальної перебудови нашої колишньої спільної держави стало зрозуміло: немає у вуглевидобутку СНД ані техніки безпеки, ані безпечної техніки. Узагалі, є і видобувні комбайни сучасні, і датчики рівня метану імпортні й вітчизняні. Однак шахтарі ХХІ століття їх глиною замазують, щоб більше добути вугілля для нових власників шахт, одержати при цьому досить невисоку зарплату, а потім — підірватися. І це проблема не тільки СНД.
Вивчити, передбачити, запобігти
Наприкінці спекотного травня в Національному гірничому університеті (НГУ, Дніпропетровськ) відбулася представницька й дуже актуальна 2-га міжнародна конференція «Підземні катастрофи: моделі, прогноз, запобігання». У ній взяли участь провідні вчені й гірничі практики з України (Київ, Донецьк, Кривий Ріг, Дніпропетровськ), сусіди з ЄС і Митного союзу РБК (польські Краків і Катовіце, Москва, казахстанська екс-столиця Алмати). Зміст доповідей, як завжди на таких науково-технічних зльотах, був то конкретно-практичним, то нудно-занаученим. Але червоною ниткою всіх виступів були зовсім не нові думки: японська березнева трагедія навчила багато чого. Треба не приречено чекати на нові підземні катастрофи — їх слід попереджати й уникати. А якщо сталися — мінімізувати людські й матеріальні втрати.
Під час пленарного засідання постало аж ніяк не пусте запитання про вплив на підземні катастрофи небесних світил. Та де Місяць? На відстані 380 тис. км від поверхні Землі. А де найглибший пласт вугілля? На глибині 2—3 км під її ж поверхнею. Сонце взагалі віддалене на 150 млн км. Який між цими числами взаємозв’язок?
— Традиційно вважається, що газові викиди походять із невеликих пустот, розташованих у вугільних пластах, а природа газу, який міститься в них, метаморфічна. І молодик тут ніби взагалі ні при чому, — говорить заступник кафедри «Підземна розробка родовищ» НГУ, професор, доктор технічних наук, лауреат Держпремії України Володимир Бондаренко. — Ця точка зору, яка ввійшла в усі підручники та енциклопедії, ґрунтується на очевидних фактах: вугільні пласти насичені газом, і під час прохідки гірничих виробок він може виділятися, змішуючись із повітрям. На них же ґрунтується вивчення параметрів вугілля, вугільних пластів та гірничих порід, які вміщають їх, а також розробка методів прогнозування викидонебезпеки вугільних пластів… Однак кардинального прогресу в прогнозуванні шахтних аварій і катастроф немає. Більш того, кількість вибухів газу в шахтах і кількість жертв в останні роки неухильно зростають. Причому катастрофи ці трапляються не тільки в нашій країні, де останніми роками дуже погіршився технічний стан шахт, а й у інших вугільних басейнах світу.
Місяць чи люди — хто винний?
Страшною катастрофою обернувся вибух газу 19 березня 2007 року на шахті «Уляновська» у Кузбасі. Загинули 110 чоловік… Обставини вибуху були показовими. Це найновіша шахта Кузбасу, уведена в лад у 2002 році, була обладнана новітньою імпортною англійською сигнально-блокувальною протигазовою системою. У день трагедії у вибій спустилося шахтне начальство й зарубіжні фахівці, що, здавалося б, гарантувало максимальне дотримання ТБ під час гірничопрохідницьких робіт. І все-таки катастрофа сталася, хоча апаратура, на перший погляд, спрацювала належним чином. Вона зафіксувала різке підвищення концентрації метану й автоматично відключила електрострум, тому подальше поводження газу зафіксоване не було. Однак держкомісія Ростехнагляду виявила жахливе порушення: народні вмільці «покопалися» в сучасній апаратурі й завищили рівень критичної концентрації метану, після якого датчики відключають електропостачання. Конкретною причиною загибелі людей виявилися елементарна жадібність і недбалість. Винуватці (керівництво шахти) покарані долею — вони самі ж і загинули, як і англійські експерти з шахтної автоматики.
Сумна ця історія, однак вона дає привід для серйозних роздумів про причини шахтних вибухів узагалі й на шахті «Уляновська» зокрема. Річ у тім, що 19 березня 2007 року припало на молодик. На день раніше стався вибух газу на шахті в Китаї. 19 березня – дата поруч із весняним рівноденням. Цього дня наша планета на навколосонячній орбіті займає майже таке ж положення, як і в день осіннього рівнодення, що припало на 22 вересня 2006 року. За два дні до цього сталися два вибухи: один на найбільшій шахті ім. Засядька, інший — на шахті ім. Леніна під Карагандою. Як не дивно, але й цього дня Місяць також був новий. «Криваве лідерство» у повні в Росії належить шахтам Кузбасу. Так, у Кемеровській області вибухи сталися 2 грудня 1997 року — на шахті «Зиряновська» (загиблих — 67); 16 червня 2003-го – на «Зимінці» (12); 28 жовтня 2004-го – на «Листвяжній» (13); 10 квітня 2004-го — на шахті «Тайжина» (47); 9 лютого 2005-го — на «Осавульській» (25).
Повірити науку катастрофами
Ще на початку 1980-х років радянські геологи Г.Войтов і М.Хітаров, опрацювавши статистику вибухів газу метану й викидів вугілля на шахтах Донбасу в період із 1947 по 1963 рік, виявили, що такі аварії відбуваються в п’ятнадцять разів частіше в дні, близькі до повні й молодика — апоселенію й периселенію.
Професор НГУ Олег Васильович Колоколов багатороків досліджував взаємозв’язок цих явищ із вибухонебезпекою вугільних пластів, зі зміною вмісту й тиску метану в масиві гірничих порід. Результати досліджень дозволили розширити можливість прогнозування небезпечних проявів і таким чином підвищити безпеку ведення гірничих робіт. Приблизно через двадцять років після Войтова й Хітарова О.Колоколов і його колега С.Приходько вивчили дані вже з восьми тисяч випадків раптових викидів газу в донбаських шахтах, які сталися в період із 1951 по 1996 рік, і з’ясували, що за положення Місяця в периселенії відбувається 54% викидів, в апоселенії — 24%.
Але Місяць — не єдиний «вибухонебезпечний» чинник. У 1979 році радянські гірничі інженери О.Чернов і В.Пузирьов обрахували, що коефіцієнт кореляції між частотою раптових викидів у шахтах і числами Вольфа (показником активності Сонця) дорівнює 0,8. Пізніше С.Приходько встановив значущу кореляцію раптових викидів зі швидкістю обертання Землі. Випадковістю це не поясниш. Статистика — наука серйозна, що змушує замислитися про причинно-наслідкові зв’язки шахтних вибухів і взаємне розташування «небесної трійці» — Землі, Місяця й Сонця, яких загальноприйнята теорія аж ніяк не передбачає.
Є думка
Василь Малинников
Ректор Московського державного університету геодезії та картографії, професор, доктор технічних наук
— Узагалі, вугілля антрацит не здатне продукувати метан, і тому схований у ньому газ має поводитися пасивно. Викиди його можуть відбуватися локально під час розкриття пустот гірничо-прохідницькими роботами. Часової закономірності й зв’язку з параметрами Землі як космічного тіла в розподілі таких викидів не має бути. Саме наявність такої кореляції, виявленої під час вивчення виділення метану в апатитових рудниках Хібін на Кольському півострові, підштовхнула вчених із Московського гірничого інституту Г.Войтова й М.Хітарова до пошуку зв’язку шахтних вибухів із фазами Місяця. Особливість же Хібінського апатитно-фосфатного рудного масиву в тому, що з магматичних порід виділяється величезна кількість метану, водню та інших газів. Відсутність вуглеводневих утворень (вугілля, нафти) порушує питання про природу підземного метану в цілому.
Є думка
Олександр Шашенко
Професор НГУ, проректор із міжнародних зв’язків, доктор технічних наук
— Припустимо, що й тут вибухає не метан із вугільних пластів, а воднево-метановий потік глибинної природи. Це є той самий чинник, що не враховується під час аналізу причин шахтних вибухів. Сумно, що ніхто не проводить моніторингу виділення водню на вугільних шахтах, адже він значно легше метану, потрапивши в гірничу виробку може істотно випереджати метанову частину викиду. До того ж він більш горючий і вибухонебезпечний. У цієї теорії є ще один, на перший погляд парадоксальний, наслідок: не вугілля породжує газ, а, навпаки, потік глибинного газу, який сотні мільйонів років тому проходив через скупчення рослинних залишків, перетворив їх на вугілля й досі виходить із глибин тими ж розламами… Елементи палеорічок, як і сучасні річкові долини, контролюються зонами георозламів. Вони ж стали каналами глибинної дегазації, тому гірничі виробки неминуче розташовані на шляху газового потоку й у разі його спонтанного посилення миттєво перетворюються на величезні глибинні бомби.
Хроніка катастроф
4 березня 1992 року в Туреччині на вугільних шахтах Козлу загинули 263 людини. У 1994-му в Україні на шахтах Донбасу від вибухів газу 2 травня, 4 і 17 вересня загинув 41 гірник. 31 серпня 1995 року внаслідок вибуху газу в Андалузії на півночі Іспанії загинули чотирнадцять чоловік. У Болгарії 1 вересня 1997-го вибух метану на вугільній шахті в Бобовдолі в 50 км від Софії забрав життя семи людей. У Норвегії на острові Шпіцберген двадцять три російських і українських шахтарі підірвалися 17 вересня 1997 року. То де ж був Місяць? Він у ті дні був у повні.
