«Ірангейт» із грузинським акцентом
Нашу країну знову обвинуватили в незаконних поставках продукції ВПК. Цього разу — в Іран за посередництвом Тбілісі.
Кінець травня пройшов під знаком збройового скандалу за особистою участю України. Ідеться про такий собі «Ірангейт» — його вже встигли порівняти з «Іракгейтом» (нібито з поставками Іраку українських РЛС «Кольчуга» в 2002-му). Голова Консервативної партії Грузії Звіад Дзідзігурі виступив із пристрасною заявою про те, що Тбілісі перепродавало Ірану ракети, поставлені з України.
На чому ґрунтується обвинувачення, не зовсім зрозуміло. Сам Дзідзігурі зізнався, що не має у своєму розпорядженні відповідних документів, але знає, що США зараз перевіряють таємні збройові угоди, які нібито і є непрямим підтвердженням таких поставок з України. Саме в цьому контексті грузинська опозиція розглядає й недавній візит у Грузію директора ФБР Роберта Мюллера.
Засоби масової інформації розтиражували заяву грузинського експерта Георгія Мелітаурі, який, виявляється, також не мав доказів — лише пов’язав події, які збіглися за часом: «Стосовно поставок зброї Ірану достовірної офіційної інформації не існує. Але хочу нагадати, що два роки тому в Грузії проводилась секретна спецоперація, під час якої був затриманий громадянин Ірану. Його обвинувачували в незаконній торгівлі зброєю. Тоді це можна пояснити логічно». Саме у 2008 році Україна поставила Грузії артилерійські системи, танки, бронетехніку, літаки й близько 500 ракет для систем протиповітряної оборони та пускових установок ППО.
У середині травня Грузія та Іран оголосили про цілий пакет ініціатив і обидві держави заходилися дружити. Що ж до участі в скандалі України, то ситуація з першого погляду начебто теж двозначна. Київ за старих часів неодноразово обвинувачувався в незаконних поставках зброї Ірану. Тут слід згадати хоча б претензії віце-прем’єра РФ Сергія Іванова щодо продажу Тегерану крилатих ракет Х-55 повітряного базування, які пролунали в червні 2006 року. Мовляв, українська фірма «Прогрес» у 2000—2001 роках реалізувала Китаю та Ірану по 6 крилатих ракет. Тоді надійшло офіційне спростування від МЗС Ірану.
У нинішній історії ЗМІ негайно згадали про поставки зброї Києвом Тбілісі під час збройного конфлікту в Південній Осетії в 2008 році. Російські журналісти відразу почали пригадувати, як у липні минулого року гендиректор «Укрспецекспорту» Сергій Бондарчук підтвердив факти продажу в Грузію військової техніки, заявивши, що українці виконують укладені з грузинами контракти й що від поставок Київ не відмовиться, якщо їх не заборонить Рада безпеки ООН.
Хто й проти кого дружить?
Таким чином, картина окреслюється така. Україна поставляла зброю Грузії (це визнано обома країнами) і нібито Ірану (ці обвинувачення ніхто ніколи не довів). Та чи могла Україна продавати зброю Ірану через Грузію?
Зараз навряд чи варто згадувати про скандал навколо продажу Україною зброї Грузії. Принаймні на місці росіян особисто я цього не робив би. І от чому. У грудні 2008 року Верховна Рада розглянула звіт Тимчасової слідчої комісії. У звіті були перелічені озброєння, які поставлялися Україною Грузії відповідно до контрактів. Та от невдача — комісія не знайшла ніяких порушень «законодавства України та норм міжнародного права». Тоді в Росії, як і деякі політики в самій Україні, почали заявляти, що комісію обдурили, просто «помаранчева» влада приховує незаконні угоди. Допустимо. Але от в Україні — нова влада, яка заявила про зближення із РФ. Є доступ до будь-якого державного та військового секрету, до будь-якої інформації. Але ніхто так і не знайшов підтверджень того, що зброя Грузії продавалася незаконно.
…Але головне все-таки в іншому — у нестиковках із дати. У той час, коли, за словами грузинських опозиціонерів, Україна нібито поставляла зброю Ірану через Грузію (тобто два роки тому), картина взаємин усіх трьох країн, як і їхній діалог із «зацікавленими сторонами» (насамперед в особі США) виникала зовсім не така, як сьогодні. Грузія була надзвичайно лояльною до США, бо бачила в них свою головну «надію та опору», та й Україна була не байдужа до Вашингтона.
До того ж у листопаді 2008 року російські ЗМІ поширили інформацію щодо продажу Україною армії США радіолокаційної станції 36Д6М українського виробництва. Тобто у той час, коли Київ, мовляв, озброював Тегеран, насправді, навпаки, Україна тісно співробітничала зі США, у тому числі, не виключено, і проти Ірану.
Буря у склянці
… Сприймати такі заяви серйозно не можна. Та й самі обвинувачення пролунали перед виборами до місцевих органів самоврядування в Грузії, які відбулися 30 травня, що дуже схоже на «чорний» передвиборчий піар. А тому, імовірно, у Києві й Тбілісі абсолютно правильно роблять, ігноруючи скандал, який зчинила грузинська опозиція. Адже, схоже, ідеться про бурю в склянці води, що, утім, за відсутності доказів може вкотре зіпсувати збройовий імідж нашої країни. Утім, із цим Україна з моменту свого виходу на міжнародний ринок озброєнь мала справу неодноразово…
