Віталій Скляров: «Розвиватимемо всі напрямки, якими рухалися раніше…»

У березні в Черкаського заводу азотних мінеральних добрив змінився власник, а у квітні — генеральний директор. Але курс гіганта хімічної індустрії незмінний — модернізація й нарощування виробничих потужностей.

Черкаське ВАТ «Азот» залишається одним із найефективніших гравців на українському ринку мінеральних добрив, займаючи його чверть. За повного завантаження підприємство може виробляти близько 2 млн тонн продукції на рік.

За 46-літню історію «Азот» зазнав чимало випробувань і труднощів. Але завод розвивався, удосконалювався,­ уводилися нові виробничі­ ділянки, оновлявся асортимент. Складним, як і для багатьох інших підприємств хімпрому, був кінець 2008 року, коли попит на їхню продукцію на світових ринках різко впав. Тільки на початку 2009-го мінеральні добрива стали затребувані на ринку внутрішньому, але наступні місяці роботи характеризувалися високими цінами на природний газ, обвальними — на продукцію, скороченням внутрішнього й зовнішнього попиту, що поставило на межу виживання всю галузь, у тому числі черкаський «Азот».

Позитивні тенденції на ринку збуту окреслилися лише з березня минулого року, і керівництво підприємства змогло спрогнозувати подальше виконання намічених програм розвитку.

Сьогодні «Азот» повернувся до докризового ритму й працює за графіком.  Виробничі потужності завантажені на 95%. Цього року в заводу з’явився новий власник — міжнародна компанія Group DF (The Firtash Group of Companies). Таким чином, підприємство ввійшло в профільний холдинг OstChem Ukraine.

У середині квітня голова ради директорів Group DF Дмитро Фірташ представив нового генерального директора черкаського ВАТ «Азот» Віталія Склярова.

— Віталію Леонідовичу, на підприємстві ви людина не нова, близько дев’яти років працювали на посаді технічного директора. Це дає привід припустити, що в політиці керівництва багато що має зберегтися.

— Попередня моя робота була пов’язана з технічним напрямком. На «Азот» я прийшов в 2002 році й близько півроку обіймав посаду заступника технічного директора, а потім був призначений технічним директором. Дев’ять років роботи на цій посаді були присвячені реконструкції та модернізації виробництва. Ми планомірно вкладали великі гроші, розвивали потужності, відкривали нові відділення, збільшували можливості цехів і робили оптимальні капітальні ремонти. У результаті сьогодні маємо найсучасніше виробництво серед українських підприємств, не враховуючи Одеського припортового заводу, який почав роботу в цьому напрямку раніше.

До цього в розвитку був період застою. У 2003 році на «Азоті» завершився перший етап реконструкції та модернізації: відновлено другу лінію капролактаму, побудовані додаткові потужності кристалізації, зроб­лено перший крок у стабілізації цехів М-5 (випуск слабкої азотної кислоти) і М-3 (виробництво аміачної селітри). А в 2004-му почали реалізацію другої черги програми модернізації «Азоту»: подальше впровадження енергозбережних технологій і освоєння випуску сучасних видів хімічної продукції на рівні вимог світового ринку. Це дозволило знизити наші витрати й підвищити конкурентоспроможність.

Дев’ять років ми динамічно поліпшували свою робо­ту. Із приходом нового власника ця політика не змінилася. Ми йтимемо тим же шляхом — підтримуватимемо виробництво й розвиватимемо всі напрямки. Для цього виписані певні програми, які погоджують акціонери. Що додалося нового? Соціальне крило. Вкладатимуться чималі кошти для підтримки соціальної сфери нашого підприємства.

— Які першочергові завдання зараз стоять перед заводом?

— Цього року ми повин­ні закінчити реконструкцію цеху М-6 (виробництво карбаміду) зі збільшенням його потужності до 1600 тонн продукції на добу. Основні роботи завершено. Але, на жаль, коли проводились пусконалагоджувальні роботи, вийшов із ладу основний компресор. Зараз обладнання в ремонті на заводі-виробнику. Наприкінці червня компресор має до нас повернутися, запускатимемо його у виробництво. Це збільшить потужності цеху на 60%. Роботи на М-6 — основна мета, якої треба досягти цього року.

Також плануємо будівництво вузла фасування сульфату амонію в м’які контейнери, так звані біг-беги. Зараз він відвантажується в мінераловози насипом. Ми будуємо вузол, що дозволить дрібному оптовикові й дрібному трейдеру забирати в нас продукцію самовивезенням у автомобілях у м’яких контейнерах (по 500 і 1000 кг в одній упаковці). Ринок повсякчас вимагає нових ефективних рішень. У березні в цеху М-2 уже запущено таку лінію з фасування карбаміду в біг-беги по 700 кг. Це дозволило нам збільшити частку цього виду продукції, що відвантажується на внутрішній ринок, на 15%. Наступного року в цеху М-6 створимо такий же вузол. Товар у біг-бегах простіше транспортувати, його можна зберігати на відкритих площадках. Треба відзначити, селяни щороку купують усе більше карбаміду. Це добриво нетрадиційне для України й донедавна було експортно-орієнтованим продуктом — 95% відвантажували за кордон. У першому кварталі цього року близько 70% карбаміду ми поставили на внутрішній ринок.

— Наскільки будуть завантажені лінії заводу найближчим часом?

— За перші чотири місяці цього року використання потужностей становило близько 96%, зокрема, виробництво капролактаму завантажене на 100%. У порівнянні з відповідним періодом минулого року обсяг випуску товарної продукції зріс на 10,3%, у тому числі аміачної селітри — на 14,8%, капролактаму — на 21,4%, аміаку — на 2%.

У квітні відвантажили 59,6 тис. тонн мінеральних добрив (у перерахуванні на 100% вмісту живильних речовин).

— На якому виді продукції робите головний акцент?

— Приділяємо увагу всьому, що випускаємо (аміак, карбамід, аміачна селітра, карбамідо-аміачна суміш, капролактам, сульфат амонію, аміачна вода). Завдання в заводу одне — завантажити на сто відсотків лінії й отримати максимальний прибуток. Тільки за повного використання потужностей ми маємо оптимальну собівартість добрив і нормальний прибуток.

— Зовсім недавно прес-служба вашої компанії повідомила, що голова ради директорів Group DF має намір поставляти на внутрішній ринок України добрива за ціною на 20—25% нижче ринкової. Наскільки це реально?

— Усе залежить від ціни на природний газ, бо в собівартості нашої продукції він становить 65%, а електроенергія — 10—12%. Сьогодні вартість блакитного палива для холдингу OstChem Ukraine — 280 доларів за тисячу кубометрів. За словами головного власника, цифра буде пролонгована на весь 2011 рік. Якщо ціна на газ залишиться стабільною, упроваджуватимемо енергозбережні технології, знижуючи таким чином собівартість продукції.

Ми повсякчас приділяємо увагу цьому питанню. За допомогою енергозбережних технологій зменшуємо витрату природного газу та електроенергії на одиницю товарної продукції. Приміром, реконструкція цеху з виробництва аміаку А-5 дозволила знизити споживання газу на 15%. Це дуже багато.

— Як оцінюєте перспективи ринку хімічних добрив?

— Для забезпечення країни мінеральними добривами мають працювати ще шість таких підприємств, як наше. Хоча б для того, щоб поповнити нестачу азоту за останні двадцять років. Адже за цей час щорічно недовносилося до 50% необхідної землі речовини. Тому перспектива на найближчі 10—15 років зі збільшення споживання в Україні азотних добрив є. Щороку внутрішній ринок використовує усе більше й більше нашої продукції. Зростання за останнє п’ятиліття становило 10—15% на рік.

Уже зараз спостерігається нестача азотних добрив. Наведу приклад. Зважаючи на те, що черкаський «Азот» — найбільший виробник аміачної селітри в країні, фактично всю Центральну Україну ми забезпечуємо цією продукцією. Крім цього, відвантажуємо її в Західну Україну, де працює наше споріднене підприємство «Рівне­азот», у Крим, у східний регіон. Тобто поставляємо навіть у ті області, де є заводи з виробництва азотних мінеральних добрив.

— Продукція підприємства відома за кордоном. Плануєте розвивати співробітництво на світовому ринку?

— Наш завод експортно-орієнтований. Продукція успішно реалізується на ринках Америки, Азії, Китаю, Бразилії, Мексики, Індії. Мінеральні добрива поставляються за кордон через світових трейдерів.

На експорт вантажиться­ 99% капролактаму, 70% сульфату амонію. Через збільшення попиту українських споживачів на карбамід продаж за кордон цього виду добрив зараз становить до 65%. Раніше весь карбамід експортувався. Така ж ситуація й із карбамідо-аміачною сумішшю. Сьогодні дуже динамічно розвивається її відвантаження на внутрішній ринок. Ми збільшили потужність виробництва цієї продукції в 2,5 раза — до 1500 тонн на добу, і при цьому близько 70% карбамідо-аміачної суміші реалізується в Україні. З огляду на те, що сезон внесення добрив нашими аграріями — лютий-квітень, то на експорт карбамід і аміачну селітру відвантажуватимемо влітку й узимку.

— Чи не боїтеся, що конфлікти в Північній Африці й на Близькому Сході позначаться на роботі заводу?

— За всі ці місяці ми не відчули негативного впливу на виробничі процеси нашого підприємства. Попит на продукцію за кордоном не зменшився.

— Черкаський «Азот» — велике хімічне підприємство. Тому традиційне питання — про охорону довкілля…

— Цій проблемі приділяємо велику увагу. Щорічно на модернізацію природоохоронних об’єктів та їхнє утримання підприємство витрачає більше 6 мільйонів гривень. ВАТ «Азот» сертифіковано за системою менеджменту якості ISO-9001, системою управління охороною праці OHSAS-18001 і системою менеджменту довкілля ISO-14001. Раз на півроку підприємство перевіряє фірма, яка видала сертифікат, а кожні три роки ми проходимо ресертифікацію на відповідність вимогам міжнародного стандарту з цих напрямків.

— Чи зміниться кадрова політика на підприємстві?

— Усі зміни вже відбулися. Переважно вони стосувалися виконавчої дирекції. Політика щодо персоналу на промисловій площадці буде спрямована на омолодження технічних кадрів. Сьогодні середній вік працівника «Азоту» — 50 років. Відчувається дефіцит технічних фахівців. Тому залучатимемо молодь — випускників не тільки вищих навчальних, а й середніх технічних закладів.

Один із важливих соціальних проектів у цьому напрямку — оплата навчання дітей наших працівників із метою подальшого їхнього працевлаштування на черкаському «Азоті». Цю ідею підтримує головний акціонер Дмитро Фірташ, оскільки це дасть можливість навчити потрібних підприємству фахівців, посилити наш кадровий потенціал і сформувати свої робітничі династії. Завод власним коштом оплачуватиме половину вартості навчання. Якщо рівень успішності майбутнього фахівця буде високим, підприємство готове цілком покрити витрати на навчання. У такий спосіб ми закріплюватимемо дітей наших працівників за «Азотом». Адже сьогодні  дуже важко запросити іногородніх фахівців. Найнагальніше питання — житло, бо жодне підприємство хімічної промисловості зараз не будує відомчих ­квартир.

— Омолодження кадрів не призведе до скорочення працівників старшого покоління?

— Цього ми не плануємо. За останні дев’ять років оптимізували кількість робітників. Омолодження­ колективу буде поступовим. Цей процес триває на кожному підприємстві. Були часи, коли пропустили набір молодих фахівців. Сьогодні бракує технологів, хіміків-технологів, електриків, фахівців із засобів автоматизації, теплотехніків. Улаштовуватися на роботу приходить багато людей, але нам потрібні фахівці. Це різні речі. Виробництво в нас високотехнологічне.

Щоб розв’язати кадрову проблему, надалі узгодимо з акціонерами програму, відповідно до якої для кваліфікованих фахівців фінансуватиметься винаймання житла. Крім цього, з 2012 року плануємо в одному з наших гуртожитків відремонтувати два поверхи. У це відомче житло зможемо заселяти іногородніх.

— На початку розмови ви згадали, що із приходом нового акціонера в програмі розвитку підприємства соціальна лінія стала більш виразною.

— В останні роки завод дещо знизив активність у цьому питанні. На нашому балансі перебуває Палац культури. Зараз він не в кращому стані — будинок потребує ремонту. Відповідно до перезатвердженої програми ми вкладатимемо кошти в його реконструкцію. Найближчим часом плануємо відремонтувати приміщення, де займаються дитячі танцювальні колективи, покрівлю, реставрувати  панно.

Другий соціальний об’єкт — спорткомплекс, який ми розконсервуємо й виконаємо ремонт покрівлі. Там проходитимуть змагання між структурними підрозділами «Азоту», як це було в докризові роки.

Віталій Скляров

Народився 21 серпня 1970 року.

Закінчив Донецький політехнічний інститут за фахом «хімік-технолог». Після закінчення інституту працював на горлівському «Стиролі». Через 10 років став його директором із виробництва.

У 2002 році прийшов у ВАТ «Азот» на посаду заступника технічного директора. Через півроку був призначений технічним директором підприємства.

Із 15 квітня цього року — генеральний директор.

Довідка «УТГ»

ВАТ «Азот» — одне з найбільших підприємств країни з випуску мінеральних добрив, іонообмінних смол, капролактаму та іншої хімічної продукції. До його структури ­входить понад 40 виробничих підрозділів, чисельність персоналу — понад 4 тисячі чоловік.

Проектне завдання на будівництво заводу азотних добрив у Черкасах було затверджено постановою Ради Міністрів УРСР у серпні 1962 року. А вже в березні 1965-го на Черкаському хімічному комбінаті було отримано перший аміак. День, коли відбулася ця ­подія, і вважається днем народження заводу.

На частку ВАТ «Азот» в Україні припадає 15% виробництва аміаку, 24% — карбаміду, а з капролактаму та іонообмінних смол підприємство є монополістом. У 2009 році кожна друга тонна аміачної селітри, внесена в ґрунт українськими аграріями, випускалася в Черкасах.