Миттєва реакція

Автоматизовані системи керування житомирських розробників гарантують економію енергоресурсів.

Протягом багатьох років житомирське приватне акціонерне товариство «Укравтоматика» — краще у своїй галузі. Торік підприємство в національному бізнес-рейтингу (а він складається виключно на основі офіційних даних державних органів статистики) удостоїлося звання «Лідер галузі-2010». Керівництво «Укравтоматики» представлене до ордена «Бізнес-слава», співробітники — до золотих медалей «За трудові заслуги».

Перший директор «Укравтоматики» Анатолій Бичковський і його син — нинішній керівник фірми Ігор Бичковський розповідають про секрети успіху й про нелегкий шлях до нього.

— Анатолію Савовичу, «Укравтоматика», наскіль­ки я знаю, виникла після драматичної для місцевої промисловості події — поступового занепаду знаменитого житомирського заводу «Промавтоматика».

— На жаль, цей чудовий завод швидко поступався позиціями, і в 1987 році ми почали самостійну роботу­ як монтажне й пусконалагоджувальне підприємство систем автоматичного управління об’єктами енерго­постачання підприємств. Спочатку замовлень вистачало — наші фахівці працювали тоді у всіх кінцях СРСР і країнах РЕВ. Але скрутні часи настали й для нас. Розпад Союзу вивів «Укравтоматику» з числа великих гравців ринку, і причина була, зокрема, у нестерпній податковій політиці. Працюючи, скажімо, у Тольятті, ми платили податок там, а повернувшись додому, вносили його вдруге.

— Але не пропали все-таки! З усього видно, «Укравтоматика» — підприємство широко відоме й ефективне.

— У кризу врятували наші чудові фахівці, які працювали ще на «Промавтоматиці». У нас майже всі мають вищу освіту — інженери-електромеханіки, інженери-програмісти. Так, головний інженер Григорій Безпалюк ініціював наші найважливіші розробки. Із молодших фахівців великий внесок зробив Євген Шелехов.

Багато що вдалося за рахунок успішного менеджменту. Провели моніторинг ринку, вивчили потреби в обладнанні. Їздили всією країною, активно просуваючи свою техніку. І тепер замовлень вистачає — працюємо із залізницями, із багатьма підприємствами, зокрема комунальними (міськрада, теплокомуненерго, водоканали), у тому числі у всеукраїнському масштабі.

— Ігоре Анатолійовичу, які системи ви встановлюєте? Які їхні функції й можливості?

— Ми зараз упроваджуємо на підприємствах три автоматизовані системи: АСДУ (автоматизована система диспетчерського управління об’єктами енергопостачання підприємств), дистанційного контролю та управління зовнішнім освітленням міста, контролю й обліку­­ ­енергоресурсів.

— Друга й третя системи — ваші власні розробки. Розкажіть про них докладніше.

— Завдання системи дистанційного контролю та управління зовнішнім освітленням міста — забезпечувати ці контроль і управління ефективно й без участі людей. Вона дозволяє вмикати й вимикати електроенергію, перемикати на черговий режим. У Житомирі, наприклад, усе зовнішнє освітлення міста управляється нашою системою, вона працює також у Рівному, Запоріжжі, Чернігові, Києві, Дніпропетровську. Система виводить усю необхідну інформацію про витрату електроенергії­ на монітор диспетчера. А де облік і контроль електро­енергії, там і ефективність витрати енергоресурсів, їхня економія.

Наприклад, для міськради існують два тарифи — денний і нічний. Нічний тариф приблизно втричі дешевше. Типове нераціональне використання електроенергії — увімкнення освітлення вдень. Система фіксує це й вимикає світло, а також може вмикати мінімально необхідну кількість світильників. Ще вона сигналізує про поломки та несправності, що дозволяє реагувати на ситуацію оперативно.

— Яким чином передаються сигнали про порушення?

— Проводами, через радіоканал, а найпоширеніший метод передачі — GSM-канал.

— У зв’язку з національною програмою енергопостачання держава іні­ціює впровадження приладів обліку?

— Облік електроенергії­ впроваджується повсюдно.­ Усі підприємства до 11 листопада нинішнього року зобов’язані поставити автоматизовані системи обліку електроенергії.

— Але ж вони споживають також тепло, газ, воду…

— Облік газу й тепла — поки що місцева ініціатива. І все це теж можна контролювати з одного диспетчерського пункту. Саме для цього ми створили автоматизовану систему контролю та обліку енергоресурсів, що ґрунтується на програмному комплексі «Каскад-облік». Вона корисна найперше водоканалам, обленерго, теплокомуненерго й установлена вже більш ніж на 100 підприємствах.

— Можна навести наоч­ний приклад роботи цієї системи?

— Скажімо, трапився порив на теплотрасі. Часто тільки через добу хтось помітить втрати води. А за наявності нашої системи вже за півгодини технічний директор бачить витік.

— Іноді трапляється таке: у теплу погоду в наших будинках батареї надмірно розжарені, у холодну ж дуже холодні.

— Можна й це фіксувати з робочого місця автоматично. У нас така система готова до впровадження. А наступний етап — не тільки бачити, а й регулювати теплопостачання та водопостачання на відстані. Програмний продукт і елементна база в нас готові.

— Як ви самі оцінюєте рівень розроблених «Укравтоматикою» систем?

— Уважаю великим досягненням їхню надійність та простоту. Вони затребувані вже не перший рік, і їхня актуальність зростає, оскільки вони дозволяють зменшити витрати на обслуговий персонал і оперативно реагувати на штатні й позаштатні ситуації. Думаю, наші системи не поступаються кращим вітчизняним зразкам. Та й закордонні аналоги нічим принципово не відрізняються, крім непорівнянних цін. У нас же вартість, так би мовити, українська — кілька тисяч гривень. А «Каскад», наприклад, окуповується за рік.

За кордоном вже майже все автоматизовано. І ми маємо прагнути до того, щоб усе управлялося автоматично для максимального зменшення ризику помилки фахівця або його недбалості.