Геройське опалення

Новітні енергозбережні технології добралися до сільської місцевості.

Подивитися на укладання чотирьох кілометрів труб під місцевим футбольним полем приходило все чоловіче населення села. «Ні-і-і! Не працюватиме, — чухали потилиці селяни й виносили «високим технологіям» свій суворий вирок. — Ну, де це бачено, щоб обігріти наш величезний Будинок культури пластиковими трубами, закопаними в землю? Ні газу, ні дров, ні вугілля… Не може бути!»

Однак наприкінці лютого, після двох років змушеного «льодовикового періоду», до якого дітлахи так і не змогли звикнути, у Будинку культури села Геройського Сацького району Криму відкрили новий тепловий пункт. Основним джерелом тепла в ньому є дві геотермальні теплові помпи. Технологія відома як за кордоном, так і в Україні, але переходити від теорії до практики та освоювати її в промислових масштабах у нас почали не дуже давно. Тим цікавіше подивитися, як такі проекти втілюються в життя.

Тепло землі

Тепловий пункт у Геройському — поки єдина в Криму альтернативна «котельня» для виробництва тепла в такій великій кількості: загальна площа опалювальних приміщень — 1000 кв.м. Це приблизно 10—15 сільських будинків. Проект розробили ще два роки тому, але тільки­ в 2010-му нова кримська влада знайшла 881,3 тис. грн субвенцій. Цікаво, що спорудження газової котельні­ аналогічної потужності коштувало б не менше 1 млн грн.

Розробку проекту та будівництво пункту доручили місцевому підприємству — ВАТ «Кримгазбуд». У півсотні метрів від будинку на площі футбольного поля підрядники уклали ґрунтовий теплообмінник на глибину 1,5 м. Це 20 незалежних контурів із водопровідних поліетиленових труб марки «ПЕ 100» діаметром 32 мм. Загальна довжина контурів, які незалежно з’єднані із центральною трубою, що веде до теплових насосів, — 4200 метрів. Відстань між трубами-теплообмінниками лише 60 см. Як незамерзаючий теплоносій використовується 30-відсотковий розчин пропіленгліколю. Для цієї системи його потрібно близько трьох кубічних ­метрів.

— У геотермальні теплові помпи надходить розчин пропіленгліколю з отриманою від ґрунту температурою + 3-4 градуси, — пояснює голова правління ВАТ «Кримгазбуд» заслужений будівельник України Петро Зайцев. — Насос працює за принципом «холодильника навпаки»: замість холоду акумулює тепло й віддає його в систему опалення будинку. Насос нагріває воду лише до +50 градусів, тому система опалення клубу реконструйована й модернізована під спеціальні вимоги теплового пункту. Зокрема, установлені великі радіатори, які за рахунок збільшеної площі поверхні інтенсивніше випромінюють тепло. Більш того, для цієї ж мети деякі з них обладнані вентиляторами, які видувають тепло з батареї опалення в концертний зал. Звичайними радіаторами отопити таке велике приміщення нереально. До речі, улітку така «батарея із пропелером», або тепловентилятор, може використовуватися як кондиціонер. Якщо на вулиці занадто низька температура й теплові насоси не забезпечують достатню кількість тепла в будинку, у пригоді стануть електричні котли. Потужність всієї теплопомпової установки — 40,4 кВт. Номінальна використовувана потужність — 12,5 кВт∙год.

Безкоштовний «Ташкент»

Вигода від використання поновлюваних джерел енергії в цьому випадку очевидна. До модернізації системи теплопостачання витрати Будинку культури на експлуатацію старої теплової установки ДКВР 2,5 (двобарабанний котел, вертикально-водотрубний, реконструйований) потужністю 0,8 МВт становили завелику для місцевого бюджету суму в 181,2 тис. грн на рік. Тому такий марнотратний «вентиль» зрештою довелося перекрити. А дітям, яких у клубі  більше 130, два роки доводилося займатися у верхньому зимовому одязі.

Нова установка, яка в процесі будівництва викликала в місцевих «глядачів» лише саркастичну посмішку, як виявилося, заощаджує селу шалені гроші. Витрати під час експлуатації геотермальної теплопомпової установки ли­ше 9,5 тис. грн на рік. Із такою надвигідною калькуляцією щорічна економія становитиме понад 170 тис. грн. За попередніми розрахунками фахівців, проект цілком окупить себе через 5 років, а наступні 20 років гарантованої експлуатації можна вважати безкоштовними. До речі, «котельня» може окупитися й роком раніше, для цього необхідно у всьому будинку замінити старі вікна, які свистять холодним протягом, й утеплити стіни та дах. Хоча за розумного підходу із цього й треба було починати.

Не до жиру?

За всієї необхідності та прогресивності проект установ­лення нового теплового­ пункту в селі Геройському довго не знаходив належної підт­римки у колах влади. Мовляв, не час зараз піклуватися про будинки культури, нам би дитячі садки та школи забезпечити. Але річ у тім, що в цьому будинку є єдина в Україні сільська панорама, що ілюструє подвиг дев’яти героїв, які звільняли сіло від німців у 1944 році. За низьких температур зберігати величезне полотно було просто неможливо. А крім того, дитячі колективи клубу відомі на весь півострів творчими подвигами, і залишити юні таланти без тепла — недалекоглядне рішення. Можливо, за зростання цін буквально на всі види непоновлюваної енергії тільки новим технологіям, які дають надекономію ресурсів, під силу забезпечити «культурне», екологічно чисте тепло, відродити українські села й повернути додому талановитих агро­номів і вчителів. Адже де тепло, там і життя.