Системи «на граніті»
Житомирське НВП «Промекс» — один із лідерів вітчизняного ринку інформаційно-керувальних систем. Назва фірми змінювалася, але її інтелектуальні потенціал і кадри витримали випробування часом.
Саме в Житомирі ще сорок років тому почали випускати перші в СРСР серійні телекомплекси на інтегральних мікросхемах — ТМ-320, ТМ-512, ТМ-310, а потім — перші в Союзі телекомплекси четвертого покоління з убудованими мікроЕОМ «Граніт».
Підприємство випускає системи контролю та управління, якими оснащені тисячі об’єктів. Серед них багато обленерго Росії, України, Молдови, Казахстану, а ще Київський метрополітен, АвтоВАЗ (Тольятті), аеропорт Шереметьєво, Всеросійський виставковий центр.
Продукція «Промексу» визнана гідною безлічі дипломів і медалей міжнародних виставок. Про рівень розробок свідчать і 75 авторських свідоцтв і патентів на винаходи.
Один із головних ідеологів фірми, її науковий керівник, кандидат технічних наук, доцент Михайло Портнов більше 50 років займається створенням систем телемеханіки. Із них тридцять років віддано Житомиру, де йому вдалося реалізувати разом зі своїми учнями — колишніми студентами Житомирської політехніки багато новаторських технічних ідей, створити свою школу. Витвір цієї школи — російсько-українська торговельна марка «МІКРОГРАНІТ», широко відома за межами нашої країни.
Михайло Львович переконаний, що нова розробка фірми — автоматизований вимірювальний та інформаційно-керувальний телемеханічний комплекс «Мікро» може успішно конкурувати з виробами провідних європейських фірм. Він і його молоді колеги на запитання «Ви що, можете змагатися зі «Шнейдер Електрик?» відповідають: «Можемо не тільки змагатися, а й перемагати, і не тільки «Шнейдер Електрик», а й вироби інших світових брендів».
— Коли в СРСР ми працювали на вітчизняній елементній базі, яка помітно відстає від аналогів світових виробників, змагатися з Європою було, звичайно, важко, — розповідає Михайло Портнов. — Але нині, за ідентичності використовуваної бази, першорядним стає людський чинник — освіченість, інтелект, прагнення до нового. А ці якості в наших фахівців усе-таки вище. Тому тепер на ринку інформаційних систем змагається не елементна база, а вміння нею користуватися. Хотілося б, щоб уміння проявляти інтелект і здоровий патріотизм було притаманне не тільки розробникам нової техніки, а й керівникам галузей і підприємств.
— Про те, що наші інтелектуали часто перевершують закордонних, чули не раз. Але високий рівень українських шкіл і ВНЗ, здається, багато в чому — у минулому.
— На жаль, тенденція така. Мій більш ніж двадцятилітній досвід викладання у ВНЗ переконує, що знайти захоплених інтелектуальними розробками студентів усе важче. Та й місць прикладання технічного інтелекту стає усе менше. Ситуація така, що в Житомирі, та й не тільки в ньому, майже не залишилося підприємств — розробників і виробників інтелектуального продукту. Щоб не виглядати песимістом, відзначу: усе-таки вони, молоді таланти, є!
— Та й справді — змагатися з гігантами…
— Це цілком можливо, і ми це доводимо. Наша продукція гідно конкурує із пристроями АББ, «Ален Бредлі», «Дженерал електрик», «Сіменс». Ще й тому, що вона краще адаптована до наших кліматичних умов, грошових можливостей підприємств. Наші вироби багато в чому — колективний продукт розробників і замовників, з якими ми періодично зустрічаємося на навчальних семінарах і за їхніми результатами вносимо корективи в системи та прилади. А які представники світових виробників працюють із нашими замовниками? Менеджери, які, як правило, у суть проблем не заглиблюються, — підсумовує пан Портнов.
Що ж, із маститим професіоналом можна тільки погодитися. Та й узагалі підтримка власного виробника — справа свята. Інакше рано чи пізно перетворимося на бананову республіку — та й то без бананів.
Директор НВП «Промекс» Тетяна Андрієнко вважає, що українські підприємства невиправдано заощаджують на хорошій інформаційно-керувальній техніці.
— Прикро, що, скажімо, Молдова, не найуспішніша країна, вкладає гроші в модернізацію енергетики, а наші підприємства не квапляться це робити, — говорить Тетяна Василівна. — Причому умови торгів, які рідко проводяться в Україні, такі, що вітчизняним виробникам свідомо приділяється роль аутсайдерів без порівняння реальних показників якості конкуруючих виробів.
Торги в тій же Молдові, проведені міжнародним концерном Union Fenosa і державним підприємством «Молделектрика», жорсткіші, але й об’єктивніші. Після перемог на торгах кількість нових інформаційно-керувальних телемеханічних комплексів «Граніт-мікро», установлених на об’єктах цієї країни, перевищила 250 одиниць. Характерно, що вироби НВП «Промекс» як рівні з рівними інтегруються в системи компаній АББ, «Сіменс».
Переконаний, що наші системи телемеханіки з багатьох показників — вірогідності, надійності, економічної ефективності, оперативності, можливості резервування — принаймні не поступаються аналогам провідних світових виробників. Доказів багато, але досить указати на три золоті медалі «Лауреат ВВЦ» за великий внесок у розвиток систем телемеханіки, отримані в останні чотири роки на міжнародних енергетичних виставках у Москві.
— Скільки коштують ваші прилади?
— Вартість визначається обсягом інформації, набором виконуваних апаратних і програмних функцій і варіюється в межах від 1,5 до 5—6 тисяч умовних одиниць. Ціни цілком доступні: удвічі нижче, ніж у російських аналогів, і в п’ять-сім разів — ніж у компаній зі світовим ім’ям. При цьому інтегральна ефективність не нижче.
— Якими вам бачаться перспективи фірми?
— Звичайно, проблеми в нас є. Але намагаємося триматися на сучасному рівні, підтверджувати своє реноме. У нас є чудові «старі» кадри. Питання «омолодження» є гострим, але ми його поступово вирішуємо.
Відзначу: наше підприємство орієнтоване на експорт продукції. Понад 75% виробів іде за кордон. На жаль, підтримки від держави ми не відчуваємо, хоча декларуються податкові пільги й своєчасне відшкодування ПДВ. Але надія вмирає останньою. А ми вмирати не збираємося…
