Епоха реформації

Який варіант перетворення вищої школи влаштує всіх — студентів, викладачів,  чиновників, роботодавців?

Півроку тому Президент України Віктор Янукович заявив про необхідність провести глибоку реформу наших ВНЗ, щоб увести їх у систему загальноєвропейської вищої освіти. І поставив завдання: наші провідні ВНЗ мають увійти до 500 кращих у світі.

Тексти двох альтернативних варіантів закону про реформу вищої освіти, що перебувають на розгляді Комітету з науки і освіти Верховної Ради, стали відомі громадськості. Однак жоден із них не готовий стати керівництвом до дії.

Деякі положення проекту, розробленого Міністерством освіти, науки, молоді й спорту й зареєстрованого у ВР групою народних депутатів на чолі з Максимом Луцьким, викликали серйозне занепокоєння і викладачів ВНЗ, і студентів. Дійшло до студентських пікетів. Щоб вислухати всі точки зору, Комітет ВР з питань науки і освіти провів «круглий стіл», на який були запрошені автори законопроектів, зареєстрованих у Верховній Раді, — народні депутати Юрій Мірошниченко й Максим Луцький, а також представники профільного міністерства, ректори найбільших університетів, експерти й лідери студентських організацій.

Якість визначається кількістю

Автори проекту групи Максима Луцького пропонують увести три освітньо-кваліфікаційних рівні — молодший фахівець, бакалавр і магістр — і два освітньо-наукових — доктор філософії й доктор наук. Молодший фахівець — це, по суті, кваліфікований робітник. Доктор філософії — ступінь, який відповідає колишньому кандидатові наук. Рівень «фахівця», який не має аналогів у Болонській системі, буде ліквідовано.

Скасовується й чотирирівнева державна атестація ВНЗ. Їхні типи: університет (класичний і профільний), академія (окремий підвид — консерваторія), коледж і професійний коледж. Вони відрізняються кількістю студентів на денній формі навчання й кількістю задіяних при цьому галузей освіти. Професійний коледж — фактично колишнє ПТУ. Що ж до інститутів, то вони тепер можуть бути тільки структурними підрозділами університетів та академій.

Порядок вступу у ВНЗ враховує не тільки результати зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО), а й атестата, а також «бали ВНЗ». Вищому навчальному закладу дається право змінювати вартість навчання на конт­ракті щосеместру. При цьому держава відмовляється від держзамовлення для заоч­ної форми навчання.

Ні слова про зовнішнє тестування

— Завдання Президента — це надзвичайно серйозний виклик для всієї нашої системи вищої освіти, — уважає народний депутат Юрій Мірошниченко. — Саме тому я, як голова правління Конфедерації недержавних ВНЗ України, став автором одного із законопроектів.

Його концептуальні положення: автономія вищих навчальних закладів (діяльність ВНЗ не може бути ефективною, якщо в них немає права самостійно вирішувати багато питань, застосовувати нові можливості й підходи в навчанні), дерегуляція галузі вищої освіти (вирішення багатьох питань передається на розсуд засновників і колективів ВНЗ).

Новація проекту — підключення роботодавців до визначення змісту освітньо-професійних програм. Одна з необхідних умов — рівність перед законом вищих навчальних закладів усіх форм власності.

ВНЗ мають самі визначати правила вступу, кадрову політику, ухвалювати рішення щодо впровадження в навчальний процес європейської або іншої кредитно-трансферної системи, самостійно розпоряджатися доходами та іншими надходженнями, отриманими під час надання дозволених законодавством платних послуг і визначати їхній перелік.

Державне замовлення на підготовку фахівців запропоновано формувати Міністерству праці, виходячи з потреб ринку, за поданням органів влади всіх рівнів і узгоджувати з Мінфіном. Після одержання від Мін­праці показників Міносвіти на конкурсній основі розподіляє держзамовлення серед ВНЗ, як державних, так і недержавних, відповідно до показників якості навчання.

Концептуальний підхід — держава визначає правила й критерії, а ВНЗ, відповідно до них, здійснюють свою роботу.

Компетентно

Лілія Гриневич
Колишній директор Українського центру оцінювання якості освіти, екс-начальник головного управління освіти і науки Київської міської державної адміністрації

— У проекті Юрія Мірошниченка зовнішнє незалежне оцінювання взагалі не згадується. А групою Максима Луцького­ передбачено, що вступ у ВНЗ  проводитиметься за результатами ЗНО, серед­­­нього бала атестата й «бала ВНЗ», тобто вступних іспитів. За заявою міністра Дмитра Табачника, внесок кожної оцінки ­становитиме одну третину. Це фактично знецінює результати ЗНО, робить його неактуальним. Ми знаємо, як у школах і ВНЗ уміють маніпулювати з оцінками, і корупція повернеться у вищу школу. У світі існує така практика: ВНЗ мають право проводити співбесіди, вступні іспити, але при цьому частка зовнішнього незалежного оцінювання становить не менше 80%. Основне відсівання відбувається через ЗНО, а серед абітурієнтів із певним рівнем знань університет має право вибрати кращих.

Якщо ми прагнемо ввійти в європейський освітній простір, то маємо бути відкриті для нього, а він — для нас, щоб обмінюватися науковою інформацією, студентами та викладачами. Це означає, що необхідно полегшити процедуру нострифікації дипломів (їхнього взаємного визнання різними країнами), і це можна віддати у ведення університетів. Тобто якщо ВНЗ запрошує професора з Гарварда, то визнати його науковий ступінь може й сам ВНЗ без звернення до міністерства. Те ж стосується й навчання студентів у закордонних центрах. Однак у представлених у ВР проектах про ці проблеми немає ні слова.

Компетентно

Сергій Квіт
Президент Національного університету «Києво-Могилянська академія»

— Оцінювати рівень університету, виходячи з кількості учнів? Такої практики немає ніде у світі. «Хірургічні» методи, якщо вони необхідні, треба застосовувати виключно щодо кількості випускників.

Компетентно

Володимир Луговой
Віце-президент Національної академії педагогічних наук

— Обмеження з кількості ВНЗ є в кожній країні. Корея за населенням така ж, як і Україна, але має 50 університетів. У Швейцарії на 7 мільйонів населення 12 університетів, зате 7 із них входять до 200 кращих у світі. Україна може вибрати свій обмежник: кількість студентів в університеті не може бути менше певної кількості, інакше цей ВНЗ не потрапляє під критерій університету. На такий крок треба піти заради підвищення якості освіти. Він запропонований у проекті Максима Луцького.

У ВНЗ має бути досягнута критична маса наукового, кадрового, фінансового, технічного потенціалів. Тільки таким укрупненим установам можна надати автономію. У складних ситуаціях укрупнення може досягатися «хірургічними» методами.

Компетентно

Леся Оробець
Народний депутат України, член Комітету з питань освіти і науки

— ЗНО дає можливість чітко, неупереджено виявити найбільш підготовлених і мотивованих майбутніх студентів, щоб саме в них вкладати й без того обмежений ресурс праці найкращих професорів і державні кошти у вигляді держзамовлення. Тому я пропоную розглядати ЗНО як єдину й ключову умову для вступу в усі без винятку ВНЗ.

Віддаючи дитину на перший курс, родина розраховує на певну плату. Однак якщо згодом вартість навчання «плаватиме» залежно від інфляції — це призведе до того, що вища освіта вже не буде доступною для багатьох родин.

Необхідна принципова­ реформа системи державного замовлення. У ситуа­­ції, коли ВНЗ однаково, який студент прийде на виторговану в закритому міністерському кабінеті кількість державних місць, про якість освіти й топ-500 годі й говорити.