Зліт «широкою смугою»
За цей рік Україна піднялася на шість позицій у рейтингу країн із найкращим інтернет-доступом.
Широкосмужний доступ в Інтернет відіграє в розвитку економіки роль набагато більшу, ніж може здатися на перший погляд. І якщо з якістю зв’язку ситуація в нашій країні досить непогана, то його доступність, особливо за межами великих міст, не найкраща.
Артерії інформаційної революції
Промислова революція XVIII—XIX століть була нерозривно пов’язана з розвитком зовсім нового на той час типу інфраструктури — шляхів сполучення самохідного транспорту. Розгалужена мережа залізниць, яка в лічені десятиліття охопила країни із промисловістю, що розвивається, стала своєрідною «кровоносною системою» економік нового типу, забезпечивши заводи й фабрики поставками сировинних ресурсів, а міста, які стрімко збільшуються, — сільськогосподарською продукцією.
Сучасне постіндустріальне суспільство теж створює свою інфраструктуру, призначену для транспортування головного товару XXI століття — інформації. Розвиток національних економік сьогодні безпосередньо залежить від якості й доступності каналів зв’язку.
— Світові лідери в галузі сітьових технологій, у тому числі країни Північної Європи, Сінгапур та США, своїм розвитком багато в чому завдячують системному підходу державних органів до якісної освіти, новаторства та широкої доступності інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) для населення, — говорить Айрін Міа, старший економіст проекту глобальної конкурентоспроможності Всесвітнього економічного форуму. — Їхній успіх має нагадувати керівникам у державному й приватному секторі про те, що за часів кризи в жодному разі не можна залишити поза увагою такий важливий фактор зростання й конкурентоспроможності, як ІКТ.
Проведене в 2007 році дослідження Брукінгського інституту (Вашингтон, США) показало, що збільшення проникнення широкосмужного доступу (ШСД) на 1% приводить до збільшення кількості робочих місць на 0,2—0,3% на рік. Інше дослідження, проведене Університетом штату Каліфорнія, довело наявність позитивного статистично значущого зв’язку між переходом на високошвидкісний Інтернет і розміром заробітних плат.
Україна на карті Мережі
Минулого тижня в Києві відбувся «круглий стіл» із теми «Широкосмужний доступ — каталізатор для зростання економіки». На ньому компанія Cisco Systems представила результати дослідження якості широкосмужного доступу Broadband Quality Score-2010, проведеного Школою бізнесу ім. В. Саїда (Оксфордський університет) і Університетом Ов’єдо (Іспанія). На підставі 40 млн реальних тестів каналів зв’язку, проведених у травні-червні за допомогою популярного сервісу тестування швидкості інтернет-з’єднання speedtest.net, дослідники оцінили якість ШСД у 72 країнах і 239 містах світу. Вимірювалася швидкість вхідного й вихідного з’єднань і час затримки з’єднання. Поряд із цими показниками враховувалася частка домогосподарств (будинків або квартир), які мають широкосмужне підключення (за даними досліджень британської компанії Point Topic). У результаті був складений своєрідний графік-«карта», на якому країни розташовані залежно від якості (за вертикаллю) та поширеності (за горизонталлю) послуг ШСД.
У «загальному заліку» Україна перебуває на 36-му місці, піднявшись на шість позицій з 42-го місця у 2009 році. Підвищення позиції нашої країни сталося переважно за рахунок поліпшення якості доступу до Інтернету. Як видно із графіка, у нашій країні вона навіть краща, ніж у Італії або Австралії. У той же час рівень проникнення, тобто частка будинків і квартир, які мають швидкісний доступ, залишається досить низькою.
Дослідження показало, що якості ШСД в Україні достатньо для комфортного використання сучасних додатків, однак у майбутньому буде потрібне розширення пропускної здатності мереж зв’язку. Схоже, за цим не забариться, адже ще торік вітчизняні мережі ледь відповідали вимогам сьогодення, а два роки тому перебували нижче цієї межі. У рейтингу якості ШСД наша країна посідає 52-ге місце у світі.
Світові тенденції
Головний результат дослідження не можна назвати несподіваним — дані підтвердили, що якість ШСД зростає в усьому світі. Завдяки інвестиціям в інфраструктуру за останні три роки вона покращилася на 48%. Близько двох третин країн повною мірою відповідають вимогам сьогодення й навіть їх перевершують. Проникнення теж збільшується, хоча й значно повільніше: з 2008 року воно зросло на 9%.
Швидкість передачі даних від абонента зростає стрімкіше, ніж швидкість передачі в протилежному напрямку. У середньому цей показник за три роки збільшився на 69%, з 749 Кб/с у 2008-му до 1777 Кб/с сьогодні. Вхідна швидкість збільшилася майже наполовину (49%) — із 3271 Кб/с до 5920 Кб/с. Скоріше за все, це пов’язано з поступовою відмовою розвинених країн від асиметричних каналів (властивих, наприклад, технології ADSL) і переходом на оптичні лінії зв’язку. Скорочується і час затримки, хоча цей процес поки нестабільний: у 2010 році середнє значення цього показника становило 142 мс, що на 2 мс більше, ніж у 2009-му. У той же час це однаково істотно нижче, ніж два роки тому (189 мс).
Лідером із упровадження ШСД знову стала Південна Корея — якість доступу до Інтернету в цій країні в дослідженні було взято за еталон. Середні вхідні й вихідні швидкості передачі даних там становлять, відповідно, 33,5 Мб/с і 17 Мб/с, а проникнення Інтернету дорівнює 100% (для порівняння: у США цей показник — на рівні більше 80%, в Україні — трохи більше 40%).
Якісний інтернет-доступ більшості населення змогли надати лише деякі розвинені країни. Інші держави зосередилися на інвестуванні в підвищення якості зв’язку, у першу чергу в містах. Крім того, країни, у яких розвиток доступу до Інтернету почався раніше, стали перед проблемою старіння каналів зв’язку й необхідністю модернізації, зокрема масової заміни мідних ліній на більш досконалі. Країни, що розвиваються, були змушені створювати нову інфраструктуру майже з нуля, відразу на основі сучасних технологій. Деяким державам, таким як Литва, Латвія, Болгарія, Румунія, Чехія й Угорщина, це дозволило зробити ривок і випередити розвинені країни з якості ШСД.
Цікава також статистика зі споживаного трафіку (обсягу переданих і отриманих даних). Будинки, що використовують Інтернет для «легких» (щодо обсягу інформації) завдань (веб-серфінг, обмін повідомленнями й спілкування в соціальних мережах), споживають близько 20 Гб трафіку на місяць. Більш «просунуті» домогосподарства, які застосовують можливості Глобальної мережі для перегляду відео й відеозв’язку високої чіткості, віддаленого навчання, телемедицини та убезпечення житла, можуть споживати до 500 Гб трафіку щомісяця й вимагають каналу зв’язку шириною 18 Мбіт/с.
Нарешті, виявилася ще одна найважливіша тенденція — постачальники зв’язку, які надають більш якісні послуги, одержують конкурентну перевагу й захоплюють більші частки ринку. Якщо вдуматися, ця теза зовсім не очевидна: багато українських експертів раніше висловлювали думку про те, що ринку скоріше потрібний недорогий масовий продукт, а не високоякісний зв’язок. Проте результати дослідження свідчать про протилежне. Так, альтернативні постачальники, які надають більш якісні послуги ШСД, демонструють найвищі темпи приросту ринкової частки: до 96%.
Мобільні перспективи
— Уважається, що мобільне проникнення в нашій країні розвиватиметься, тільки коли держава видасть частоти на діапазон 3G. Але чи не час говорити про LTE або 4G — чи не пропустили ми нагоду переходу на 3G?
Віталій Ворожбіт:
— Спробую відповісти на прикладі. Велика заокеанська країна Америка оговталася від «цифрової сплячки» в мобільному зв’язку й роздала той самий чарівний діапазон у 700 МГц. Американські оператори радісно почали робити LTE. При цьому Verizon, оператор, який уже має технологію 3G CDMA, сказав, що тепер інвестуватиме в LTE. Оператор AT&T, який будує мережу UMTS 3G, підтвердив: «Так, ми будуватимемо LTE, ми запускаємося на початку 2011 року, але при цьому й надалі розвиватимемо 3G». От як цікаво. А чому? Історія нескладна й зрозуміла: LTE істотно обмежена кількістю пристроїв на руках споживача. У той час як пристроїв із підтримкою 3G на руках дуже багато. Включивши послуги з технології 3G, усі українські оператори негайно одержать мільйони користувачів. Це відразу ж дозволить підвищити якість сервісу й надати їм істотно більші можливості. Швидше за все, у нас у перспективі виходить трирівнева мережа: найбільше покриття, але найвідсталіша технологія, це EDGE/GPRS, що фактично покриває всю країну. Над нею надбудова, досить великі ділянки покриття 3G, а зверху, напевно, буде ще й покриття LTE якимись «хотспотами». Хоча, звичайно, якщо ще пару років зволікати з видачею ліцензій, то постане запитання: чи потрібне це 3G узагалі? Подивіться навколо — на Росію, Білорусь, Молдову: лише ми перебуваємо в такому дивному стані.
Думка експерта компанії «МТС Україна»
Олег Балабан
Начальник департаменту маркетингу конвергентних послуг, «МТС Україна»
— Компанія МТС давно займається моніторингом ринку широкосмужного доступу й IPTV. У принципі, наші результати збігаються з дослідженням компанії Cisco. Те, що самі по собі швидкості доступу мають зрости, — так, це є.
Ми для себе створили шкалу того, що одержить абонент від тієї або іншої швидкості доступу. І зробили для себе цікаве відкриття. За доступної абонентові швидкості 20 Мбіт/с він зможе скачати фільм за 3—5 хвилин. Якщо в нього лише 6 Мбіт/с, то на це буде потрібно 30—45 хвилин. Ми поки не бачимо особливої цінності в тому, що абонент виграє на накачуванні фільмів 45 хвилин. Розвиток ШСД має прийти до певної точки, після якої зростання швидкості не становитиме ніякої цінності. 11 Мбіт/с — навіть забагато. Що ж до проникнення, я думаю, тут відіграють роль об’єктивні чинники. Європа пішла далеко вперед. У них Інтернет або IPTV давно є частиною життя, вони вже зрослися із цифровим світом. Ми вийшли на цей рівень і поки використовуємо Інтернет тільки для серфінгу. «Надбудова» над цим зростатиме, для цього є величезне поле. Але я б не говорив, що швидкості такі вже критичні — ми дійшли до швидкості 20 Мбіт/с і зрозуміли, що в нас для абонента вона нічим не відрізнятиметься від 10 Мбіт/с.
Думка експерта компанії «Київстар»
Віталій Ворожбіт
Директор із розвитку бізнесу на масовому ринку, «Київстар»
— «Київстар» працює з найбільш швидкісними технологіями, і ми у швидкість віримо. Можна згадати вислови різних гуру комп’ютерної й телекомунікаційної індустрії, які говорили, що 64 Кб достатні для будь-якого комп’ютера, 64 Кбіт/с — стеля швидкості для будь-якого домашнього каналу. Ми оптимісти й уважаємо, що це не так: споживання зростає й зростатиме. Не треба забувати: якщо ми говоримо про фіксований масовий Інтернет, то це не один користувач на канал — за однією лінією ховається в середньому по Україні 2,5 чоловіка. Це ще не все, адже в цих 2,5 абонента до Інтернету підключено кілька пристроїв. Скажімо, учора я конфігурував свою домашню мережу й виявив у ній 11 різних IP-адрес. І кількість таких пристроїв збільшується: усі сучасні телевізори мають Ethernet-порт, майже всі смартфони — убудований Wi-Fi, і цей перелік зростатиме. Така тенденція стала мейнстримом не тільки на Заході, а вже й у нас. Плюс специфіка нашої країни: у нас люди не дуже дбайливо ставляться до авторського права й безсоромно качають файли з файлообмінних мереж. Левову частину трафіку — до 80% — займають «торренти» (назва мережі обміну файлами. — Прим. авт.).
