Відеоконференції — непомітна революція

Відеоконференції досить поширені в роботі комерційних організацій приблизно з  2000 року. Технологія відеозв’язку може змінити усталену модель ведення бізнесу. І не тільки її.

На конференції Cisco Expo-2009, що відбулася в Києві в жовтні минулого року, однією з головних тенденцій розвитку сучасних інформаційних технологій називали вдосконалення й дедалі більше поширення систем відеоконференцій.

Сама ідея виникла вже давно. Як концепція відеотелефонія та відеоконференцзв’язок були передбачені ще винахідником телефона Олександром Грехемом Беллом 1891 року. Перша примітивна система відеотелефонії створена в Німеччині в 1936-му, але роботи швидко згорнули через початок другої світової війни. Спроб розробити відеоконференцзв’язок уживали неодноразово, але проблема була у низькій надійності та високій вартості обладнання, а також у відсутності необхідної інфраструктури каналів зв’язку.

Перші серйозні комерційні системи відеозв’язку з’явилися наприкінці вісімдесятих із розвитком мережі ISDN.  Вони дістали обмежене комерційне застосування й досі займають помітну частину ринку в розвинених країнах. Однак сьогодні, коли будь-яка організація має локальну комп’ютерну мережу, яка працює за технологією Ethernet, підключення до ще однієї, до того ж застарілої, мережі  зовсім не потрібне, і від цього поступово відмовляються.

До останнього часу розвиток відеотелефонії стримувався двома чинниками: обмеженою пропускною здатністю каналів зв’язку й помилковим її позиціонуванням як технології, яка заміняє телефонну мережу. Дійсно, відеозв’язок не замінить телефонної розмови хоча б тому, що необхідності в зображенні зазвичай немає. Сьогодні системи відеозв’язку орієнтовані, скоріше, на те, щоб замінити особисті, переважно ділові, зустрічі.

Експерти американської кор­порації Polycom, одного зі світових лідерів у галузі відео­кон­ференцзв’язку, прогнозують ряд змін, які відео­зв’язок внесе в модель ведення бізнесу вже цього року. На їхню думку, сфера застосування відеозв’язку зросте не менш ніж на 30%, а кількість людей, які працюватимуть, не виходячи з приміщення, збільшиться на 40%. У Європейському Союзі завдяки реалізації урядових програм у сфері охорони здоров’я використання телемедичних систем, які дозволяють надавати медичну інформацію й послуги на відстані, зросте вдвічі. До речі, Всесвітня організація охорони здоров’я розробляє проект глобальної мережі телекомунікацій у медицині, яка передбачає поширення відеоконференцзв’язку.

Один із головних стимулів для впровадження систем відео­конференцій — економія грошей і людино-годин завдяки скороченню відряджень співробітників. Приміром, відрядження одного співробітника з Києва до Харкова залізницею призводять до втрати щонайменше 22 годин робочого часу,  тоді як на переговори за допомогою відеоконференцзв’язку потрібно рівно стільки часу, скільки тривають самі переговори. Міжнародні відрядження ще дорожчі й складніші.

За підрахунками канадської компанії Nortel, солідна організація, яка витрачає щороку $23 млн на відрядження співробітників, застосовуючи відеоконференцзв’язок, може заощадити 385 тисяч людино-годин і $7 млн, а ще — зменшити викиди двоокису вуглецю в атмосферу на 4200 тонн за рахунок скорочення кількості польотів.

Таким чином, відеоконфе­ренц­зв’язок має ще одну несподівану перевагу — екологічність. У Великій Британії навіть діє спеціальна програма, згідно з якою людина, яка вибрала спілкування за допомогою засобів відеозв’язку замість авіаперельоту, одержує грошову компенсацію. Все­світній фонд дикої природи торік опублікував результати досліджень, відповідно до яких на 2050 рік досить  нескладні заходи для глобального впровадження телекомунікаційних систем дозволять щороку скорочувати викиди парникових газів, кількість яких еквіва­­лентна половині річного обсягу викидів у США.

Коментар фахівця

Євген Вакуленко
Інженер компанії ITC

Щоб організувати відеоконференцію, потрібен сервер, клієнти та лінії зв’язку. Звичайно відеоконференція відбувається так: установлений у абонента клієнт (апаратний або програмний компонент обчислювальної системи. — Ред.) за лінією зв’язку підключається до сервера. Дані надходять або безпосередньо через сервер, або сервер використовується тільки для координації їх потоків.

Звичайно, відеоконференції вису­вають певні вимоги до каналів передачі даних, у першу чергу до їхньої пропускної здатно­сті, часу затримки й так званого джитера (змін часу затримки). В Україні переважна більшість мереж відповідає цим вимогам і здатна передавати потік даних декількох відеоконференцій одночасно. Звичайно, маються на увазі провідні мережі, щодо мобільного та супутникового Інтернету ситуація дещо гірше. Хоча сучасні мережі мобільного зв’язку стандарту 3G, у принципі, можуть забезпечити проведення відеоконференцій, однак лише за відсутності проблем зі зв’язком.

Слід також урахувати те, що останнім часом виникла тенденція до проведення відео­конференцій у форматі HD (відео високої чіткості. — Ред.). Цей формат більш вимогливий до пропускної здатності ліній зв’язку, і сьогодні його використання можливе тільки в провідних мережах.

Для проведення відеоконференцій застосовується найрізноманітніше обладнання. Наприклад, спеціальний комплекс компанії Cisco Systems, який являє собою впритул приставлений до стіни стіл із установленим у торці телевізором, ширина якого дорівнює ширині стола. На верхній панелі телевізора розташована HD-камера, а на столі — конференц-станція. Під час використання цього комплексу у абонента створюється ілюзія того, що він сидить за одним столом із віддаленими співрозмовниками.

Однак цей комплекс досить дорогий, тому в Україні частіше користуються більш доступними засобами. Один із можливих варіантів — рішення на базі програмної автоматичної телефонної станції Asterisk, яка, крім своєї основної функції АТС, дозволяє робити відеодзвінки. Вони, у свою чергу, можуть бути об’єднані для створення системи відеоконференції. Однією з переваг такого підходу є його низька вартість (сама програма — безкоштовна), гнучкість і можливість використовувати звичайні комп’ютери як абонентське обладнання. Його основний недолік — складна й тривала процедура налаштування.

Справка «УТГ»

ISDN (цифрова мережа з інтегрованими сервісами) — набір стандартів для одночасної цифрової передачі голосу, відео, даних та інших сітьових сервісів через звичайну телефонну мережу загального користування. На час своєї появи була доброю альтернативою комутованому доступу до мережі Інтернет завдяки ефективнішому використанню телефонних каналів зв’язку. Сьогодні значно поступається сучасним технологіям створення комп’ютерних мереж за швидкістю передачі даних. В Україні мережі ISDN майже не розвивалися.

До речі

Незважаючи на те, що побутова відеотелефонія — не головний напрям розвитку відеозв’язку, масові відеотелефони вже розроблені й мають з’явитися в продажі цього року. Про свій намір випустити таку продукцію заявили Samsung, LG і Panasonic. Апарати цих компаній ґрунтуються на спільному застосуванні трьох поширених технологій: телебачення, широкосмужного доступу до Інтернету та інтернет-телефонії. Телефони, які використовують Інтернет як канал зв’язку, існують уже давно,  а тепер до їхніх функцій додалася передача відео. Утім, багато експертів сумніваються у тому, що можливість робити відеодзвінки буде затребуваною споживачем. Крім того, вона давно реалізована в таких популярних програмах, як ICQ, Skype і Google Talk, для яких не треба купувати додаткові пристрої (крім веб-камери).