Колумб Новоросії

Видатний геолог, археолог і промисловець Олександр Поль заклав основи моці й слави України індустріальної.

Роду славного й легендарного

За батьківською лінією Олександр Миколайович Поль був естляндським німцем, а за материнською — справжнім українським козаком. Його дід, майор Іван Іванович Поль, вступив на російську службу за часів Катерини ІІ, воював на російсько-турецькій війні, після закінчення якої в 1791 році одержав за ратні заслуги 1500 десятин землі й енну кількість кріпосних душ біля річки Мокра Сура в новоствореному Верхньодніпровському повіті Катеринославської губернії. Там, у маєтку Малоолександрівське, 20 серпня 1832 року й народився майбутній першовідкривач криворізьких залізних руд.

А от мати Олександра Поля Ганна Павлівна була онукою українського наказного гетьмана початку XVIII століття Павла Полуботка. Із його ім’ям пов’язують відому легенду про нібито заховану в британському банку сорокавідрову бочку із золотом. На початку 90-х тема «золота Полуботка» не сходила зі шпальт газет. Були вручну підраховані відсотки, які набігли за століття, і з’ясувалося, що Об’єднане Королівство винне кожному жителеві України 38 кг золота. Це в нинішніх рекордних цінах приблизно $1 млн. Однак легендарної «золотої бочки» так і не знайшли.

Навчався Поль у знаменитій Полтавській гімназії, де вчилися І. Котляревський і М.Старицький, а потім вступив на юридичний факультет Дерптського університету — одного із кращих у Росії середини XIX століття (зараз це найстаріший у Естонії Тартуський університет). Закінчив він курс зі ступенем кандидата дипломатичних наук у 1854 році.

Справжнє багатство

Невідомо, чи знав онук гетьмана, що він спадкоємець таких багатств. Однак шукав молодий допитливий дворянин інші скарби: історичні артефакти й залізні руди, які -перетворили провінцію на півдні Російської імперії на промислове місто. Узагалі, в особистості Олександра Миколайовича якнайкраще поєдналися український романтизм і німецька педантичність. Після повернення у свій маєток Поль почав вивчати околиці.

«Закінчив я курс наук, повернувся в рідні степи, взяв у руки паличку й пішов пішки оглядати могили, городища й урочища», — писав пізніше Олександр Миколайович. Особливу увагу молодого дослідника привернуло урочище Дубова балка на правому березі ріки Саксагань, неподалік від селища Кривий Ріг.

Місцевість ця являла собою віковий дубовий ліс із величезними скелями та печерами. Який же був подив О. Поля, коли він знайшов у балці вихід на поверхню залізної руди. Це значуще геологічне й економічне відкриття відбулося в 1866 році й стало переломним як у долі вченого, так і для всієї України. За тисячу франків на місяць Поль запросив професора-геолога Штріппельмана з уславленої Фрайбурзької гірничої академії для наукового висновку та обстеження покладів на місці. Німецький експерт погодився допомогти одноплемінникові, приїхав і зробив вражаючі висновки про надзвичайну корисність знахідки. Переконавшись у високій якості криворізької залізної руди, Поль захопився ідеєю її розробки, розуміючи, що разом із донецьким вугіллям вона — справжній скарб, що це відкриття може зробити тиху, сонну губернію багатим промисловим регіоном. Він викупив урочище Дубова балка в приватну власність і узяв під оренду на 99 років у держави рудникові поклади Криворіжжя.

Відкриття Поля не знайшло підтримки у вищої влади. Причини начебто були об’єктивні: Російська імперія переживала шок після поразки в Кримській війні. Суб’єктивною ж перешкодою стала хронічна закостенілість мислення царських чиновників. «У той час як на сході Катеринославської губернії тим, хто хотів розробляти залізні руди досить поганої якості, надавалася всіляка допомога, Полю, у якого були найбагатші поклади руди, не тільки не допомагали, а й навіть заважали, поширюючи безглузді чутки про «фанатика Дубової балки». Його задум називали вигадкою, його самого вважали маніяком, мало не божевільним», — писав біограф І.Ф. Вертоградов сто років тому, у 20-ту річницю смерті видатного вченого й підприємця.

Довелося кликати на допомогу Париж. Не зумівши вмовити місцевих капіталістів, Поль переконав їхніх французьких колег у тому, що необхідно створити спеціальну компанію й вкласти гроші в розробку криворізьких руд.

У Парижі було засновано «Акціонерне товариство залізних руд Кривого Рогу», яке вже через 15 років стало світовим лідером із видобутку руди. Багато років пішло в О. Поля й на створення стратегічної магістралі, яка з’єднала Кривбас і Донбас. А побудований ним Старий (Амурський) залізничний міст через Дніпро за його технічну досконалість був визнаний гідним золотої медалі на Всесвітній виставці 1889 року в Парижі. Одночасно з Ейфелевою вежею, до речі.

Уже пізніше вкладати гроші у розвиток Донбасу почали англійці. Серед них був і Джон Юз, який побудував великий металургійний завод, з якого й почався Донецьк. Так Олександр Поль став першопрохідником промислової розробки залізних руд Кривбасу, а Д. Юз — усеросійським лідером переробки її на метал.

По заслузі й честь

Заслуги Олександра Поля були очевидні навіть для його недругів, а подяці співгромадян-земляків не було меж. Поля обрали почесним громадянином столиці Придніпровського краю, його ім’я з’явилося на почесній дошці в залі міської думи, стипендію його імені заснували в Санкт-Петербурзькому гірничому інституті й Катеринославському реальному училищі, попечителем якого він став.

До самої смерті Поль не облишив свого захоплення — колекціонування стародавностей і артефактів, яке зробило його в той час найвідомішим археологом на півдні Новоросії. Колекцію, що оцінювалася більш ніж у 200 тисяч рублів, Поль передав в Історичний музей, який власним коштом і побудував на Соборній площі Катеринослава. Зараз будинок музею — одна із прикрас міста.

На жаль, життя О.М. Поля раптово перервалося на зльоті: він раптово помер 26 липня 1890 року.

…У багатьох країн і регіонів є свій символічний камінь. Малахіт — символ російського Уралу, а граніти — нашого Полісся. Янтар-бурштин асоціюється з Волинню, а агат, сердолік та яшма невіддільні від Кримських гір. Такий же кам’яний символ є й у Придніпров’я. Ім’я йому — джеспіліт, мінерал із групи залізистих кварцитів, який на Заході ще називають залізистою яшмою. Він має оригінальне забарвлення у вигляді чорно-червоних або чорно-бордових шарів, чим досить схожий із прапором запорізьких козаків, предків Олександра Поля. Не випадково біля підніжжя пам’ятника Колумбу Придніпров’я на головному проспекті Дніпропетровська лежить брила криворізького джеспіліту — тієї самої залізної руди, на якій ґрунтується сила й слава регіону вже півтораста років.