Парк луганського періоду
Звично депресивний регіон насправді має великий потенціал, і для його реалізації потрібно небагато — фінансові вливання інвесторів.
У Луганську відбувся I Міжнародний інвестиційний форум, організований Регіональним агентством сприяння інвестиціям разом із компанією Meeting Point Ukraine за підтримки Луганської облдержадміністрації. У ньому взяли участь представники вітчизняних і закордонних підприємств і банків, інвестиційних і венчурних фондів, органів державної влади й місцевого самоврядування, посольств, міжнародних торгово-економічних місій — загалом близько 350 учасників з України, СНД, Європи, Ближнього й Далекого Сходу.
Такий захід уже проводився у 2006 році, однак нинішній форум позитивно відрізнявся від попереднього. По-перше, конкретикою: потенційним інвесторам вручили пакет із 48 професійно підготовлених бізнес-пропозицій, а по-друге, небаченим для Луганська розмахом: він коштував платникам податків 900 тис. грн і за кількістю іноземних гостей перевершив усі сподівання. Причому, за словами першого заступника губернатора Едуарда Лозовського, більша їхня частина ще кілька тижнів тому не знала, де розташована Луганська область.
Закордон нам допоможе?
Керівники області дуже сподіваються заманити в регіон насамперед стратегічних іноземних інвесторів і пропонують їм безпрецедентні умови: оренду родовищ на 50 років; створення інфраструктури для нових підприємств; звільнення від платежів за дозвільні документи й ліцензії; інвестиції з бюджету до 20% вартості проекту; податкові пільги; створення вільної економічної зони.
Проблема, яка завжди існувала в Луганській області, — відсутність довіри малого й середнього бізнесу до регіональної влади. Юрій Бережной, директор Регіонального агентства сприяння інвестиціям, упевнений: аншлаг на форумі показав, що ситуація змінилася докорінно. Можливо, цьому сприяла обласна програма підтримки підприємництва на 2010—2012 роки, яка передбачає 9 млн грн на пряме фінансування інвестиційних проектів і 1 млн — на компенсацію процентних ставок із кредитів, узятих у банках.
— Ми домовилися з податковою адміністрацією й визначимо 100 активних підприємств, яким допомагатимемо, — говорить губернатор Володимир Пристюк. — Малий і середній бізнес у нас працює хаотично, бо йому ніхто не підказав перспективних напрямів. Багато хто починає сьогодні те, що вже не цікаво завтра.
За підсумками форуму попередні домовленості досягнуто лише з іноземними інвесторами: з Crumpton Group (Велика Британія) — про створення підприємства з виробництва євро-стовпів та іншої світлототехнічної продукції, з компанією Poulectric, SL (Іспанія) — про спільну роботу в галузі інфраструктурного будівництва (наприклад, доріг) і комунального господарства, із представниками китайської делегації — про будівництво шахти «Новосвітловська» і пільгове кредитування шахт імені Мельникова (ДП «Лисичанськ-вугілля») й «Новопавловська» (ДП «Донбасантрацит»).
Багато пропозицій надійшло у сфері агропромислового комплексу від польських компаній, наприклад, про створення капітальних і мобільних елеваторів, молочних і тваринницьких ферм. Представники шведської та французької делегацій висловили зацікавленість у розробках у сфері енергоефективності. Викликали величезний інтерес проекти організації виробництва поліетиленових пакетів zip-lock (ТОВ ПКФ «Проміндустрія») і створення гібридного маневрового тепловоза в ХК «Луганськ-тепловоз». Німеччина, Англія та Іспанія запропонували організувати в них виїзні галузеві форуми, щоб широке коло інвесторів мало доступ до наших ідей.
Зрозуміло, що організатори форуму не розраховували на моментальний ефект і вирішили підстрахуватися, заздалегідь підготувавши п’ять меморандумів, які урочисто були підписані першого ж дня. Згідно із цими документами, регіон отримає близько 3 млрд грн, і левова частка заявлених інвестицій (сума 2 млрд 480 млн грн розрахована на 25 років) припадає на ризикований і капіталомісткий проект групи компаній «ТНК-ВР» і ТОВ «ТНК-ВР Розвідка й Видобуток Україна» про розвідку й видобуток природного газу із щільних пісковиків у Луганській області. Назва родовища не розголошується.
Один шанс зі ста двадцяти п’яти
Другий день роботи форуму проходив під знаком «круглих столів». Один із них — «Промислові парки: машинобудування, хімічна та легка промисловість». У всьому світі бум промислових і технопарків почався кілька десятиліть тому, і зараз їх уже близько 600: 140 — у США, 250 — у Європі, 130 — у Китаї. В Україні ж формально існують 16 техно-парків, але тільки 4 можна вважати такими, що працюють на повну потужність. Але ж їхнє створення — важлива умова, що стимулює інвестиційну діяльність.
Основна ідея технопарку — комерціалізація результатів наукових досліджень університетів і дослідних центрів, продукція яких за допомогою інноваційних структур доводиться до впровадження у виробництво. Ідей і наукових досліджень у Луганській області вистачає, однак на їхнє бюджетне фінансування годі й сподіватися. Банківські кредити дорогі й надаються ініціаторам створення промислових парків неохоче: реалізація інноваційних проектів пов’язана з ризиком. Звичайно ж, держава може підтримати новаторів податковими преференціями — про це сказано в законопроекті про індустріально-промислові парки. Один із механізмів такої підтримки — компенсація процентних ставок із кредитів або відшкодування 50% витрат на створення кожного робочого місця. З іншого боку, створення промислових парків — один із пріоритетів програми «Луганщина інвестиційна 2011—2015».
Промисловці Луганської області винесли на суд інвесторів декілька цілком життєздатних проектів, кожен з яких заслуговує на увагу. Адже, як відзначив представник Варшавського політехнічного університету К. Васьковський, із 125 добрих проектів упроваджуються лише чотири, і тільки один із них стає успішним — такий от природний добір.
Таким «щасливчиком» може стати міні-ТЕС «Утилізація біомулу очисних споруд і одержання на його основі синтетичного композитного палива та електроенергії». Автор ідеї — ТОВ «Східноукраїнська екологічна компанія» зі Стаханова, де вже впроваджене ноу-хау — технологія турбулентно-кавітаційного рівноважного гідрування й дегідрування переробки біомулу (біомаси) на альтернативне рідке композитне паливо. Є й модульна установка, що легко пересувається містом. Та й вихідного матеріалу вистачає. Тому компанія хоче спробувати свої сили в Луганську, а потім, можливо, і по всій Україні. Ціна проекту — $ 26,7 млн.
Цікавий і проект створення колісно-візкового заводу із застосуванням автоматизованих потокових ліній, запропонований луганським ЧАТ «НВЦ Трансмаш». За ідеєю, це буде промисловий парк на території заводу «Еталон» у м. Антрациті, що зараз простоює. За попередніми підрахунками, реалізація проекту коштуватиме $9,75 млн. Оптимізм вселяє те, що «НВЦ Трансмаш» — підприємство успішне, добре себе зарекомендувало, різних інновацій тут упроваджується багато. До того ж, за словами його генерального директора Сергія Мокроусова, попит на візки високий, і нове виробництво окупиться швидко. Правда, коли попит великий, велика й конкуренція.
Ще один цікавий, але спірний проект — поновлення виробництва поліетилену високого тиску (ПЕВТ) потужністю 110 тис. тонн на рік із використанням біовідновлюваної сировини. Розробник — ЗАТ «Сєверодонецьке об’єднання «Азот». Під біовідновлюваною сировиною маються на увазі зернові культури — фуражні пшениця й жито. Вони проходять ферментацію й перетворюються на біоетанол, потім, за допомогою каталізаторів, — на біоетилен, після чого він під дією високого тиску перетворюється на поліетилен. Це один із перших у світовій практиці прецедентів застосування альтернативних джерел сировини у високотехнологічному виробництві.
До середини 1990-х «Азот» виробляв поліетилен, якого вистачало всій країні. Зараз Україна купує ПЕВД тільки за кордоном і втридорога. Реалізація проекту сєверодончан дасть можливість відновити роботу власних потужностей із виробництва поліетилену високого тиску. У той же час це найдорожчий із представлених проектів: на його реалізацію потрібно $265 млн.
І, нарешті, концепція індустріального парку в Алчевську. Його створення почалося ще у 2008 році. Визначено ділянку на північному сході міста, розроблений концептуальний дизайн, настав час залучення інвестицій. Згодом територію парку можна буде використовувати для розміщення малого промислового виробництва й монтажних робіт, випуску й зберігання будівельних матеріалів, роздрібної торгівлі. Серед плюсів проекту — удале розташування поблизу автомагістралей і залізниці, наявність електро- і газопостачання, тобто це буде парк із усіма зручностями.
Координатори «круглого стола» запевнили, що всі проекти буде розглянуто й досконально вивчено. Тож майбутнє промислових парків залежить тільки від того, наскільки в нього повірять.
Гарантія на… ризики
Торік Державне агентство України з інвестицій та розвитку оголосило про готовність розглянути інвестиційні, інноваційні, інфраструктурні проекти з метою надання у 2010 році державних гарантій для їхнього фінансування на загальну суму до 8 млрд грн. У конкурсі тоді взяли участь 14 проектів, але жоден гарантій не одержав у зв’язку з невідповідністю вимогам. Цього року, до речі, заявки приймаються до 15 грудня.
У зв’язку з цим Максим Черкасенко, партнер юридичної компанії Arzinger, радить інвесторам не заощаджувати на аудиті й консультантах. Також він закликав звернути увагу на недавно ухвалений Закон «Про державно-приватне партнерство», який визначає організаційно-правові основи взаємодії державних партнерів із приватними, що особливо актуально у сфері створення й розвитку інженерно-транспортної інфраструктури. Віце-прем’єр із регіональної політики Віктор Тихонов теж привселюдно пообіцяв інвесторам підтримку аж до надання державних гарантій під кредити.
Однак жодна зі статей закону не містить гарантій, як і положень про порядок відшкодування вкладених приватним партнером коштів, не кажучи вже про дохід. Зате на нього покладені частини ризиків, і єдине, що обіцяє при цьому законодавець, — це їхній справедливий розподіл. Схоже, прямі іноземні інвестиції в Україну можуть прийти тільки від інвесторів, які полюбляють ризикувати, або від тих, хто з якихось причин не знає історії купівлі ХК «Луганськтепловоз».
Основною проблемою всі без винятку бізнесмени вважають недосконале й суперечливе законодавство. Утім, на думку Максима Черкасенка, із нашим законодавством теж можна працювати, створюючи холдинги — найгнучкішу структуру, яка дозволяє «мати контроль без тягаря власності, панування — без господарських ризиків». Приклад успішного ведення бізнесу — луганська група компаній «Агротон», яка навіть вийшла на фондовий ринок і має подвійний лістинг — на основній площадці Варшавської фондової біржи, а також на Франкфуртській.
