Повний «фарш» для ГМК

Виставка-форум «Промисловість. Інвестиції. Технології», що відбулася в Кривому Розі вдесяте, стала демонстрацією оригінальних розробок учених і виробничників.

Уперше таку виставку криворіжці провели в травні 2003 року за підтримки декількох міністерств, профільних ВНЗ і регіональних органів влади. Відтоді вона щороку набирає масштабів, привертаючи заслужену увагу вітчизняних, зарубіжних організацій і підприємств.

У ювілейній виставці кількість активних учасників перевищила сотню, до українських експонентів приєдналися представники Росії, Польщі, Ірану з новітніми розробками в галузі науки і техніки, організації та розвитку бізнесу. Левова частка наукових і виробничих пропозицій стосувалася безпосередньо гірничодобувної, металургійної, машинобудівної промисловості.

Лазер обчислить пустоту

Чимало цікавих розробок представила проблемно-галузева лабораторія «Оперативний контроль і управління якістю мінеральної сировини» Мінпромполітики при Криворізькому технічному університеті. Очолює її заслужений діяч науки і техніки України, професор Альберт Азарян. Головне завдання лабораторії — розробка, виготовлення та впровадження пристроїв, що дозволяють визначити відсоток умісту корисних компонентів у рудах і мінералах.

На виставку співробітники лабораторії привезли близько 20 приладів, упроваджених на всіх шахтах і ГЗК Кривбасу, а також на Лебединському ГЗК в Росії й на Соколово-Сарбаївському в Казахстані. З їхньою допомогою можна визначити вміст магнітного й загального заліза в руді як у стаціонарних лабораторних умовах, так і під час технологічного процесу. Серед останніх розробок — система оперативного контролю ДЗМ-К (датчик заліза магнітного на конвеєрі). Її застосування забезпечує оптимальні якісно-кількісні параметри завантаження рудою кульових млинів, сприяючи максимальному добуванню мінеральної сировини з руд і продуктів переробки. Три роки тому систему впровадили на збагачувальних фабриках «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Найбільшу увагу відвідувачів виставки привернули прилади для каротажу (фр. carottage – дослідження гірських порід у свердловинах електричними, магнітними, радіоактивними, акустичними та іншими методами) і експрес-аналізу мінеральної сировини. Щоб досягти максимального результату, усі прилади об’єднали в багатофункціональну мобільну станцію «Кар’єр-Кривбас», що дозволяє проводити одночасно оперативний контроль над умістом заліза (магнітного й загального) у шарошкових і колонкових свердловинах глибиною до 1000 м.

— Уявіть собі величезний гірський блок 100 метрів завдовжки, на якому пробурено 300 свердловин, — розповідає старший науковий співробітник лабораторії Георгій Лісовой. — Станція «Кар’єр-Кривбас» під’їжджає до цієї ділянки й зондує свердловини. Коли зонд піднімається від дна до поверхні через кожні 10 сантиметрів (або за інших заданих відстаней), прилади фіксують уміст магнітного й загального заліза в свердловині. Дані виводяться на монітор у вигляді таб­лиці або графіка й зберігаються в електронній версії. Провівши моніторинг блоку, ми можемо видати достовірну інформацію про те, у якій  пропорції містяться тут корисні компоненти. Після вибуху гірської маси технологи ухвалюють рішення, що робити з розвіданим блоком — відправляти руду на дроб­лення й наступну переробку на збагачувальну фабрику або на склади зберігання.

На відміну від інших відомих каротажних станцій, «Кар’єр-Кривбас» забезпечує­ точну прив’язку глибини свердловини й відповідного значення вмісту корисних компонентів, ідеальний збіг точок за глибиною свердловини із заліза магнітного й загального, каротаж обводнених свердловин і автоматичний запис усіх отриманих даних.

Для контролю над станом­ шахтних виробок, які стали­ головним болем майже­ для всіх гірничодобувних­ підприємств, розроблена­ ­мікропроцесорна система­ координації лазерного­ сканувального пристрою. Проб­­лема пустот, що залишилися після добування корисних копалин, щороку загострюється, бо видобуток іде усе далі в глиб землі. На півторакілометровій глибині неможливо застосувати традиційні захисні заходи безпечної локалізації пустот на невеликих глибинах.

— За порожніми камерами­ весь час треба спостерігати,­ — говорить Георгій Лісовой, — оскільки через гірський тиск вони деформуються. У деяких випадках осідає стелина, і тоді високий тиск повітряної подушки із силою викидає у вільні «коридори» технологічне обладнання. При цьому можуть потерпіти і люди, які працюють неподалік. А за допомогою розробленої в нашій лабораторії системи можна опустити в порожню  камеру на будь-яку глибину мікро­процесорну лазерну установку, яка просканує всю поверхню через кожні 0,5 градуса й помітить будь-які відхилення під час наступних конт­рольних вимірювань. ­ У підсумку одержуємо у форматі 3D точне зображення камери й можемо будь-якої миті визначити, у якому саме місці відбуваються зміни поверхонь, а також скласти прог­ноз, до чого це може призвести через певний промі­жок часу.

Для вимірювання відстаней­ у підземних гірських виробках (очисних камерах), до яких немає вільного доступу, застосовується ще один унікальний прилад — лазерний оптоелектронний шахт­ний далекомір. Завдяки невеликим габаритам він здатний «пройти» через отвори 30—40 см завширшки і «побачити», що відбувається в умовах високого забруднення рудничної атмосфери за наявності в ній суспензій води, пилу, вибухових газів. 

Лазерна установка затребувана не тільки на виробничих об’єктах, у шахтах і кар’єрах, а й у структурах МНС. Насамперед — через загрозу деформації порожніх камер і обвалення ґрунту в житлових мікрорайонах міст і селищ, території яких колись були промисловими. Передбачаючи негативний розвиток подій у цьому напрямку, співробітники лабораторії зайнялися лазерною тематикою ще три роки тому. А сьогодні вони пропонують готове рішення для проведення необхідних досліджень, у тому числі в рамках майбутньої державної цільової програми з вирішення проблем підземного Кривбасу. Розробки запатентовані, прилади пройшли випробування на шахтах «Батьківщина», «Гвардійсь­ка» й у Сухій Балці. Проб­лемна лабораторія здатна забезпечити всі шахти й ГЗК України пристроями оперативного контролю й управління якістю мінеральної сировини на всіх етапах видобутку й переробки (закордонні аналоги коштують у кілька разів дорожче). Та коли вони будуть у гірників, залежить від рішення власників гірничодобувних підприємств.

Спецтехніка на колесах

Стахановські вагонобудівники презентували в Кривому Розі кілька нових моделей вантажного рухомого складу: вагон для перевезення рулонної сталі, критий вагон для паперу, хопер-цементовоз (його можна застосовувати для транспортування більш складного виду дрібнодисперсного вантажу — кварцитового піску), залізничну 80-футову платформу для контейнерів та інші новинки.

— З огляду на високий попит на піввагони підвищеної вантажопідйомності наше підприємство розробило модель, яка вигідно­ відрізняється від українських аналогів, — розповів Сергій­ ­Зеленський, начальник бюро маркетингу ВАТ «Стахановський вагоно­будівний завод». — У новому піввагоні обсяг кузова — 85 кубометрів, вантажопідйомність — 70 тонн, що на 10 тонн більше в порівнянні з попередньою моделлю. Він придатний для перевезення як ­легковагих вантажів, так і великовагих, що розширює рамки його практичного застосування. Аналогічним шляхом ми пішли й під час розроблення двох нових моделей зерновозів. Поки ці новинки існують тільки у вигляді дослідних зразків, але як тільки одержать сертифікати відповідності, надійдуть у серійне виробництво.

На тлі новинок і серійних мо­делей стахановських вагонобудівників  помітно­ виділявся транспортер для пере­везення відпрацьованого­ ядерного палива з атомних електростанцій, що повністю відповідає вимогам захисту вантажу від несанкціо­нованого доступу й гарантує його екологічну безпеку.  Основні замовники транспортерів — мінатоменерго РФ і наш «Енергоатом».­

Стахановський вагоно­будівний завод, який відзначив 45 років від дня пуску, добре відомий у СНД і далекому зарубіжжі. Починали тут із виробництва металоконструкцій, 40 тис. тонн яких покладено в тунель під Ла-Маншем. Потім освоїли випуск платформ, мінераловозів, а 2004 року — піввагонів і багатьох інших затребуваних моделей. Зараз підприємство випускає 700 вагонів на місяць, посідаючи за обсягами виробництва почесне 5-те місце серед держав СНД і 3-тє — в Україні. Крім того, серед вітчизняних вагонобудівних підприємств це єдиний виробник спеціальних транспортних систем, розроблених для перевезення залізницею негабаритних і великотоннажних вантажів — надпотужних силових трансформаторів, роторів і турбін для електростанцій.

Останніми роками завод­ сконцентрував зусилля на випуску піввагонів, найбільш затребуваних на всьому пост­радянському просторі. З огляду на потреби дня, вагонобудівники поставили завдання розширити виробничі потужності й збільшити випуск до 12 тис. вагонів на рік. Акціонери підтримали таку ініціативу й висловили готовність  інвестувати необхідні кошти в розвиток і модернізацію обладнання.

— Для реалізації задуманого необхідно придбати нове обладнання, підготувати додаткові ділянки фарбування й сушіння вагонів, набрати персонал, установити нові виробничі стенди, — уточнив С. Зеленський. — На декількох аналогічних підприємствах РФ уже є високотехнологічні стенди, які дозволяють за кілька годин­ переналагодити обладнання й випускати нову модель. У нас на таку операцію поки потрібно до трьох діб. З огляду на те, що за 24 години ми виробляємо до 35 вагонів, втрати на переналагодження можуть становити близько 100 одиниць. Тому перед конструкторсько-технологічним центром заводу стоїть завдання створити сучасну модель стенда. 

До речі, пакет замовлень на 2011 рік на заводі цілком сформований. Це ще одне переконливе свідчення популярності його продукції й високого рівня довіри з боку споживачів.