Ситий голодному — постачальник

Новий переділ ринку залізорудної сировини неминучий, залишилося дочекатися приватизації КГЗКОР і приходу росіян на «Донецьксталь».

Переділ власності у вітчизняному ГМК істотно змінив структуру поставок сировини на меткомбінати. Конфлікти між споживачами й постачальниками залізної руди, коксівного вугілля й коксу навряд чи вщухнуть. Майбутнє галузі багато в чому залежатиме від нових інвесторів.

ІСД: в ім’я боргу

У підприємств корпорації «Індустріальний союз Донбасу», як і раніше, проблеми із забезпеченням сировиною через нестачу обігових коштів. Новим її власникам невеселий стан справ поліпшити не вдалося.

Наприкінці минулого року контрольний пакет акцій ІСД викупив російський інвестор, ім’я якого досі офіційно не оприлюднене. Компанія вимушено пішла на цю угоду — треба було покрити борг, який виник через інтенсивне переоснащення її меткомбінатів, а також вийти до нових джерел дешевої залізної руди й коксу. Голова ради директорів ІСД Сергій Тарута запевняв себе й інших, що незабаром  підприємства корпорації  зможуть купувати сировину за більш вигідними цінами. Нові акціонери обіцяли в цьому допомогти.

На таких офіційних заявах і різних чутках ґрунтується версія, що співвласником ІСД стала російська «Євраз груп» із надлишковими потужностями з виробництва залізорудної сировини, коксівного вугілля й коксу. Однак наступні події поставили її під сумнів. Уже в травні виробничі показники метпідприємств ІСД почали стрімко погіршуватися — саме через проблеми із забезпеченням сировиною.

Головним чином ідеться про залізну руду, трирічний контракт на поставку якої ІСД, а також «Запоріжсталь» і Маріупольський МК ім. Ілліча уклали з холдингом «Метінвест» наприкінці 2007 року. Постачальник дотримувався його в повному обсязі. Споживачі ж виконували зобов’язання частково, виправдовуючись кризою й фінансовими проблемами. У липні через це між сторонами почалася справжня війна. Керівництво ІСД підтвердило борг перед «Метінвестом» у розмірі $1,7 млрд. Кредитор зобов’язав корпорацію виплатити його в судовому порядку.

Суть справи цим не вичерпується. ІСД, поряд із «Запоріжсталлю» і ММК ім.Ілліча, ніколи не облишав спроб покласти край диктату цін монополіста українського ринку ЗРС. А для «Метінвесту» уразливе становище цих трьох компаній під час кризи уможливило недружнє поглинання.

Наприкінці липня російський Зовнішекономбанк надав причетному до купівлі ІСД швейцарському металотрейдеру Duferco кредит у розмірі $300 млн, що був виділений підприємствам ІСД для виплати частини боргу й закупівель сировини. Корпорація не тільки сплатила 30% штрафу, а й домовилася з «Метінвестом» про поновлення поставок руди на Алчевський меткомбінат. Утім, холдингу вдалося лише, як кажуть, поставити ІСД на місце. Отже, у найближчому майбутньому цей конфлікт не розв’яжеться.

«Запоріжсталь»: жарти всерйоз

Наприкінці літа «Запоріжсталь» вжила рішучих спроб розірвати залізорудний ланцюг, який зв’язує її з «Мет­інвестом». Господарський суд­ Дніпропетровської області взяв до розгляду позов меткомбінату про визнання недійсним того трирічного договору на поставки ЗРС, термін якого, утім, добігає кінця вже на початку наступного року. Швидше за все, із боку нового власника «Запоріжсталі» (а це, певне, той самий російський інвестор, який придбав ІСД) судові розгляди — не більш ніж застрашливий жест.

У пік кризи (третій квартал 2008 р.) українські постачальники сировини змушені були піти назустріч метвиробникам, щоб дати галузі можливість вижити й зберегти ринки збуту. Сторони домовилися винести за дужки загальні умови трирічних контрактів і коректувати ціни на ЗРС раз на квартал. Тим більше, що меморандум про співробітництво між урядом і представниками ГМК накладав обмеження на зростання вартості сировини. Однак у другому кварталі цього року обмеження скасували, і «Мет­інвест» моментально підвищив ціни у два рази — до рівня світових.

Тому позов «Запоріжсталі» можна назвати  спробою «надавити» на «Мет­інвест», щоб домогтися зниження цін або змусити відступитися в судовому позові, який холдинг ініціював після невдалої спроби купити меткомбінат («Дзеркальний ефект «Запоріжсталі», «УТГ» №31 від 10 серпня ц.р.). Якщо ж позови в судах запоріжці затіяли всерйоз, то, «оскільки новими власниками меткомбінату стали росіяни, найімовірніше, що саме вони й стануть постачальниками сировини», припускає старший аналітик ІК Astrum Investment Management Юрій Рижков.

Такий сценарій розвитку подій дозволить «Запоріжсталі» зробити свою економіку набагато ефективнішою, чого не скажеш про «Мет­інвест». Запорізький меткомбінат — клієнт великий, і знайти йому заміну в Україні не вдасться. Тоді «Метінвесту» доведеться продавати надлишок сировини за кордон, а це додаткові витрати на транс­портування.

ММК ім. Ілліча: сировина в обмін на свободу

Мабуть, простіше за все сировинний конфлікт між холдингом «Метінвест» і спожи­вачем ЗРС був вирішений у історії із ММК ім. Ілліча. Якщо,­­ звичайно, не враховувати те,­ що її вдале завершення­ коштувало гендиректору меткомбінату (і колишньому одно­­осібному його власникові) Володимирові Бойку 75-відсоткової частки в компанії.

До оформлення передачі­ активів маріупольського­ ком­бінату «Метінвесту» ММК одержував сировину­ з ГЗК цього холдингу. 45% коксу­ надходило із Ясинівського КХЗ, що входить до складу групи «Донецьксталь», 30% — із придбаних «Євразом» українських коксохімів і чверть — із приналежного­ «Метінвесту» Авдіївського КХЗ.

Після інтеграції в «Метінвест» ММК стає цілком самодостатнім підприємством, а холдинг оптимізує роботу Авдіївського КХЗ. «Завод має у своєму розпорядженні достатні потужності для виробництва додаткових обсягів коксу, однак донедавна в їхньому використанні не було необхідності, оскільки меткомбінат «Азовсталь» і Єнакіївський металургійний завод скоротили його споживання. Тепер же вони напевно будуть задіяні», — відзначає аналітик ІК «Дрегон капітал» Сергій Гайда.

Дійсно, уже із серпня обсяг випуску валового коксу 6-відсоткової вологості на цьому заводі зріс до 290 тис. тонн у порівнянні з 255 тис. у липні. Поставки цього виду сировини на ММК збільшилися майже вдвічі, що дозволило маріупольцям підвищити обсяги виплавки сталі на 15%.

ММК може тепер відмовитися від закупівель на заводах групи «Євраз» і достроково (а це в будь-якому разі станеться не раніше 2011 р.) розірвати договір з Ясинівським КХЗ. На цей час саме закінчиться термін дії кон­т­рактів «Метінвесту» з декількома металургійними та енергогенерувальними компаніями США на поставки вугілля із приналежної йому вуглевидобувної United Coal Company. І тоді  новий виробничо-сировинний союз набуде цілковитої гармонії.

«Донецьксталь»: коксовий щит

У жовтні через проблеми з поставками руди, через цінові розбіжності з «Метінвестом» під загрозою зупинення опинився «Донецьксталь-металургійний завод», що входить до групи «Донецьксталь». Холдинг наполягав на 5-10-відсотковому подорожчанні сировини. А представники заводу говорили, що така ціна позбавить підприємство шансів на рентабельну роботу.

Справді, у IV кварталі три світових сировинних гіганти — Vale, Rio Tinto і BHP Billiton — знизили ціни на 10—13%. А тому підстав для їх підвищення в Україні начебто не було. Однак деякі­ експерти із цим не згодні. «Через складне становище українських металургів улітку ціни на руду «Метінвесту» були нижче світових. І тепер із поліпшенням світової кон’юнктури холдинг міг їх підвищити», — відзначає старший аналітик інвесткомпанії «Трійка Діалог» Іван Харчук

Однак більшість аналітиків переконані, що в країні-експортері ЗРС підтягувати ціни на цю сировину до світового рівня невиправдане. «Компромісним для металургів і гірників є подорожчання в межах 3-4%. В іншому випадку виробництво чавуну на підприємстві дійсно стало б невигідним», — уважає Юрій Рижков.

На відміну від ІСД, «Запоріжсталі» й ММК у суперечках з «Метінвестом» у групи «Донецьксталь» завжди є можливість наполягти на своєму. Сторони давно співробітничають за принципом взаємовигідного обміну котунів на коксівне вугілля. І поки «Донецьксталь» тримає вуглевидобувні активи, у відносинах «партнерів» усе буде гаразд.

Якщо шахти групи продадуть, в «Метінвесту» із забезпеченням сировиною коксохімів виникне серйозний головний біль. Домовитися з новим інвестором буде складніше. А щоб заповнити нестачу американським вугіллям, доведеться щось вирішувати з портовими потужностями — їх банально недостатньо.

«ArcelorMittal-Кривий Ріг»: із резервом у кишені

Затримка з коксівними вугіллям після переходу активів «Донецьксталі» у руки російського інвестора може виникнути й у майже самодостатнього «ArcelorMittal-Кривий Ріг». Крім приналежних ArcelorMittal російських шахт «Березівська» і «Першотравнева», звідки на український комбінат надходить у середньому 80 тис. тонн вугільного концентрату на місяць, а також вуглевидобувних підприємств Казахстану, які періодично поставляють йому раз на місяць 10-60 тис. тонн, його постачають сировиною також українська шахта ім. Засядька й шахти «Донецьксталі».

Частка імпортного вугілля досягає 3/4 загального обсягу їхнього споживання на криворізькому меткомбінаті. Якщо його власникам не вдасться домовитися з майбутніми власниками «Донецьксталі», підприємство може перейти на готовий кокс із заводів «Євразу».

Між «Євразом» і «Метінвестом»

1 листопада акціонери ВАТ «Дніпровський металургійний завод ім.Петровського» і ВАТ «Дніпрококс» ухвалили рішення про злиття активів у єдине ПАТ «Євраз-ДМЗ ім. Петровського». Швидше за все, реорганізація має поліпшити фінансові справи й ніяк не позначиться на виробничому процесі. «Євраз» залишається одним із найбільших постачальників коксу в Україні. Нагадаємо, що наприкінці 2007 року компанія придбала «приватівські» майже 100-відсоткові пакети­ акцій ВАТ «ДМЗ ім. Пет­ровського», ВАТ «Гірничо-збагачувальний комбінат «Суха Балка» і трьох коксохімів — ВАТ «Баглійкокс», «Дніпрококс» і ВАТ «Дніпродзержинський КХЗ».

Тепер про «сухий залишок». «Порушники спокою» в українському ГМК залишилися ті ж: на рудному полюсі — «Метінвест», а на коксовому групу «Приват» замінила «Євраз груп». «Метінвесту» удалося підкріпитися маріупольським меткомбінатом, розібравшись зі збутом сировини. Доля ІСД і «Запоріжсталі» тепер у руках невідомих російських інвесторів, хоча ймовірність поглинання їх «Метінвестом» і досі велика. Якщо ж їхній нинішній господар із Росії все-таки вирішить вийти на сцену, це стане для них справжнім ковтком повітря. Але всі точки над «i» розставить майбутня приватизація КГЗКОР, а також можливий продаж активів групи «Донецьксталь».

Думка експерта

Дмитро Ленда
Аналітик інвестиційної групи «АРТ Капітал»

— Оцінити наслідки купівлі російськими інвесторами ІСД і «Запоріжсталі» важко через те, що імена нових власників поки не відомі. Відповідно й сказати, наскільки вони будуть забезпечені сировиною, поки неможливо. Ситуація з падінням виробництва на підприємствах ІСД, причому переважно через перебої в поставках сировини, показує, що досі налагодити їхнє ефективне постачання інвестор не в змозі.

Поглинання «Метінвестом» Маріупольського МК імені ­Ілліча дозволило оптимізувати сировинні потоки  холдингу, а їхня переорієнтація на комбінат дуже ефективна.

«Євраз», який має вуглевидобувні потужності в Росії, у порівнянні із групою «Приват» почав активніше постачати сировиною три приналежних йому коксохіми. Що також можна вважати позитивним наслідком зміни власників у вітчизняному ГМК. А на постачання рудою україн­ських сталеварів прихід в Україну «Євразу» помітного впливу не мав.