Продається точність. Ціна доступна

Вітчизняне приладобудування здатне стати конкурентом західному виробникові — це підтверджено досвідом.

Однак шлях українським приладам до свого ж споживача заступає елементарна недовіра до того, що зроблено у своїй батьківщині, і відсутність зацікавленості з боку держави.

Луганська науково-виробнича фірма «Спецприлад» уже 13 років розроб­ляє й виробляє точну вимірювальну техніку, спеціалізоване обладнання для автосервісу та газових господарств. Призначення цих приладів досить вузьке: технічна діагностика вузлів транспортних засобів, поліпшення екологічних параметрів експлуатованого транспорту, обслуговування газового обладнання та комунікацій. Основою для перших виробів фірми стали наукові розробки й дослідження вчених Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля (м. Луганськ) у галузі двигунобудування, екології автомобільного й залізничного транспорту.

Директор «Спецприладу» Олександр Дядін теж у минулому викладач ВНЗ, фахівець із двигунів внутрішнього згоряння, тож науковий підхід до точності як основи діяльності підприємства тут звичайна річ.

— Олександре Павловичу, як співіснують в одній організації наука та виробництво?

— Кістяк НВФ — колишні співробітники ВНУ ім. Даля: електронники-програмісти, фахівці в галузі автоматизації виробничих процесів, інженери-механіки. Працюють у нас і біологи, і екологи: якщо потрібний конкретний фахівець — запрошуємо за необхідності.

У 1997 році ми почали з розроблення приладу для визначення світлопропускання тонованого скла, установленого на автомобілі. Таке замовлення надійшло від обласного управління ДАІ. Тоді на всьому пострадянському просторі такі вироби випускали тільки в Санкт-Петербурзі й у нас. І зараз наші прилади не поступаються закордонним: у нас добре програмне забезпечення, конструкторське пророблення, а комплектувальні — від провідних західних фірм. У той же час вони легші й компактніші від зарубіжних аналогів, а дешевші — у рази: у Європі спец­­продукція дійсно дорога через висо­ку вартість інтелектуальної складової. Наприклад, англійський димомір коштує близько 10 тисяч фунтів стерлінгів, а в нас — близько тисячі доларів. Функції ті ж, точність вимірів однакова.

— Із чого починається робота над новим спецприладом?

— Буквально з нуля. Самі складаємо технічне завдання, вивчаємо закордонні аналоги, потім починаємо розробляти конструкцію й програмне забезпечення приладу. Ми самі готуємо конструкторську документацію, монтуємо друковані плати, метрологію теж самі забезпечуємо. За 13 років розробили в такий спосіб близько двох десятків приладів для діа­гностики автомобілів, які експлуатуються, для підземних і надземних газопроводів. Остання наша розробка — прилад для вимірювання тиску в гальмовому приводі автомобіля. Доводиться також удосконалювати існуючі прилади, бо вимоги змінюються. Наприклад, не дуже давно ДАІ висунуло до приладів, які застосовуються під час техогляду, нову вимогу: результат вимірювання треба виводити на комп’ютер. Якщо в якомусь приладі цієї функції не було, розробляємо нове програмне забезпечення й навіть   мікропринтери.

— Якість і ціна впливають на вибір покупців?

— На жаль, ні. Є, звичайно, замовники в Україні, переважно із центральних, південних і західних областей. А так замовляють прилади в Росії, Білорусі, Молдові, навіть у Пакистані. Найдивовижніше, що вітчизняні газові господарства, узагалі офіційно не дуже багаті, скоріше візьмуть необхідний прилад німецької фірми за 50 тисяч гривень, ніж наш — за 7 тисяч. Думають, що коли український прилад недорогий, то він неякісний. Підозри виникають навіть незважаючи на те, що всі прилади сертифіковані й включені до державного реєстру. На цьому, чесно кажучи, підтримка вітчизняного виробника в нас і закінчується. Правда, пару років тому уряд допоміг нам мимоволі, дозволивши проводити техогляд приватним структурам. Отоді наші прилади багатьом знадобилися.

— Чи захищені ваші розробки патентами України?

— На кожен наш прилад патент оформити можна, але справа це копітка й нам нічого не дає. Патент потрібний, коли є можливість і намір продати винахід за кордон. Утім, один ми все-таки оформили. Це детектор для виявлення ознак зміни маркування кузова автотранспортних засобів, здатний легко й швидко виявити «перебиті» номери. Ідею нам підказали в інженерно-впроваджувальному центрі «Спецтехніка» МВС України, який займається залученням наукового потенціалу до вирішення завдань приладового забезпечення в структурах УМВС. Разом із цією організацією ми й оформили патент.

Адже як перебивають номери? Вирі­зають старий повністю та вварюють нову­ пластину, причому зварний шов зачищається й зафарбовується так, що він зовсім не помітний — умільців у нас у країні вистачає. А ще можна заплавити фрагмент номера оловом. Теж непомітно. А наш детектор здатний під фарбою виявити зварний шов. Це ж бо порушення структури металу, стороннє в ньому тіло. У нашому приладі використовується електромагнітний датчик. Ми ставимо його на поверхню металу, налаштовуємо прилад на нульовий показник і переміщаємо поверхнею кузова автомобіля. Якщо він «наїде» на зварний шов — детектор це зареєструє, як і наявність кольорового металу. За допомогою цього приладу можна визначити й биту машину: він відразу сповістить, якщо кузов рихтували. До речі, детектор випробували в експертно-криміналістичному управлінні при Луганському УМВС — у підсумку було виявлено набагато більше вварених номерів, ніж можна було припустити.

— У чому специфіка ваших приладів для газових господарств?

— Є в нас розробка, аналогів якій довго знайти не вдавалося, — установка­ для мобільного моніторингу підземних газопроводів з борту транспортного засобу. Витоки природного газу знаходять за допомогою високочутливих газоаналізаторів.

Проба повітря відбирається біля поверхні землі за допомогою спеціального забірного пристрою. При цьому­ оператор іде уздовж лінії залягання газо­проводу пішки й періодично робить виміри. До речі, для цього використовується, зокрема, і прилад нашого виробництва, який за своїми технічними характеристиками не поступається європейським аналогам. Бо якщо довжина підземних газопроводів більша, то ця процедура триває довго. Наша установка виконує ту ж функцію, але пошук витоку газу здійснюється з автомобіля, що рухається, на бампері якого встановлений забірний пристрій. Проба береться з поверхні землі й надходить у газо­­аналізатор із полум’яно-іонізаційним детектором. Він дуже чутливий — уловлює 0,2 частини газу на  1 мільйон частин повітря. Справа у водневому полум’ї, яке завжди іонізує газ. Коли в нього потрап­ляє навіть найменша частинка газу, електропровідність полум’я змінюється. Раніше просто ніхто не додумався з’єднати рух і надчутливість.

Лише недавно винайшли німецький аналог нашої розробки — від фірми Hermann-Sewerin. Ми працювали незалежно один від одного, але ідеологія приладу, підхід до проблеми й, відповідно, технічні рішення однакові.

Недавно «Нафтогаз України» запропонував нам розробити прилад для визначення концентрації одоранту в природному газі. Це дуже важливо, адже це питання безпеки споживачів. Якщо концентрація одоранту недостатня, запах газу буде слабким, помітити витік проблематично, а це може призвести до вибуху. Зараз працюємо над цим проектом і сподіваємося, що в розробки є майбутнє.

Безпека експлуатації побутових газових приладів забезпечує не тільки одоризація природного газу, а й установлення в кожній квартирі з газовими плитами сигналізатора, який вчасно сповіщає про витік газу й автоматично перекриває його подачу. Нашими фахівцями підготовлений і такий прилад, але через відсутність законодавчої бази для проведення таких робіт він майже не затребуваний.