ПРИВАТна географія

Дніпропетровська група компаній, зважаючи на все, збереже лідерські позиції на вітчизняному ринку феросплавів, розширивши водночас сфери свого впливу за кордоном.

Імовірність продажу «Приватом» українських феросплавних підприємств украй мала. По-перше, тому, що вони — ядро великого технологічного ланцюжка, який поєднує аналогічні й суміжні виробництва групи за кордоном. А по-друге, на такий дорогий актив зараз навряд чи знайдеться покупець.

Очевидно, але малоймовірно

Наприкінці вересня фінан­сово-промислова група­ «Приват» одночасно провела­ збори акціонерів на трьох контрольованих нею феросплавних заводах — Нікопольському (НЗФ), Запорізькому (ЗЗФ) і Стахановському (СЗФ), а також на двох марганцевих гірничо-збагачувальних комбінатах — Орджонікідзевському й Марганецькому. У підсумку були затверджені річні звіти й баланси цих підприємств за 2008—2009 роки; визначені порядки розподілу прибутку, точніше — покриття збитків за цей період; ухвалені рішення про повноваження членів органів управління.

Із такою синхронністю збори­ акціонерів виробничих активів «Привату» проходили тільки один раз (під час продажу двох ГЗК — «Суха балка» і «Південний», трьох коксохімічних заводів — «Баглейкокс», «Дніпрококс» і «Дніпродзержинський» і Дніпропетровського металургійного заводу ім. Петровсь­ко­го­­­ російській групі Evraz). Це наво­­дить на думку, що й цього разу за лаштунками укладається велика угода. Адже звичайно такі знакові сходки акціонери проводять або заради розподілу дивідендів, або ж для того, щоб увести в органи управління представників нових власників.

Перша версія відпадає — минулий рік усі феросплавні підприємства групи завершили зі збитками: сумарний чистий «мінус» НЗФ у 2008—2009 роках становив 2,345 млрд грн, ЗЗФ у 2009-м — 153,5 млн грн, СЗФ тоді ж — 142 млн грн. Аналогічні показники Орджонікідзевського й Марганецького ГЗК за два роки: 164,2 і 86,6 млн грн відповідно. А це означає, що ні про який розподіл дивідендів і мови бути не могло.

Що ж до другої версії, то вона не дуже достовірна. Так, за рішенням зборів акціонерів на ЗЗФ відбулася зміна голови наглядової ради компанії й одного з її членів, а також істотно змінений склад правління. На НЗФ був призначений новий голова. Більше не сталося­ ніяких­ кадрових змін. А вони неодмінно були б, якби всі п’ять підприємств опинилися в руках нового власника.

Як уважає аналітик ІК «Драгон­ Капітал» Сергій Гайда,­ теоретично потенційним покупцем феросплавних активів групи могли стати російські бізнесмени.

— Звичайно ж, це був би не Evraz, у якого зараз серйозні фінансові проблеми, у тому числі через значні борги. Це були б ті таємничі інвестори, які вже скупили мало не половину української металургії. Однак імовірність того, що «Приват» віддасть цю частину свого профільного бізнесу, становить не більше одного відсотка.

Грузинський акцент

Причина того, що група «Приват» вдасться до продажу власних феросплавних активів в Україні тільки у винятковому випадку, очевидна. Річ у тім, що їй удалося сконцентрувати у своїх руках комплекс аналогічних і суміжних підприємств у країнах ближнього й далекого зарубіжжя.

«Приват» — власник верти­кально-інтегрованої грузинської компанії Georgian Manganese Holding, до складу якої входять марганцевий ГЗК «Чіатурмарганець», Зестафонський завод із виробництва феросплавів, а також каскад Варциських ГЕС, які постачають цим підприємствам недорогу електроенергію. Крім того, йому належить кілька марганцевих рудників в Австралії й Гані, а також феросплавні заводи Felman Production у США й SC Feral SRL у Румунії. Такий розподіл взаємозамінних сировинних і виробничих потужностей у різних країнах дозволяє власникам «Привату» грати віртуозні цінові партії, які забезпечують їм максимальний прибуток.

Так, цієї осені уряд повинен буде прийняти рішення щодо можливого введення санкцій відносно імпортерів феросплавів в Україну. Відповідне розслідування Мінекономіки почало ще в лютому. Його ініціатором стала українська асоціація виробників феросплавів УкрФА.­ І хоча у своєму зверненні УкрФА обвинувачує в демпінгу лише п’ять грузинських компаній — «Русметали», «Чіатурманганум Джорджія», «Ніка-2004», «Теге» й «Екометал», розглядатимуться всі імпортери незалежно від країни походження.

Дійсно, за підсумками першої половини нинішнього року частка Грузії в загальному обсязі поставок феросплавів в Україну зросла більш ніж удвічі — із 5,9% до 12,3%. Із увезення цього виду сировини до нас Грузія пересунулася із сьомого на друге місце. А вже за підсумками січня-липня вона зайняла й зовсім приблизно 20%.

А тому, на перший погляд, занепокоєння національного виробника здається цілком обґрунтованим. Як заявляють представники УкрФА, наплив закордонної сировини спричинив істотне скорочення обсягів­ виробництва на українських феро­­сплавних заводах. Зокрема, у­­ липні в порівнянні із червнем НЗФ знизив обсяги випуску продукції на 11%, СЗФ — на 16%, а ЗЗФ — на 37%. У серпні останній був змушений взагалі зупинити виробництво.

Слід зазначити, що підсумки восьми місяців нинішнього року трохи не вписуються в загальну картину. Так, обсяги імпорту феро­сплавів скоротилися на 18,3% у порівнянні з аналогічним періо­дом минулого року. Хоча вони дійсно дуже високі — торік увезення цього виду сировини в Україну зросло майже в 5,5 раза. Поряд із цим виробництво феро­сплавів у січні-серпні істотно збільшилося — на 73,7%. (Минулого року обсяги випуску цього виду сировини зменшилися на 25,2% у порівнянні з 2008-м).

У зв’язку з цим впадає в око один яскравий штрих. Постачальник левової частки грузинських феросплавів в Україну, зокрема  феросилікомарганцю, на випуску якого спеціалізується ЗЗФ, не хто інший, як Зестафонський завод. І це означає, що, по суті, керівництво групи нарощує обсяги ввезення сировини зі свого грузинського підприємства й тим самим провокує зупинення свого ж українського. Як не дивно, але логіка тут є, причому залізна.

Річ у тім, що максимально збільшивши імпорт феросплавів із Грузії, керівництво «Привату» вкладає в руки уряду переконливі докази того, що віт­чизняні виробники цієї сировини дійсно потребують захисту. При цьому захисні заходи будуть поширені, зрозуміло, не тільки на грузинських постачальників, а й на корейців, індійців, македонців і так далі. У підсумку залишиться тільки один — група «Приват», що й диктуватиме ціни всім українським металургам.

Уже зараз світові ціни на феросплави становлять від $1,45 тис. до $1,6 тис. за 1 тонну залежно від виду продукції. В Україні ж вони досягають $2,2 тис. Якщо ж урахувати, що для виплавки тонни­ сталі необхідно приблизно 14 кг­ феросплавів, стає очевидним, чому українські металурги зацікавлені в збереженні хоч якоїсь конкуренції на цьому ринку.

Американський фінт

Тим часом організація грузинської інтервенції на віт­чизняний феросплавний ринок — це лише половина комбінації, яка має в довгостроковій перспективі забезпечити групі «Приват» монопольне становище в межах країни. Друга ж її половина спрямована на мінімізацію втрат від простою українських заводів зараз і на гарантію безперешкодної присутності на американському ринку в майбутньому.

На початку жовтня УкрФА звернулася в міністерство торгівлі США із проханням скасувати антидемпінгове мито на ввезення усе того ж феросилікомар­ганцю. Нагадаємо, що в 1994 році Вашингтон установив мито в розмірі 163% на ввезення цієї продукції Нікопольського й Запорізького феросплавних заводів, і діяти воно повинне до вересня 2011 року. Але у випадку її скасування група «Приват» планує вже до кінця місяця відновити поставки продукції ЗЗФ на ринок США.

Аргументація УкрФА в цьому питанні абсолютно передбачувана: оскільки Україна повністю відкрита імпорту (феросилікомарганцю із приватівського Зестафонського заводу), національний виробник (приватівський ЗЗФ) втрачає можливість збуту. «Що змушує його шукати споживача за кордоном», — роблять висновок автори звернення. І, швидше за все, його знайдуть. Але, звичайно ж, зовсім не внаслідок виняткової наївності американських чиновників, а через вимоги кон’юнктури.

Річ у тім, що наразі обсяги ви­робництва металопродукції в Америці стрімко зростають — на 56% у порівнянні з минулим ро­ком. Отже, підвищився попит як на марганцеву руду, так і на феро­сплави. Унаслідок цього групі «Приват» уже вдалося повністю збути на американському­ ринку надлишок марганцевої руди, який утворився в ній через неповне завантаження українських феросплавних потужностей.­

Традиційно приналежний «Привату» американський завод Felman Producrtion працював на сировину, увезену із марганцевих рудників у Австралії й Гані, які входять до складу групи. Цього ж року поставки руди були диверсифіковані. У результаті обсяги її експорту за вісім місяців поточного року зросли в 7 разів у порівнянні з аналогічним періодом минулого року, а в серпні в порівнянні з липнем — удвічі. Половину серпневого обсягу поставили на Felman Producrtion, а другу — на інші американські заводи.

Поряд із цим група також вивозила марганець у Румунію, на частку якої припадає майже 80% загального обсягу експорту цього виду сировини. При цьому єдиний її тамтешній споживач — завод SC Feral SRL, який, зрозуміло, належить «Привату». Коротше кажучи, навіть якщо українські підприємства групи й працювали не на повну, втрати від простою були з лишком компенсовані за рахунок збуту руди й зростання виробництва на закордонних потужностях.

Головна ланка

Усе це ще раз говорить про те, що просто так  українські ­феросплавні активи група «Приват» нізащо не віддасть. Як зазначає аналітик ІК «БГ Капітал» Євген Дубогриз,  попри наявність аналогічних потужностей за кордоном, українські підприємства являють собою ядро всього бізнесу групи. «Без нього всі інші ланки ланцюжка опиняться значною мірою в підвішеному стані. А тому, якщо продавати, то робити це треба одним пулом», — відзначає він. Однак,­ за оцінками експерта, на сьогодні капіталізація самих тільки українських активів становить не менше $6 млрд, не кажучи вже про все інше. «Такі гроші, — уважає пан Дубогриз, — зараз є тільки в китайців або корейців. Росіяни цю угоду однозначно не подужають».

А тому собівартість українського металу ще довго залежатиме від успіху тих приголомшливих цінових партій, які гратимуть власники вітчизняних феросплавів.

Довідка «УТГ»

УкрФА — українська асоціація виробників феросплавів та іншої електрометалургійної продукції — створена 1998 року. До неї входять Нікопольський, Запорізький і Стахановський заводи феро­сплавів, Марганецький і Орджонікідзевський ГЗК, Побузький феронікелевий комбінат, ММЗ «Істіл-Україна» і ВАТ «Екологічні ініціативи». Підприємства — засновники асоціації виробляють більше 1,5 млн тонн феросплавів на рік, або 96% від загальної кількості цієї продукції в Україні.