Броньовані надії

За підсумками 2008 року Україна посідала 14-те місце в рейтингу експортерів зброї. Зараз сподівається ввійти до першої шістки — багато в чому завдяки бойовим машинам.

У світових споживачів найбільший попит з українських озброєнь має бронетехніка. Її успіх легко пояснити. Насамперед, традиційно виграшне поєднання невисокої ціни й високої якості пропонованої продукції, чим можуть похвалитися­­ аж ніяк не всі наші конкуренти.­ Крім того, починаючи із середи­ни 90-х українські конструктори розробили декілька проектів глибокої модернізації радянських зразків, які добре зарекомендували себе в «гарячих точках» планети. Також були створені й нові бойові броньовані машини (ББМ).

Нове означає вітчизняне

На модернізовані зразки, як правило, установлюють нові комплекти вітчизняних озброєнь, які відповідають сучасним вимогам. Поліпшення старої бронетехніки виправдано як тим, що радянські зразки добре знають у світі, так і величезною кількістю машин, які залишилися в Україні після розвалу СРСР. На 1991 рік — понад 7 тис. ББМ, з яких на початок цього року в бойовому складі всіх видів Збройних Сил України було, за підрахунками автора, приблизно 2,3 тис. одиниць. Більша частина інших цілком придатна для модернізації й наступного продажу за кордон.

Створення нових моделей ґрунтується на радянських розробках, але їх не можна назвати модифікаціями цієї техніки. Наприклад, цілком змінюється компонування машини. Так, на БТР-4 моторно-трансмісійне відділення розташоване посередині, між відділеннями управління, бойовим і десантним (на всіх радянських БТР воно розташоване ззаду). Виходить, на базі БТР-4 можна створювати командирську машину, бойову розвідувальну, ремонтно-евакуаційну, вогневої підтримки, командно-штабну, броньовану санітарно-евакуаційну.

При цьому наші зброярі — а бронетехніку в нас конструюють і випускають КП «Харківське КБ із машинобудування імені О.Морозова» й ДП «Завод ім. Малишева» (модернізацією також займаються ремонтні підприємства Міноборони) — прагнули розірвати коопераційні зв’язки (насамперед із Росією) і створити замкнений цикл виробництва в Україні. Позначався сумний досвід 90-х, коли росіяни намагалися зірвати наш танковий контракт із Пакистаном, припинивши поставку комплектувальних. В українських «радянських» розробках ця тенденція чітко простежується.

Наприклад, на «радянський» БТР-70 замість карбюратор­них двигунів російського випуску встановлений вітчизня­­ний дизель УТД-20, а кулемет­ ­замінений українською гарма­тою­ КБА-2. За словами виробників, установлення УТД-20 до­зволило поліпшити рухливість і модернізувати силове відділення парку цих машин, які пере­бувають на озброєнні України, силами вітчизняних підприємств. Усебічні полігонні випробування підтвердили правильність такого рішення. На 25% збільшено запас ходу за тих же обсягів палива, підвищена прохідність у важких дорожніх умовах. У ХКБМ ім. О.Морозова розроблена й випробувана на машині ефективна система охолодження, яка дозволяє експлуатувати її за високих температур (до +55°С) без обмеження.

Що ж до озброєння, то наші автоматичні гармати КБА, за словами виробника — ДП «Конструкторське бюро «Артилерій­ське озброєння», у порівнянні з­ російськими надійніші, зменшу­ють загазованість бойового відділення під час стрільби, збільшуючи її дальність та ефектив­ність. Це зрозуміло: важко порівнювати вогневу міць броне­транспортера, озброєного­ велико­каліберним кулеметом 14,5 мм, із такою ж машиною, оснащеною автоматичною гарматою калібру 30 мм.

Широко застосовуються на модернізованих і нових зразках ББМ збройові модулі з винесеним озброєнням (тобто керовані дистанційно, що дозволяє підвищити безпеку екіпажу) українського розроблення. Сьогодні використовується кілька таких модулів — «Шквал», «Штурм», «Вітрило», «ГРІМ», БАУ-23. Вони  в різних сполученнях поєднують функції автоматичної гармати, 7,62 мм кулемета, автоматичного гранатомета, різних протитанкових ракетних комплексів, комплексів виявлення, системи управління вогнем та ін.

Слід відзначити куплені торік М’янмою українські броньовані багатоцільові тягачі з дистанційно керованим модулем «Штурм». КП «Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.Морозова» модернізувало добре відомий у світі з радянських часів тягач МТЛБ, зробивши з одиниці техніки, яка не має озброєння, бойову машину піхоти з непоганою вогневою міццю.

Той же танк

У вітчизняних танкобудівників концепція «переробки» техніки з одного типу на інший не обмежується тягачами. Як колись ізраїльтяни, захопивши під час збройних конфліктів з арабами в 60- 70-х роках величезну кількість радянських танків, призвичаїлись переробляти їх на БМП, харків’яни розробили свої бойові важкі машини піхоти (БМТ).

Так, БМТ-72 створена шляхом модернізації танків Т-72, яких у військах залишилося чимало з часів СРСР. Унікальна компактність українських дизельних двигунів дозволила не тільки значно підвищити потужність машини, а й оснастити її новим відділенням — десантним. У ній використане моторно-трансмісійне відділення від танка «Оплот».

Звичайні бронемашини не можуть транспортувати піхоту в район переднього краю боїв через уразливість майже перед усіма видами протитанкової зброї. Перевага ж БМТ у тому, що вони можуть вести бойові дії як у складі танкових частин і підрозділів, так і самостійно. При цьому стрільці-десантники можуть вести вогонь із машини або десантуватися й вести бій у пішому строю. Система управління вогнем і озброєння БМТ дозволяють виявляти й уражати бронетехніку й піхоту супротивника так само ефективно, як і танк.

У наших підприємств цього року, схоже, з’являється можливість продавати за кордон і принципово нові зразки бронетехніки, налагоджуючи їхнє виробництво з іноземними партнерами. За підсумками 4-го засідання двосторонньої комісії з торгово-економічного співробітництва, яке відбулося наприкінці серпня в Бразилії, було заявлено, що на замовлення міноборони цієї країни для потреб поліцейських управлінь будуть організовані поставки, а також спільний випуск українських бронетранспортерів «Дозор-Б», призначених для транспортування особового складу, перевезення вантажів і установлення озброєння легкого типу, засобів зв’язку й спеціального обладнання. Вони можуть використовуватися спеціальними підрозділами збройних сил для розвідувальних, дозорних, миротворчих операцій, а також як основний транспортний засіб в умовах бойових дій. Бронетранспортери здатні виконувати свої функції і вдень, і вночі як за наявності розвинутої мережі автомобільних доріг, так і в умовах бездоріжжя.

Якщо «класичні» військові БТР українські виробники давно й успішно випускають і продають, то «військово-полі­цейські» на зразок «Дозору-Б» — порівняно нова продукція, надзвичайно перспективна на світовому ринку.

Думка експерта

Єгор Фролов
Експерт Центру військово-політичних досліджень

— У просуванні вітчизняної броне­техніки на міжнародному ринку озброєнь слід відзначити декілька моментів.

Насамперед, про сам товар із військової точки зору. Україна довго пропонувала техніку ще радянського розроблення. І та, маючи досвід успішної експлуатації в арміях багатьох країн світу ще з 60-х років минулого століття, досить добре продавалася аж до останніх років. Однак час висуває до озброєнь нові вимоги, і радянські БТР, БМП, броньовані тягачі типу МТ-ЛБ заходилися оновляти, причому в країнах, які до розроблення та випуску цих зразків не мали ніякого відношення. Зрозуміло, що тут сам Бог велів Україні як виробникові чималого переліку зразків також почати модернізацію. Іноді від знайомої техніки залишалися лише зовнішні риси, бо встановлювалися нові силові установки, озброєння, замінювалося компонування. Але сам «бренд», наприклад БТР-70 або БТР-80, був тим самим, і це сприяє продажам.

Наша країна не хоче пропонувати якісь «революційні» зразки бронетехніки щодо дизайну, конструкторських рішень і компонування. Озброєння бронетехніки, як правило, просто копіюється з радянських зразків, але випускається вже в Україні. Це суперечлива тактика, але теоретично: на практиці сподівання на те, що потенційний покупець уподобає відому йому продукцію, дуже часто виправдовується.

Інша річ, що таку техніку, свої схеми модернізації радянських машин пропонують і інші країни, насамперед Росія. І сьогодні завоювання ринків (а йдеться часто про колишній величезний ринок, де позиції тримав СРСР), їхній розподіл між Києвом і Москвою в самому розпалі. Тому можна багато говорити про українсько-російську дружбу, але конкуренцію ніхто не скасовував, у тому числі й такі її брудні методи, як «чорний» піар. До цього треба бути готовими, як і до відстоювання своїх інтересів. Інакше годі й сподіватися на особливий успіх. Україна має величезний досвід «переварювання» обвинувачень у незаконному експорті озброєнь, але дуже незначний — інформаційної протидії у разі таких нападів.

Здається, поряд із боротьбою за ринки збуту вітчизняним танко­будівникам слід звернути увагу і­ на створення виробництв того обладнання, яке сьогодні Україна не може випускати на належному рівні. Це системи управління вогнем і в цілому вітроніка — електронне обладнання танка (до речі, та ж проблема з українською авіонікою в літакобудуванні), засоби зв’язку тощо. Зараз наша бронетехніка, яка йде на експорт, як правило, укомплектована такими системами іноземного виробництва — німецького, французького. А українські підприємства їх теж роблять, та вони не мають успіху на ринку. У той же час зрозуміло, що замкнений цикл виробництва — це завжди великий плюс для країни.

Довідка «УТГ»

Відповідно до звіту для Регістра звичайних озброєнь ООН, Україна у 2009 році поставляла зброю в 14 країн, при цьому найбільшим покупцем нашої бронетехніки був Чад, який закупив 50 українських БМП і 4 БТР-3Е (у 2008 році ця країна придбала 80 українських БМП-1 і 8 БТР-3Е).

В Азербайджан торік поставлено 29 БТР-70, 29 одиниць 122 мм самохідних гаубиць 2C1 «Гвоздика» й 6 одиниць 152 мм самохідних гаубиць 2С3 «Акація», а також один навчально-бойовий винищувач МіГ-29УБ і 11 вертольотів Мі-24. Ірак знову почав закуповувати українські броньовані евакуаційні машини БРЕМ після пробної партії у 2008 році. У 2009-му продано вже 26 одиниць такої техніки у варіанті БРЕМ-1У. Значно зменшився обсяг торгівлі зброєю із Грузією — у 2009 році вона придбала тільки 5 українських БТР-70. 16 легких броньованих багатоцільових тягачів із установленим дистанційно керованим модулем «Штурм» придбала М’янма. США купили один БТР-3Е1.