Танки з берегів Нілу
У Харкові починається модернізація партії єгипетської бронетехніки відповідно до виграного наприкінці минулого року великого міжнародного тендера.
В Україну прибула перша партія збройних сил Єгипту, які модернізуватимуть на харківському державному підприємстві «Завод ім. Малишева» відповідно до контракту між українською держкомпанією «Укрспецекспорт» і міністерством військової промисловості Республіки Єгипет. Контракт передбачає глибоку модернізацію 200 БТР і 200 танків Т-62.
Хто має більше прав
Схема співробітництва — початок модернізації на території країни — виконавця замовлення, потім випробування й наступна робота на єгипетських підприємствах — була однією з головних умов проведеного тендера. Серед конкурентів українського «Укрспецекспорту» свої пропозиції представили німецька Thyssen Henschell, чеська компанія PPS Group і американська Teledyne Continental Motors. Але головним суперником українців називали російських зброярів — ВАТ «Артилерійський завод №9» і нижньотагільський «Уралвагонзавод». На останньому свого часу й вироблялись танки Т-62, що експортувалися в багато країн, у тому числі й у Єгипет.
Останній факт став причиною скандалу, який відразу після того, як наше підприємство виграло тендер, намагалися роздмухати (утім, без особливого успіху) російські спеціалізовані ЗМІ: мовляв, українці перемогли тільки тому, що погодилися на проведення основної частини модернізації Єгиптом (інші на це погоджувалися за умови створення спільного підприємства). І взагалі, мовляв, уральським танкобудівникам нібито належать права на танк Т-62, а тому українці не можуть його поліпшувати.
Щодо першого обвинувачення що-небудь заперечити складно (хоча закони ринку дозволяють будь-якому виконавцеві приймати або не приймати умови замовника — це його особиста справа). А от із приводу прав на танк Т-62 росіяни хвилюються вочевидь дарма.
Насамперед, із приводу обслуговування радянської техніки, яка випускалася свого часу за кооперацією на території відразу декількох республік, узагалі не можна висувати якісь претензії. За неї беруться й країни, які взагалі не мають ані найменшого відношення до розроблення та виробництва. Наприклад, Ізраїль, який набив руку на вдосконаленні захоплених у арабів трофеїв. Та й у нашому випадку з єгипетським тендером: ті ж росіяни боролися за право модернізувати не тільки танки Т-62, а й БТР ОТ-62 чехословацького виробництва, права на які в уральців досить сумнівні.
І, нарешті, останнє. Радянська «оборонка» демонструвала такі тісні зв’язки між українськими й російськими розробниками й виробниками, що зараз з’ясовувати, що кому належить — заняття малоперспективне саме по собі. Наприклад, танк Т-62 дійсно розроблений на нижньотагільському КБ заводу №183 і випускався «Уралвагонзаводом» — при цьому і КБ, і завод з’явилися в результаті евакуації під час війни харківських танкобудівників. Частина з них повернулася в Харків, а деякі залишилися в Нижньому Тагілі. При цьому сам Т-62, прийнятий на озброєння в 1961 році, серійно вироблявся одночасно і на українському, і на російському підприємствах.
Перевірені під час конфліктів
Модернізація танків Т-62 для Єгипту — справа безперечно перспективна. Хоча ставлення військових із берегів Нілу до цієї машини неоднозначне. Серед багатьох далеких від слави й звитяги сторінок історії арабо-ізраїльських конфліктів для єгиптян незабутній день 18 жовтня 1973 року. Тоді 25-та танкова бригада ЗС Єгипту, яка мала на озброєнні 92 Т-62, завдала удару по позиціях ізраїльтян. Єгиптяни в бою з ізраїльськими М48 американського виробництва (які за тактико-технічними характеристиками значно поступалися Т-62) втратили 86 танків, тоді як ізраїльтяни — лише 4 машини. Цей, як і інші такі бої, було приводом для великого невдоволення арабів радянською технікою. Поки наші інструктори не довели, що причина не в техніці, яка краще від багатьох іноземних аналогів, а в рівні підготовки й морально-психологічних якостях єгипетських військових.
Як би там не було, але сьогодні танки радянського виробництва (і Т-62 серед них) залишаються кістяком танкових військ армій багатьох африканських держав. І їхня модернізація є досить актуальною.
Що ж до БТР ОТ-62, то цей плавальний гусеничний бронетранспортер був створений чехословацькими розробниками за участю поляків на основі радянської машини БТР-50ПК в 1962 році. За назвою TOPAS з 1966 року ці машини поставлялися у Військо Польське, а потім, за даними російських дослідників, у країни — учасниці Варшавського Договору, а також у багато інших держав світу.
До нового снаряда — ефективний захист
Після модернізації, зокрема, ефективність броньового захисту танка Т-62 від бронебійного підкаліберного снаряда зростає в 1,8 раза, від кумулятивного — у 2,5—3 раза, збільшується в 1,7 раза дальність виявлення цілі; ведення прицільного вогню в русі й із місця, а також у нічних умовах.
БТР будуть оснащені силовою установкою із двигуном УТД-20 українського виробництва.
Успіх: стратегічний чи тактичний?
Експерти одностайні в тому, що реалізація контракту з Єгиптом у нинішніх умовах здатна серйозно підтримати вітчизняний ОПК і дати старт подальшому розвитку українського танкобудування в нинішніх кризових умовах. Таке масштабне замовлення, безперечно, серйозна можливість закріпитися й «розвивати успіх» на регіональному ринку. Одночасно починається змушена боротьба з конкурентами, насамперед із Росією. Та от наскільки ефективно українські зброярі зможуть цю боротьбу вести з огляду на «інтеграційні» процеси, які відбуваються зараз в українському і російському ОПК (простіше кажучи — поглинання російськими гігантами українських підприємств), це ще невідомо…
