Митниця дає дозвіл на високі технології
Автоматизована система митного оформлення дозволяє інспектору ухвалити правильне рішення, а підприємцям значно полегшує процес спілкування з ними.
У 2005 році курс на розроблення та широке впровадження сучасних інформаційних технологій взяла Митна служба України, заявивши про початок створення системи нового покоління — «Електронної митниці», покликаної оптимізувати роботу відомства та інтегрувати її в безпаперове митно-торговельне середовище Євросоюзу. Про те, що із задуманого вдалося впровадити, розповідає заступник начальника відділу інформаційної роботи та митної статистики Луганської митниці Володимир Пороло.
— Електронна митниця — це не окреме програмне забезпечення або автоматизоване робоче місце. Ідеться про цілий комплекс заходів з інформаційно-технічного переоснащення митної служби. Така багатофункціональна система, що поєднує інформаційно-телекомунікаційні технології та механізми їхнього застосування, дасть можливість підвищити якість митного регулювання та адміністрування, а це, в остаточному підсумку, — запорука економічної безпеки держави.
Основні напрями передбачають прориви відразу на всіх напрямках: ефект нововведень відчують і підприємства, і митна служба, і держава в цілому. Життя підприємствам полегшить можливість електронного оформлення вантажів. Якість роботи митних інспекторів підвищать автоматизовані системи підтримки ухвалення рішень. Ну, і всі разом виграють від організації безперервного інформаційного потоку між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності та різних регулювальних органів.
— Володимире Олексійовичу, які корисні інновації вже впроваджені?
— Основна складова роботи митної служби — це, звичайно, митне оформлення. Вантажна митна декларація містить 64 граф і безліч полей для заповнення. За технологічною схемою з кожною декларацією працюють 4 інспектори, а за необхідності можуть залучатися один-два додаткових фахівці. Минули ті часи, коли для того, щоб дати дозвіл, інспекторові було достатньо зазирнути в «книжечку» і переконатися, що відправника немає в «чорному списку». Сьогодні для ухвалення коректного рішення з кожного конкретного вантажу інспекторові необхідно врахувати величезну кількість чинників. Самих тільки нормативно-правових актів він повинен знати близько 9 тисяч.
На початку 2007 року впроваджена автоматизована система митного оформлення «Інспектор-2006». Спочатку з нею працювали одиниці, сьогодні — весь оперативний склад. Така система уніфікує інформацію і дозволяє вести єдину базу даних, але, мабуть, більш цінне інше — у ній передбачена можливість автоматизованої обробки заповненої підприємством митної декларації.
— Тобто система «проходиться» по декларації й повідомляє інспектора про «небезпеку»?
— Не зовсім так. Ідеться саме про автоматизовану підтримку ухвалення рішень, а не про цілком автоматичну систему управління. Тому не треба сприймати виявлені системою проблеми як однозначні правопорушення та вказівку на заборону. Це скоріше сигнали інспекторові про необхідність підвищеної уваги. Із кожного з пунктів декларації система ідентифікує рівень ризику, а вже це визначає подальші дії інспектора: наприклад, огляд, забір зразків для лабораторних досліджень або виклик представників інших підрозділів.
— Можете назвати конкретні критерії?
— Є очевидна небезпека, наприклад, приналежність держави-відправника до країн наркоризику. Є більш «тонкі» сигнали: нетрадиційний маршрут руху вантажу або невідповідність заявленої митної вартості середньостатистичній із цієї групи товарів. Крім того, підвищеної уваги з боку інспектора вимагають негрошові операції, товари, що підпадають під дію законодавства про інтелектуальну власність, вантажі з високою ставкою митного тарифу. Узяти, приміром, пост у Алчевську: металургійний гігант, Алчевський меткомбінат проводить модернізацію обладнання, сюди надходять вантажі вартістю в мільйони доларів… У таких випадках наслідки помилки інспектора дуже серйозні: недонараховане мито — це недоотримані доходи бюджету, перенараховане — оскарження з боку підприємства, що, самі розумієте, не кращим чином позначається на репутації митної служби.
— «Проколи» аналізуються та виправляються?
— Конкретні пропозиції та побажання висуваються на місцях, адже саме там, в остаточному підсумку, система наповнюється інформацією. Критерії весь час уточнюються та оновлюються. Якщо система «видає» те саме попередження в п’ятдесяти відсотках декларацій, то значеннєве навантаження такого критерію невелике, можливо, його варто переглянути.
Крім того, весь час оновлюються бази даних з інформацією, необхідною для роботи системи: індикаторними таблицями, довідками з кожного з товарів.
— Чи означає це, що існує відкритість критеріїв оцінки?
— Алгоритм самих критеріїв, за якими аналізуються декларації, що подаються підприємствами, звичайно, є службовою інформацією. При цьому розгляд конкретної декларації та виявлені системою проблеми — це вже внутрішня «кухня»: все-таки одне з наших завдань — попередження потенційних правопорушень.
Але однаково ми прагнемо до максимальної прозорості процесу оформлення: зараз на вантажному терміналі встановлений спеціальний монітор, де кожний брокер має можливість у реальному часі бачити, який етап оформлення проходить подана ним митна декларація.
— Із впровадженням електронного цифрового підпису представник підприємства зможе взагалі не бути присутнім на терміналі. У цьому, напевно, є свої плюси та мінуси?
— Для підприємств можливість електронного оформлення вантажів, безперечно, приваблива: немає потреби в стосі паперів, особистій присутності… А в митної служби з’являються певні ризики. Тому право на використання цифрового підпису треба заслужити: у кожному конкретному випадку аналізуватиметься історія руху вантажів, що зберігається в центральній базі даних, відсутність застосування спецсанкцій. Крім того, укладаючи договір, підприємство дає згоду на відкритість своєї фінансово-господарської документації для митної служби. Тож ідеться про певну взаємну довіру.
— Скільки «надійних» підприємств налічується на сьогодні?
— За інформацією Державної митної служби України, до квітня відповідні договори були укладені з 31 підприємством, а регулярно користуються механізмом електронного оформлення 10—16.
Луганська митниця теж може похвалитися першими ластівками: недавно ми одержали дві заявки на включення до реєстру підприємств, до яких може застосовуватися процедура електронного декларування.
— Наскільки складно з технічної точки зору впроваджувати нові «правила гри»?
— Перехід на нові технології вимагає модернізації з боку як підприємства, так і митниці. Автоматизація роботи митної служби припускає серйозне технічне доозброєння: комп’ютерна техніка, сервери, ліцензійне програмне забезпечення… Зараз, приміром, першочергове завдання — високошвидкісні та надійні канали зв’язку. Раніше зв’язок між митними органами забезпечували супутникові «тарілки» з порівняно невисокою пропускною здатністю. Плануємо під кінець року їх залишити виключно на прикордонних постах: у степу, у принципі, складно уявити собі якесь інше технічне рішення. Зв’язок обласного підрозділу сьогодні забезпечує виділена оптоволоконна лінія; на наземні канали найближчим часом будуть переведені внутрішні пости. Сподіваємося, що незабаром у нас буде можливість бачити рух вантажів усіма терміналами і постами області не з інтервалом у 15 хвилин, як зараз, а в реальному часі.
— Розробка та впровадження наукомістких інформаційних технологій потребує висококваліфікованих фахівців. Із ким співробітничаєте?
— Ще до впровадження програми «Інспектор-2006» у Луганській митниці була розроблена власна система аналізу митних ризиків. Зараз програмні комплекси національного масштабу реалізують фахівці з ужгородської групи розробників регіональної інформаційної митниці, а наші внутрішні, луганські, розробки веде окремий сектор зі своїми талановитими програмістами. Узагалі, я не прихильник розподілу підрозділів на «основні» та «забезпечувальні». Часто саме діяльність останніх стає визначальною для всієї організації, й інформатизація роботи митної служби яскравий тому приклад.
— А співробітники митниці готові до змін?
— Одна з інновацій — обов’язкові періодичні комп’ютерні перевірки рівня професійних знань усіх співробітників, зрозуміло, в онлайн-режимі. Результати таких тестувань ураховуються під час планових атестацій. А взагалі, сьогодні до нас приходять уже інші люди. Академія митної служби України в Дніпропетровську почала випускати фахівців у 2002 році, і зараз через цей ВНЗ пройшла вже половина особового складу нашого відділу. Молодь хоче впроваджувати нове. Тож електронна митниця вже не здається просто красивою мрією.
