Хто відповість за обвал?

Створена наказом Держгір­промнагляду спеціальна комісія з розслідування обставин і причин обвалу вранці 13 червня пром­майданчика криворізької шахти ім. Орджонікідзе, грунтуючись на фактах і висновках науково-технічної експертної комісії, до якої ввійшли світила гірничої науки країни, назвала конкретних винних у аварії.

Серед них — співробітники Державного науково-дослідного гірничорудного інституту (НДГРІ) і Державного проектного інституту «Кривбаспроект» (генеральний проектувальник розроблення запасів цього покладу магнетитових кварцитів надвисокої міцності), посадові особи Центрального гірничо-збагачувального комбінату (з 1999 року шахта ім. Орджонікідзе є його структурним підрозділом), які припустилися порушень декількох законів і нормативних актів, що призвело в результаті до трагедії.

Названі також причини раптового обвалу, що спричинило загибель водія НДГРІВ, який привіз того ранку співробітників інститутської сейсмолабораторії на територію шахти. За проектом шахта повинна була відпрацьовувати родовище за поверхово-камерною системою, уперше застосованою в Україні до магнетитових кварцитів. Утворені під час видобутку підземні порожнини розділялися запобіжними ціликами — незай­маними масивами руди. Передбачалося, що поверхня над очисними камерами поступово осідатиме, а сам процес самообвалення буде контрольованим і прогнозованим. Однак, за висновками експертної комісії, вибір системи та технології розроблення було зроблено названими інститутами (а це провідні наукові установи гірничодобувної галузі країни) за поганої вивченості фізико-механічних властивостей порід і умов їхнього залягання.

За належного авторського нагляду з боку НДГРІ (насамперед за процесом керованого самообвалення) і за відповідного рівня роботи інженерно-технічних служб шахти й ЦГЗК технологію виймання можна було вчасно відкоригувати. Приміром, перейти на схему закладання відпрацьованого простору, що гарантує стійкість гірського масиву. Принаймні — спрогнозувати розвиток подій. Однак у звітах науково-дослідних робіт інституту ніколи не аналізувалася ефективність застосовуваної технології.

Більш того, учені НДГРІ, які давали рекомендації шахті з відпрацьовування рудних покладів і погоджували проекти робіт, офіційно стверджували, що провалів тут не має бути й шахта може спокійно працювати. Виходу ж воронок на денну поверхню взагалі боятися не треба. Проте 13 червня, відразу після планового вибуху невеликої потужності на шахті, почалося інтенсивне обвалення земної поверхні. Добре, у шахті ніхто не працював. Хоча порушити рівновагу масиву будь-якої миті могли й вибухи на розташованих поруч кар’єрах. Жертв аварії тоді важко було б підрахувати: ударна хвиля змела все на своєму шляху в діючих виробках і вийшла через шахтний стовбур…

Не було в інституту й ніяких зауважень до ведення робіт на шахті — серйозні відхилення від виконання проекту жодного разу не фіксувалися. Хоча, як установила експертна комісія, підприємство порушило затверджену в робочому проекті черговість відпрацьовування камер і погашення ціликів, що стало однією з причин аварії.

Утім, причини того, що сталося, схоже, набагато глибші, — не тільки в помилках проекту й порушеннях технологічної дисципліни. Якщо їх не зрозуміти й не проаналізувати в комплексі, потенційна загроза виникнення таких аварій у гірничодобувному комплексі країни залишатиметься дуже великою. У першу чергу — у Кривбасі. Адже криворізький обвал, який умить перетворив 16 га шахтної поверхні на суцільну воронку обсягом у 7 млн кубів, оголив не тільки вироблені за 20 років гігантські підземні порожнини.

«Попередження аварії, аналогічної тій, що сталася на шахті ім. Орджонікідзе, можливе тільки шляхом складання карти порожнин, сейсмомоніторингу та розроблення незалежної державної системи постійно діючого інструментального моніторингу впливу господарської діяльності гірничодобувних підприємств України на навколишнє середовище», — заявив міністр промполітики Дмитро Колесников. Але навряд чи цим розв’яжеш проблему. Цікаво, кому сьогодні можна доручити такий моніторинг і яка буде його результативність за нинішнього стану справ у галузевій науці, яка ні за що не відповідає й виживає на оренді приміщень і «замовлених» роботах? Зрештою, за станом поверхні й відпрацьованого простору шахти стежили й НДГРІ, і спеціальна служба зрушення ЦГЗК.

Схоже, спочатку Мінпромполітики, як і іншим міністерствам, слід визначитися з не менш небезпечними «порожнинами» у діяльності наукових інститутів. Виробничники вже бояться їм вірити, думають про співробітництво із закордонними фахівцями. З цієї ж причини Держгірпромнагляд терміново створює в Кривому Розі філію Національного науково-дослідного інституту промбезпеки та охорони праці, який вивчатиме комплекс питань із безпечного ведення гірничих робіт, а також наукові відділи при державних експертно-технічних центрах.

Утім, катастрофа на шахті ім. Орджонікідзе показала й інший бік медалі. У будь-якому разі, усі проекти затверджує головний інженер підприємства, а за безпечні умови виробництва відповідає безпосередньо роботодавець. Ніяка найкомпетентніша наука не здатна нівелювати негативні наслідки сформованої останнім часом практики, коли шахтами, по суті, керують відкривачі, збагачувачі, далекі від складної специфіки підземного розроблення рудних родовищ…

Із метою недопущення таких аварій спеціальна комісія з розслідування криворізького інциденту розробила декілька конкретних заходів — для шахти ім. Орджонікідзе зокрема й гірничодобувного комплексу країни в цілому. Так, підприємствам ГМК, які мають у своїй структурі підрозділи з підземним способом розроблення, необхідно виконати контрольну перевірку проектів відпрацьовування блоків, а перед розробленням проектів на підземний видобуток залізних руд детально вивчати геологічні та геомеханічні умови залягання родовищ і порід. Генпроектувальникам — посилити контроль над дотриманням проектних рішень і графіків відпрацьовування запасів шляхом постійного проведення авторського нагляду. А також не рекомендувати на підприємствах гірничо­добувного комплексу України застосування систем розроблення з керованим самообваленням належних порід. На ново­введених підприємствах, які ведуть гірничі роботи в підземних умовах, упроваджувати з початку експлуатації варіанти систем розроблення із закладанням виробленого простору. Спеціалізованим науковим організаціям — вивчити досвід роботи закордонних підприємств, де провадиться підземне розроблення родовищ в умовах, аналогічних шахтам Кривбасу, щоб мати найефективніші й найбезпечніші технології підземного розроблення міцних залізних руд. Крім того — провести науково-дослідні роботи з удосконалення методів контролю геометричних параметрів очисного простору й напружено-деформованого стану гірських порід, оскільки аварія показала, що прийнята система звукометричних спостережень у цих умовах неефективна для визначення небезпеки обвалів.

* * *

Зараз провал повністю задротований. Тріщини, що утворилися за периметром зони обвалу, свідчать про те, що процес зрушення закінчився не повністю…