Наука безвідхідності
Український державний науково-технічний центр «Енергосталь» виступив з ініціативою розроблення та реалізації державної програми залучення машинобудівних підприємств і наукових установ Харківської області до модернізації гірничо-металургійного комплексу країни.
Модульна металургія
Вітчизняні машинобудівники торік спожили 3 млн тонн металопродукції, з якої п’ять шостих завезено з-за кордону. За нарощування обсягів виробництва неминуче виникне залежність від імпорту, і тоді говорити про створення конкурентоспроможних виробів надзвичайно складно.
— Для вирішення цієї проблеми ми пропонуємо розробити міжгалузеву програму випуску в Україні високоякісного, економічного металопрокату порівняно малотоннажними партіями високої виробничої готовності, — відзначив на засіданні робочої групи регіонального комітету з економічної реформи доктор технічних наук генеральний директор УкрДНТЦ «Енергосталь» Дмитро Сталінський.
Учені враховують ще один немаловажливий момент. Ресурс металобрухту чорних металів у Харківській області сьогодні перевищує 30 млн тонн. У міру старіння основних фондів обсяги брухту збільшуватимуться. Поки його використовують у найкращому разі у великій металургії. У гіршому — в експортному варіанті. Для заміщення імпорту й задоволення потреб підприємств військово-промислового комплексу та інших галузей промисловості фахівці «Енергосталі» пропонують створити в регіоні мікрозаводи — компактні, гнучкі, маневрені ливарно-прокатні модулі з виробництва металопродукції високої якості, здатні реагувати на швидку зміну попиту на прокат. Уже розроблена концепція створення таких підприємств продуктивністю від 10 до 120 тис. тонн на рік для переробки металобрухту в прокат широкого сортаменту. Такий досвід у «Енергосталі» є. Правда, цікавляться такими проектами поки переважно за межами України.
Дохідні відходи
Ще одна актуальна проблема — утилізація твердих побутових відходів. Колись у Харкові був побудований один із перших у СРСР сміттєспалювальних заводів. Наприкінці 90-х від нього відмовилися заради сумнівного проекту будівництва сміттєвого полігона. Однак час знову актуалізував проблему створення сучасних підприємств з утилізації ТПВ.
Фахівці УкрДНТЦ «Енергосталь» уже брали участь у проектуванні та створенні сміттєпереробного підприємства потужністю 1000 кг/год. у м. Люботині. Ними були розроблені також проекти мобільних (на залізничній платформі) і стаціонарних установок зі спалювання ТПВ (потужністю 150—200 кг/год.), які успішно експлуатуються на Південній залізниці України.
«Енергосталлю» розроблена власна технологія переробки твердих побутових відходів, якою зацікавилися інвестори та мерії декількох міст України, де вже у вересні-жовтні нинішнього року почнеться будівництво сучасних переробних підприємств. За словами Дмитра Сталінського, вітчизняні заводи коштуватимуть утричі дешевше від закордонних аналогів.
Запропонована технологія успішно вирішує питання утилізації вторинних енергоресурсів, які утворюються під час спалювання сміття. Вони частково використовуються в самому технологічному процесі, а більшу частину теплової або електричної енергії можна поставляти іншим споживачам. Немаловажливо, що нова технологія передбачає переробку невідсортованих відходів з максимальним вилученням коштовних сировинних ресурсів і одночасною механізацією цього процесу.
Учені шукають нові підходи й до вирішення проблеми переробки відвалів машинобудівних підприємств (у першу чергу — ливарних цехів і виробництв).
— Ми видобуваємо з відвалів коштовну сировину, — розповідає Дмитро Віталійович. — Уже запроектували кілька комплексів. За нашими даними, відвали, наявні на великих промислових підприємствах, містять чорні й кольорові метали, феросплави, графітові електроди, вогнетривкий лом, шлаки, а також ті види сировини, які можуть використовуватися для феросплавної підгалузі.
Пил замість газу
У зоні особливої уваги вчених УкрДНТЦ «Енергосталь» — енергозбереження. Для цього вони пропонують технологію реконструкції паливних печей машинобудівних підприємств із метою істотного скорочення витрати палива (у середньому на 30%). Важливо, що така реконструкція не потребує серйозних матеріальних витрат.
Ще один проект — заміна природного газу пиловугільним паливом під час експлуатації енергетичних агрегатів котелень ТЕЦ.
— Ви напевно знаєте, що пиловугільне паливо — освоєний металургами замінник природного газу, — говорить Дмитро Сталінський. — Основною проблемою, яка перешкоджала поширенню цієї технології (у якій використовується пісне вугілля), була екологічна складова. На декількох металургійних підприємствах ми вирішили цю проблему, і я думаю, що на багатьох котлоагрегатах заміна природного газу на цей вид палива є цілком реальною.
Паралельно із цим фахівці УкрДНТЦ «Енергосталь» пропонують створення апробованих у Європі регіональних центрів термічної обробки деталей. Проблема в тому, що поки зовсім не кожне машинобудівне підприємство може дозволити собі сучасний термічний цех.
— А от для групи підприємств це істотний чинник зниження енергоспоживання (у питомій вазі до 15% при обробці складнолегованих сталей і сплавів), — переконаний Дмитро Сталінський. — Так роблять, наприклад, у Німеччині та Австрії, де наші фахівці брали участь у проектуванні таких виробництв.
Подібним чином можна створювати регіональні дільниці виробництв із відновлення та зміцнення швидко зношуваних деталей. За таким же принципом фахівці центру відновлюють прокатні валки в металургії.
А король — голий?
Що ж заважає широкому впровадженню таких актуальних розробок? Головною перешкодою Дмитро Сталінський уважає навіть не відсутність інвестицій, а незацікавленість власників підприємств різних галузей у використанні вітчизняних технологій.
— Необхідно внести в чинне законодавство зміни й доповнення, — говорить генеральний директор УкрДНТЦ «Енергосталь», — спрямовані на заохочення власників підприємств різних галузей до впровадження у виробництво вітчизняних технологій, обладнання, інноваційних проектів.
Сьогодні законодавство зовсім не стимулює винахідника. Організація, яка має патент, сама повинна виплачувати винагороду своїм авторам. Механізму ж одержання винагороди від економічного ефекту взагалі не існує. Більш того, держава роздуває тарифи на проходження патентної експертизи.
Машинобудівні підприємства, наукові та проектні організації не можуть розвиватися без експорту. А наше законодавство сьогодні його не стимулює. Існує загальноприйнятий у світі підхід: щоб адекватно працювати зі світовими інжиніринговими компаніями, потрібна банківська гарантія запобігання зриву поставок. Причому західні й навіть російські підприємства вимагають гарантій від авторитетних банків.
Приміром, для співробітництва з Російською Федерацією УкрДНТЦ «Енергосталь» змушений одержувати гарантію у Віденському банку. Бо українські фінансові установи за їхніх відсотків, по-перше, не котируються, а по-друге, цією діяльністю (за винятком афілійованих тільки з ними підприємств) не займаються. Тож проблема гарантування ризиків закордонному замовникові залишається дуже актуальною.
На думку Дмитра Сталінського, Україні необхідний також цілий комплекс заходів щодо сприяння галузевій науці. Чому державні наукові організації повинні платити додаткові кошти в Пенсійний фонд? Свого часу було ухвалено дуже правильний закон про науку — держава платить пенсію науковим пенсіонерам. Але при цьому галузеві наукові організації, які не мають бюджету, виплачують половину різниці між пенсією за віком і науковою.
— Ви розумієте, наскільки це відсуває нас від конкуренції із закордонними інжиніринговими компаніями? — говорить Дмитро Сталінський. — Бюджетним організаціям простіше — вони одержують гроші. А ми змушені заробляти, щоб віддати. Але хтось повинен нарешті сказати про те, що король — голий. Я доповідав про це на засіданні парламентського комітету, де нас підтримали. А потім… благополучно поховали нашу пропозицію. Сьогодні УкрДНТЦ «Енергосталь» виплачує у вигляді податків 30 мільйонів гривень. Що ж залишається на науковий розвиток центру? При цьому за останні 5 років частка держави в його фінансуванні не перевищує піввідсотка. Податковий прес треба зменшити — науково-конструкторські організації не можуть обкладатися податками нарівні з держпідприємствами товарного виробництва. У фінансовому плані нашого центру закладена рентабельність на рівні 15%. Та де таке є, щоб наука на стадії розроблення була рентабельною? Її рентабельність в іншому: завдяки самим лише проектам УкрДНТЦ «Енергосталь» щорічно в Україну завозиться 1,5—2 мільярда доларів у вигляді інвестицій на реконструкцію.
