Тракторний спурт

Виробництво техніки для АПК потроху спинається на ноги. За словами міністра промислової політики України Дмитра Колесникова, бракує лише додаткового фінансування закупівель на умовах лізингу та покращання у сфері кредитування.

Перший квартал цього року для виробників був успішнішим, ніж торік. За даними Держкомстату, локомотивом промисловості були підприємства з випуску сільськогосподарської техніки. Ця інформація збіглася в часі з програмою виготовлення техніки та обладнання обсягом 3,5 млрд гривень, розробленою Міністерством промислової політики спільно з виробниками. Чи свідчить це про відродження потужної машинобудівної галузі? Чи, може, такий підйом пояснюється тимчасовою кон’юнктурою ринку?

Як повідомила прес-служба Мінпромполітики, НАК «Украгролізинг» вже отримала від сільгоспвиробників замовлення майже на 2 млрд гривень. Програма підготовлена якраз із урахуванням побажань виробничників та запланованих поставок на експорт. Про її спрямованість та перспективи галузі розповідає міністр промислової політики Дмитро Колесников.

«В Україні виготовляється сільськогосподарська техніка досить високого світового рівня»

Українська промисловість у змозі забезпечити АПК вітчизняними технічними засобами у повному обсязі, оскільки випускає достатньо сталі та чавуну, має хімічну, електрон­ну, оборонну та інші галузі, що випускають вироби, необхідні для агропромислового комплексу. Тож і продукція вітчизняних підприємств, сільгоспмашинобудування, перекона­ний міністр, повинна максимально реалізовуватися на внутрішньому ринку.

— Дмитре Валерійовичу, в якому стані перебуває нині сфера сільськогосподарського машинобудування?

— Галузь нараховує 128 про­мислових підприємств і проект­но-конструкторських організацій, де працює майже 70 тисяч чоловік, має виробничі потужності для виготовле­н­ня техніки та обладнання на 10 млрд гривень. На цей час освоєно понад 3,5 тисячі найменувань машин, які здатні забезпечити виконання до 85 відсотків аграрних технологій у рослинництві, тваринництві, зберіганні та переробці сільськогосподарської сировини. Щороку розробляються нові види техніки та обладнання.

— Цьогоріч зафіксоване помітне зростання показників галузі…

— Так, із початку року ситуація стабілізується, обсяги виробництва поступово збільшуються. Зокрема, у січні-березні виготовлено продукції на 143,7% відповідно до показників цього періоду 2009 року.

Загалом же підприємства машинобудування для АПК поступово нарощують виробництво. До прикладу, у 2004 році виготовлено продукції на 2050,7 мільйонів гривень, у 2008-му — на 4248,1 мільйонів. Значно збільшився експорт, який становить понад 40% від обсягів реалізації, що свідчить про якість та конкурентоспроможність вітчизняної сільгосптехніки.

— Які підприємства галузі є пріоритетними в рамках розробленої міністерством програми?

— Для ефективного використання виробничих потужностей та проведення спільних науково-дослідних робіт сформовано 5 блоків підприємств, які сконцентрують зусилля на пріоритетних напрямах технічного прогресу в АПК.

Це трактори й мобільна техніка, машини для збирання, зберігання та доробки зерна, техніка для обробітку ґрунту та сівби, обладнання для тваринництва та птахівництва, для харчової промисловості та переробки сільгосппродукції.

— Такі проекти зазвичай не мають перспективи без модернізації та економічного розвитку, зокрема, розширення ринків збуту. Що робиться для цього?

— Уживаються заходи з реконструкції, модернізації обладнання та визначальних елементів технічної бази, розвитку потужностей і освоєння нових технологій для виготовлення продукції з високими техніко-економічними показниками.

Для збільшення поставок на експорт та розширення зовнішніх ринків провідні підприємства відкривають свої представництва за кордоном та організовують там спільні виробництва власної продукції. Це дозволяє використовувати преференції країн, де вони розташовані.

— Назвіть найцікавіші такі проекти.

— Наприклад, ВАТ «Червона зірка» має представництва в Російській Федерації, Білорусі та Казахстані. Крім того, відкрито спільне виробництво сівалок в Росії та Україні, організовано випуск посівних комплексів із німецькою фірмою «Лемкен». ТОВ НВП «Херсонський машинобудівний завод» уклало угоду про складання зерно­збиральних комбайнів разом із РУП «Гомсільмаш».

ВАТ «Брацлав» відкрило спільні підприємства з виробництва доїльної техніки в РФ, Білорусі та Казахстані. Їхнє устаткування має великий попит як в Україні, так і за кордоном. Крім того, сьогодні вони будують один комплекс у Голландії, три в Росії та шість у Польщі. Обладнання також постачається до країн Балтії та Німеччини. Кілька виробництв організовано за кордоном: ТОВ «Завод гідроарматури» — в Білорусі, ВАТ «Завод ім. Фрунзе» — у Росії, ТОВ «ВП «Агро-Союз» — в Росії та Казахстані, ТОВ «ВО «Техна» — в Росії.

ТОВ «Укравтозапчастина» співпрацює з Мінським трак­торним заводом, ТОВ «ВП «Агро-Союз» — із фірмою «ХОРШ»… Тобто з упевненістю можна сказати, що в нашій країні виготовляється техніка досить високого світового рівня.

— Що, на вашу думку, треба зробити для подальшого розвитку українського машино­будування для АПК?

— Передусім збільшити обсяги державної підтримки сільськогосподарських товаровиробників на закупівлю у 2010 році продукції на умовах лізингу, передбачивши фінансування НАК «Украгролізинг» за рахунок загального фонду державного бюджету, та відновити механізм 30-відсоткової компенсації вартості складної техніки для АПК. Також, уважаю, треба реанімувати роботу комерційних банків у сфері кредитування (на прийнятних, звісно, умовах) підприємств вітчизняного машинобудування для агро­­промислового комплексу для поповнення обігових коштів та технічного переоснащення.

Імпортний зашморг

Про своє бачення стану справ в галузі розповідає ди­ректор із продажів в Україні Торгового дому ВАТ «Харківський тракторний завод» Сергій Карабило.

— Становище не таке райдужне, як може здатися, — розводить руками наш співрозмовник. — Так, допомога виробникам запланована одразу від двох міністерств — промислової політики та аграрної промисловості. Це компенсація ставки банківського кредиту, підтримка у вигляді фінансового лізингу, компенсація ставки агрокредиту тощо. Однак виділених коштів для цього дуже недостатньо.

Та головна проблема, на його думку, навіть не в цьому. Набагато складнішою є ситуація із законодавчою підтримкою галузі, яка просто не в змозі конкурувати з постачальниками імпортної продукції, які мають преференції в себе вдома.

— Буквально два тижні тому до України зайшло білоруське підприємство «Промагролізинг», яке має підтримку з держбюджету, — говорить Сергій Миколайович. — Те саме в Росії, де учасниками держпрограм, що полегшують життя виробникам, стають тільки ті підприємства, продукція яких на 70% вітчизняна. У нас же навпаки — лише 30% комплектувальних повинні бути українськими. Тому й не дивно, що зарубіжні компанії почуваються тут надзвичайно вільно, на відміну від нас. Як має вчинити держава? Вихід один — обмеження на кшталт підвищеної митної ставки для імпортної техніки та полегшений доступ до кредитів для вітчизняних підприємств. Та й із кредитними відсотками треба щось зробити, оскільки 25—30 річних — це зовсім нереально для наших сільгосп­виробників. 

Вибрати «найгладкішого зайця»

Важко знайти галузь промислового виробництва, яка б не була представлена в господарській структурі нашої держави. Така розмаїтість, безперечно, свідчить про конкурентний потенціал країни, оскільки це не лише підприємства з випуску тих або інших видів продукції, а й потужна наукова та нормативно-правова база, що напрацьовується протягом десятиріч. Це означає, що пріоритетними для інвестування з боку як держави, так і бізнесу повинні бути найрозвинутіші та найперспективніші сектори національної економіки. Сільськогосподарське машинобудування в цьому аспекті — один із ключових напрямів. Передусім завдяки стабільному попиту аграріїв. І потужній науково-технічній базі.

Тоді в чому проблема? Невже країні майже з двома третинами світових чорноземів не потрібні трактори та сівалки? Чи так само ні до чого вони потенційним покупцям з-за кордону, які не спромоглися створити таке виробництво в себе? Мабуть, потрібні, але для цього слід трохи допомогти. Профільні міністерства, зокрема, Мін­промполітики, роблять те, що дозволяє кволий держбюджет країни. Та серйозний інвестор не вкладатиме грошей у галузь, яку законотворці залишають сам на сам із заможними імпортерами. Немає коштів? То «бийте» законодавством, залучайте найкращих юристів для дотримання вимог СОТ та інших організацій. І впіймаєте одного з найгладкіших «зайців» — потенційно успішне сільськогосподарське машинобудування.