Хроніка «затуплених» абразивів

Стратегічне підприємство не здатне протистояти демпінгу з боку конкурентів — росіян і «сірих» виробників.

(ЗАК) — єдиний виробник шліфувальних матеріалів в Україні та один із найбільших постачальників абразивів до Східної Європи. Як і переважна більшість промислових підприємств Запоріжжя, комбінат відчув економічну кризу через різке зниження замовлень. Зовнішній попит, на який переважно орієнтований ЗАК, значно впав.

До економічних негараздів додалися численні претензії перевірчих органів із приводу безпеки праці та екології. Наприклад, фахівці Інституту гігієни та медичної екології ім. О.Марзєєва твердять, що абразивне виробництво за внеском у загальну концентрацію про­мислового пилу посідає друге місце після алюмінієвого. Траплялися й гучні скандали.

Заважають демпінг і тіньові виробники

Про нинішнє становище на абразивному комбінаті розповідає начальник прес-служби ВАТ Анатолій НАУМОВ.

У 2009 році попит на продукцію ЗАК знизився ще більше — до позначки 40%. Після чого було ухвалене рішення працювати тільки на реальні замовлення.

— Ситуація дійсно складна, — говорить Анатолій Наумов. — Економічна криза позначилася на нас дуже відчутно. Ринок «просів» і коли оживе — невідомо. Тому про прибуток сьогодні ніхто не говорить.

Нормально працювати комбінату заважає не тільки криза. Є декілька інших проблем, розв’язавши які, ЗАК може одержати реальний поштовх для розвитку.

— Одна з основних проблем — несумлінність наших російських колег, представників Лузького абразивного комбінату, — веде далі представник запорізького підприємства. — Ми випускаємо аналогічний інструмент, однак собівартість продукції наших сусідів з огляду на більш дешеві енергоресурси значно нижче. Тому вони поставляють товар за демпінговими цінами, та ще й невисокої якості. У 2007 році на законодавчому рівні було ухвалене рішення про обмеження ввезення в країну дешевої продукції галузі, але реально нічого не змінилося. Росіяни почали крутити, змінювати маркування й дотепер поставляють нам свій товар. До цього можна додати ще один момент. З огляду на відносно простий процес виробництва неякісного й дешевого абразивного інструменту останнім часом розплодилося багато «сірих» спеціалізованих фірмочок. Однак погана якість їхньої продукції — це не тільки загублені гроші, а й серйозні травми для людей. Ми вже не раз зверталися із цього приводу в Мінекономіки й сподіваємося на допомогу.

Люди раді тому, що є робота

Виробниче безладдя ЗАК вдарило й по кишені персоналу. Середня зарплата робітника знизилася до рівня 2007 року — 1800—1900 грн, тоді як наприкінці минулого року становила 2450 грн.

— Стан справ у нас такий, що в людей навіть змінився світогляд, — веде далі Наумов. — Якщо раніше, коли людина виходила з відпустки, їй переважно співчували, то тепер жаліють тих, хто йде у відпустку. Що ж до звільнень, то правління комбінату вирішило не скорочувати штат. Плинність кадрів у нас на звичайному рівні. Скоротили робочий тиждень тільки для працівників управлінського апарату.

Санітарно-захисна зона ЗАК зменшилася вдвічі

За даними фахівців підприємства, за останній рік абразивний комбінат скоротив на 300 тонн шкідливі викиди, однак до нього нагромадилося досить багато екологічних питань. Основ­не з них — погана якість атмосферного повітря біля заводу. Наприклад, під час торішнього виїзного засідання депутатської комісії з питань екології Запорізької міськради гості комбінату були свідками того, як забруднюється довкілля. Другий цех ЗАК був схожий на суцільну трубу шкідливих викидів, які екологи називають ліхтарними, тобто неконтрольованими.

Анатолій Наумов говорить, що тоді просто сталася невелика аварія — лопнув електрод. До речі, під час нашої невеликої екскурсії територією підприємства цех № 2 був оповитий димом.

— Напевно, знову аварія?

— Напевно, — коротко відповів начальник прес-служби ЗАК.

У той же час наш співрозмовник твердить, що з «екологічним» каменем спотикання зараз усе гаразд. Мінекології та природних ресурсів видало п’ятирічний дозвіл ЗАК на викиди, який уже зареєстровано в Мін’юсті.

— Тепер ніхто нам не може висунути претензії, якщо ми не порушимо встановлені нормативи, — упевнено говорить представник заводу. — До того ж комбінату зменшили санітарно-захисну зону з 1000 до 500 м2.

У свою чергу проведені представниками СЕС за 2007—2008 ро­ки  лабораторні дослід­ження якості атмосферного повітря в зоні впливу підприємства виявили перевищення гігієнічних нормативів у 138 випадках.

— Цього року екокартина особливо не змінилася, — говорить начальник відділу гігієни навколишнього середовища міськСЕС Євген Тулушев. — Причина такої ситуації — застаріле технологічне й пилогазоочисне обладнання підприємства. Ми неодноразово виходили з пропозицією про зменшення абразивному комбінату величини державного дозволу на викиди, однак позитивно питання вирішилось тільки для ЗАК, але не для екології Запоріжжя.

Довідка «УТГ»

ВАТ «Запорізький абразивний комбінат» виготовляє абразивний інструмент широкого спектра на керамічній і бакелітовій зв’язці, призначений для обробки в’язках, крихких і твердих матеріалів, заточення лезового інструменту, скла, пластмас, каменю, дерева, кремнієвих і германієвих пластин, полірування та доведення деталей у виробництві точної механіки.

Виробничі потужності забезпечують випуск 21000 тонн абразивного інструменту різних найменувань,  призначення й понад 4500 типорозмірних характеристик. Причому використовуються шліфматеріали й керамічні зв’язки власного виробництва.

Підприємство закінчило 2009 рік із чистим прибутком 5,405 млн грн, собівартість реалізованої продукції — 306,276 млн грн.

До речі

Запорізький комбінат — один із найбільших у світі виробників карбіду бору — третього за твердістю матеріалу після алмазу й кубічного нітриду бору. В атомній енергетиці застосовується як матеріал стержнів, які регулюють перебіг ядерних реакцій. Використовується як складова частина сумішей для дифузійного борування сталей і тугоплавких металів.