ГОЕЛРО по-українськи
«Зелені» тарифи, які дозволяють виробникам електроенергії з альтернативних джерел вигідно продавати свою продукцію в електромережу, стають усе популярнішими в європейських країнах. Причому розцінки на «зелену» електроенергію регулярно переглядаються.
На початку року про підвищення «зелених» тарифів оголосив уряд Франції. Тепер закупівельна ціна електроенергії, отриманої з біомаси, там збільшена вдвічі. На 70% вигідніше стало виробляти електрику на основі геотермальної енергії. Вартість 1 кВт•год. електроенергії, отриманої за допомогою сонячних батарей, тепер коливається від Ђ0,31 до Ђ0,58 залежно від типу установки, її потужності та розташування. А от подальше стимулювання виробництва електрики з енергії вітру в Європі вже вважається недоцільним, і відповідні тарифи залишено на тому ж рівні.
Аналогічну політику вибіркової підтримки окремих сфер альтернативної енергетики проводить і Велика Британія. Днями там значно підвищено «зелений» тариф на електрику, отриману з енергії Сонця, у відповідь на зафіксоване 80-відсоткове збільшення попиту на неї з боку кінцевих споживачів.
Із 1 квітня 2009 року «зелені» тарифи встановлені й українським законодавством, яке стосується електроенергетики. Їхня величина визначається множенням роздрібного тарифу для споживачів другого класу напруги (такими вважаються ті, що одержують електроенергію з напругою в точці продажу менше 27,5 кВ) на так званий коефіцієнт «зеленого» тарифу.
Як і в Європі, «зелений» тариф у нас періодично (щомісяця) переглядається й закріплюється відповідною постановою НКРЕ. Однак причина перегляду — не прагнення держави підтримати розвиток альтернативної енергетики, як у західних країнах, а законодавчо закріплена норма про прив’язку роздрібного тарифу до курсу євро на січень 2009 року. Відповідно спостережувані зміни «зелених» тарифів в Україні лише відображають коливання валютного курсу.
Тим часом положення Закону України «Про електроенергетику» дозволяють припустити, що держава настроєна щодо розвитку альтернативної енергетики досить оптимістично. Зокрема, у законі закладене повільне, але впевнене зниження коефіцієнтів для обрахунку величини «зелених» тарифів, а 2030 рік зазначений як закінчення строку їхньої дії. Тобто, на думку розробників документа, альтернативна енергетика ставатиме все більше повсякденною і потребуватиме все меншої підтримки, а через двадцять років узагалі стане нормою життя. Це вже підтверджує досвід, щоправда, поки німецький: з липня поточного року там уперше знизять тариф на «сонячну» електроенергію, а будівництво нових батарей більше не субсидіюватиметься державою.
Наскільки виправдані райдужні прогнози українських законотворців? Показовий із цього погляду досвід реалізації державного плану електрифікації Росії — ГОЕЛРО, що недавно відзначив своє 90-річчя. Він теж був розрахований на 15 років і припускав колосальне — у 4,5 раза в порівнянні з 1913 роком — нарощування виробництва електроенергії. У 1934 році 30 нових електростанцій давали в 7 разів більше енергії!
Однак щоб альтернативна енергетика в Україні змогла повторити тріумфальний похід електрифікації молодої радянської держави, необхідно щось більше, ніж коректування тарифів з урахуванням коливань курсу. Успіх ГОЕЛРО пояснюється тим, що це був не просто план будівництва нових електростанцій: водночас розвивалися як підприємства, що забезпечують будівництво, так і майбутні підприємства — споживачі електроенергії. І все це чітко узгоджувалося з новим економіко-географічним районуванням країни…
