Великі зміни після перерви
Умови системі освіти диктуватимуть економіка, ринок праці й… демографічна яма.
Колегія Міністерства освіти та науки України «Про підсумкову діяльність вищих навчальних закладів у 2008—2009 навчальному році та основні напрямки роботи на 2010 рік», що відбулася в Харкові, фактично стала презентацією основних реформ вузівської системи.
За підсумками її роботи представлені нові стандарти вищої освіти, відбиті в законі, мета якого — створити нові правила гри на освітньому ринку й зробити українські вищі навчальні заклади конкурентоспроможними.
У засіданні взяли участь віце-прем’єр-міністр України Володимир Семиноженко, міністр освіти та науки Дмитро Табачник, ректори українських ВНЗ, народні депутати, начальники регіональних управлінь освіти та науки, представники закладів освіти різного рівня та профспілки працівників освіти та науки.
Обличчям до споживача
— Ніколи ще проблема якості освіти в Україні не мала такого важливого ідеологічного, економічного та соціального значення, як сьогодні, — відзначив у своєму виступі міністр освіти та науки Дмитро Табачник.
Відповідно до цього посилання розроблені пріоритети розвитку. Серед них — можливість здобути якісну освіту незалежно від соціального стану, місця проживання, віку; відповідність вітчизняної освіти світовим стандартам і вимогам; навчання талановитої молоді в найавторитетніших ВНЗ України й світу.
Міністр зауважив, що вироблені пріоритети треба розглядати в контексті економічних реформ, орієнтуючи освіту на споживача. ВНЗ поки мало зважають на замовників і споживачів освітніх послуг. Вони набирають студентів без урахування реальних потреб ринку праці, нерідко орієнтуючись лише на бажання абітурієнтів здобути престижну спеціальність. Такий формалізм, на думку Дмитра Табачника, поряд із гонитвою за багатопрофільністю веде ВНЗ до втрати свого обличчя — і наукового, і навчального.
Аналіз регіональних ринків освітніх послуг, проведений міністерством, дав невтішні результати. Приміром, у Києві економістів і менеджерів готують усі вищі навчальні заклади (крім хіба що медичного університету). Підготовка гуманітаріїв значно перевищує потреби й у регіонах. У Тернопільській області, попри її інфраструктуру, ліцензію на підготовку фахівців з економіки та підприємництва мають дві третини ВНЗ. Перетворення педагогічних, політехнічних та інших профільних ВНЗ на класичні університети зовсім не завжди супроводжується якісними змінами в їхній діяльності.
Інший приклад. До початку 90-х років юристів в Україні готували трохи більше десяти ВНЗ. Зараз — більше двохсот! Ким і де потім працюють ці випускники?
Соціально-економічна доцільність мережі ВНЗ — одне з найскладніших питань системи вищої освіти. Необхідна її оптимізація, уважають у міністерстві. Розміщення держзамовлення має погоджуватися з потребами регіонального ринку праці й профілем ВНЗ.
Напередодні Армагеддону?
Як же оптимізувати систему? Можна, скажімо, почекати кілька років, поки все вирішиться природним шляхом — за рахунок зменшення кількості абітурієнтів. Уже нинішнього року 380 тисяч випускників України очікують понад 700 тисяч ліцензованих місць дозволеного прийому на перший курс. У 2011-му школи закінчать ще на третину менше учнів. А в 2012 році масового випуску через введення «дванадцятирічки» взагалі не буде. ВНЗ зможуть покладатися на профтехучилища й нечисленні школи, які працюють за експериментальними програмами, а також на тих, хто вступатиме вдруге-утретє.
Уже цього року вперше конкуруватимуть не так абітурієнти за місце у ВНЗ, як ВНЗ — за абітурієнта. У результаті, як мінімум, третині вищих навчальних закладів загрожує закриття. Як образно висловився один із ректорів, через демографічну ситуацію на вищу освіту України «чекає Армагеддон».
На думку Дмитра Табачника, шлях вичікування не годиться і з державної, і з суспільної точки зору — його наслідки можуть бути трагічними. Велику, непопулярну й складну роботу з оптимізації мережі ВНЗ треба починати вже зараз. Це і створення укрупнених ВНЗ, і боротьба з дублюванням напрямків підготовки за спеціальностями, і інші заходи. До 2015-го середня кількість випускників становитиме не більше 270 тисяч, тому вже сьогодні кожний ВНЗ повинен розпочати розроблення плану свого розвитку.
Примусово об’єднувати університети міністерство не планує, однак створюватиме умови для того, щоб вони добровільно шукали шляхи до об’єднання, підвищуючи якість своєї роботи. Приміром, очну магістратуру перенесуть у великі навчальні заклади, у визнані університети. Заочну ж і зовсім скасують, як і підготовку студентів за непрофільними для ВНЗ спеціальностями.
Ці та інші заходи автоматично спричинять скорочення кількості ВНЗ в Україні, закриття найслабших навчальних закладів, спеціальностей, нечисленних кафедр і напрямків підготовки. «Липовій» освіті треба покласти край. Дмитро Табачник закликав ректорів вищих навчальних закладів зрозуміти, що це неминуча ситуація, і стати «на позиції державного педагогічного реалізму».
Міністр не залишив осторонь і практику набуття ВНЗ статусу національних університетів — їх в Україні вже більше сотні! На його думку, єдиний результат — знецінення почесного статусу плюс зайве навантаження на держбюджет.
Те ж стосується й недавно уведеного статусу — науково-дослідний університет. Передбачалося, що вони зможуть самостійно стимулювати створення інноваційно-інвестиційного середовища й частково фінансуватися за допомогою галузевої економіки та бізнесу. Однак статус був уведений поспішно, без ретельного вивчення можливостей університетів. Тому необхідно розробити систему об’єктивних критеріїв, а саму процедуру зробити відкритою, із залученням громадськості.
Автономія ВНЗ — засіб чи мета?
— Учора я підписав указ, який дозволяє університетам вести навчальний процес для іноземців не тільки українською, а й російською та будь-якою іншою мовою відповідно до побажань студентів і можливостей ВНЗ, — заявив Дмитро Табачник. — Так ми зможемо збільшити обмілілий за останні роки приплив іноземних студентів. Це крок до автономії державних університетів, робота яких зараз жорстко регламентована нормами законодавства.
Автономія стане наріжним каменем нового закону про вищу освіту. Вона має бути пов’язана як із процедурою фінансування ВНЗ, так і з їхньою відповідальністю за підготовку фахівців і результати наукової роботи. Історичного досвіду автономії, що існує в університетах інших країн, в Україні нема, тому треба формувати суспільно-державні органи управління системою вищої освіти. Приміром, поступово передавати основні функції управління науковими й навчальними процесами науковим радам.
Зміни чекають і на студентів. Як повідомив Дмитро Табачник, аналіз успішності їхнього навчання свідчить: нерідко держава оплачує навчання молодих людей, які не будуть висококласними фахівцями. Такий стан справ змушує міністерство найближчим часом розробити методики персоніфікованого розподілу держзамовлення серед студентів за результатами конкурсного відбору при вступі, а також підписання з ними контрактів на умови використання держзамовлення на весь період навчання.
У європейських країнах є два концептуальних підходи до оплати навчання у ВНЗ. Це стипендія або грант, які звільняють студента від оплати й частково покривають проживання, або довгострокові кредити, які треба повернути. Зазвичай так чи інакше субсидіюється весь період навчання. В основі фінансування навчання — персоніфікована його оплата.
При цьому Міністерство освіти та науки лобіюватиме збільшення держзамовлення як стратегічного курсу держави, оскільки інвестиції в освіту визнані у світі найефективнішими. Так, уже цього року буде дещо збільшене державне замовлення на молодших фахівців, бакалаврів і заочну форму навчання. Також відновлять держзамовлення за тими напрямами та спеціальностями, за якими торік вони були безпідставно скасовані або істотно зменшені. До підготовки фахівців і магістрів підхід один — сумарна кількість таких місць має становити не менше 95% від обсягу випуску бакалаврів цього року.
Насамкінець Дмитро Табачник закликав працівників вищої школи до плідної дискусії, зауваживши, що «суспільство знань через якість знань може стати українською національною ідеєю», яка консолідує все суспільство.
Офіційно
Із виступу віце-прем’єр-міністра України Володимира Семиноженка:
— Дослідницький університет передусім має бути автономним науково-навчальним закладом з акцентом на високорезультативній науковій діяльності європейського рівня. За визначенням жоден з українських університетів сьогодні не є дослідницьким. Треба перетворити дослідницькі університети на сильні економічні суб’єкти, які мають високу самостійність. Треба стерти межу між термінами «дослідження» — «дипломна робота», «викладач» — «учений». Сучасні освіта, наука — це не сфера дотацій, а найпотужніший двигун економічного та соціального розвитку.
Пропоную почати з 6 пілотних університетів, наприклад класичних і політехнічних ВНЗ Харкова, Києва, Львова. Поставити їм найвищу дослідницьку та наукову планку. Надати автономію та фінансування терміном на 5 років. І зобов’язати звітувати про результати щороку. Упевнений, саме вони стануть першими кандидатами на входження до топ-500 найкращих світових внз…
До 2015 року Україна має піднятися принаймні на 50-ту сходинку світового рейтингу конкурентоспроможності. Тому ми розпочинаємо масштабний проект модернізації національної освітньої системи відповідно до потреб нової високотехнологічної економіки. Маємо вийти на системне бачення необхідних освіті реформ, метою яких є якість і конкурентоспроможність. Що маємо зробити? Сформувати адекватну структуру спеціальностей з урахуванням потреб національної економіки на п’ятирічну перспективу. Маємо усвідомлювати, що структура національної економіки змінюватиметься. Зростатимуть інноваційна й технологічна складові, розвиватимуться технології шостого укладу. Маємо створити систему державного замовлення та диференційованої підтримки спеціальностей відповідно до їх внеску в розвиток нової економіки. Маємо підпорядкувати Болонський процес потребам вітчизняної економіки й специфіці національної освітньої системи. Класичні здобутки нашої освіти необхідно зберігати і посилювати…
Україна має активно долучатися до міжнародних програм моніторингу якості освіти. Участь у дослідженні TIMSS відкрила Україні досить непривабливу картину якості математичної та природничої освіти. Країна також має приєднатися до міжнародної системи оцінювання знань PISA. Упевнений, ми отримаємо більш точні координати того, де знаходимось. Прошу колег надати свої пропозиції щодо цих проблем.
Правильно обрані орієнтири і поставлена мета освітніх реформ дозволять Україні вже до 2015 року бути серед 15 лідерів у сфері природничо-математичної освіти. Позиції української освіти в міжнародних рейтингах пропоную вважати оцінкою, виставленою передусім українській владі.
