Безпрограшний «Зеніт»

Українські й російські ракетобудівники першими у світі відкрили стартовий сезон 2011 року.

На Байконурі відбувся пуск ракети-носія (РН) «Зеніт-3SLБФ» із метеорологічним супутником «Електро-Л».

Після повернення з космодрому генеральний конструктор — генеральний директор ДП «Конструктор­ське бюро «Південне» ім.
М. Янгеля» (КБП) Олександр Дегтярьов і генеральний директор ДП ВО «Південний машинобудівний завод ­ім. О. Макарова» (Південмаш) Віктор Щоголь на прес-конференції, що відбулася в Дніпропетровську, підбили підсумки успішного старту.

Участь українських ракето­будівників у пуску стала можливою завдяки перемозі в тендері на поставку п’яти РН «Зеніт» для запусків космічних апаратів у рамках федеральної російської космічної програми.

Триступенева РН «Зеніт-3SLБФ» — модернізована версія РН «Зеніт-3SL», використовувана для запусків у міжнародному проекті «Морський старт».

Спроектована КБ «Південне». Перший і другий ступені ракети створені в Україні, у КБП і на Південмаші. Третій ступінь — розгінний блок «Фрегат-СБ» із додатковими паливними баками, що скидаються, головний обтічник, перехідний відсік, космічний апарат розроблені й виготовлені НВО ім. С. Лавочкіна (РФ). До речі, «Фрегат-СБ» уперше полетів у космос у складі ракети космічного призначення «Зеніт».

Наскільки вдалим був пуск нової версії РН «Зеніт», можна судити хоча б із таких проміжних результатів.

— Візьмемо показники точності виведення головної частини РН — із розгінним блоком і космічним апаратом, — навів приклад Олександр Дегтярьов. — Вектор стану ракети в цьому випадку характеризується трьома компонентами. Перший із них — розкид із нахилення орбіти, і він був нульовим. Відхилення за апогеєм становило 650 м за допуску 4 км, а відхилення за перигеєм — лише 60 м за допуску 400 м. Це дуже високі характеристики точності виведення, завдяки чому забезпечена успішна постановка космічного апарата в кінцеву точку стояння на орбіті.

Російський метеорологічний супутник «Електро-Л» масою 1800 кг був виведений на геостаціонарну орбіту в точку стояння 76 градусів східної довготи над Індійським океаном. Він стане частиною глобальної супутникової системи спостереження Землі й дозволить одержувати оперативну інформацію про стан погоди на території Росії, геліогеографічні умови в навколоземному просторі, про стан іоно­сфери та магнітного поля Землі, а також вирішувати завдання з контро­лю екологічних і надзвичайних ситуацій. Інформація, яка надходитиме з нього, стане доступною і для українських споживачів, причому безкоштовно.

—  Завдяки таким проектам стосунки між Національним космічним агентством України та Федеральним російським космічним агентством стають тіснішими й пліднішими, — відзначив Віктор Щоголь. — Ми можемо разом проводити космічні експерименти, брати участь у наукових роботах. Сподіваємося, що, вступивши в кооперацію із НВО ім. Лавочкіна, зможемо виготовити ще чимало ракет для реалізації російської космічної програми. І це, до речі, стане вагомою підтримкою всієї української космічної галузі.

Керівники двох найбільших ракетно-космічних підприємств країни оцінюють майбутній рік як сприятливий щодо забезпечення завантаження виробничих потужностей. Крім того, він  супроводжуватиметься новими стартами за участю наших ракет і космічних апаратів. Зокрема, у першому кварталі планується запуск вітчизняного супутника «Січ-2» (на РН «Дніпро») для дистанційного зондування Землі. Намічено другий пуск РН «Зеніт-3SLБФ» у рамках федеральної російської космічної програми з виведенням у космос астрофізичної обсерваторії «Спектр-Р» розробки НВО ім. Лавочкіна та комерційний пуск «Зеніта» з американським телекомунікаційним супутником Intelsat-18. Четвертий квартал буде відзначений ще одним стартом у рамках російської федеральної програми — з автоматичною міжпланетною станцією розробки НВО ім. Лавочкіна «Фобос-Ґрунт». Вона призначена для дослідження Фобоса (супутника Марса) і доставки зразків його ґрунту на Землю. Загалом на 2011 рік заплановано близько 10 пусків РН «Зеніт» і «Дніпро».

Усі плановані старти «Зені­та» здійснюватимуться з Байконуру, де створені оптимальні умови для реалізації різних проектів. Для цього­ українським і російським ракетобудівникам довелося­­ чимало попрацювати. Розповідаючи про виконану роботу, генеральний конструктор — генеральний директор­­ КБП Олександр Дегтярьов нагадав, що стартовий комплекс на Байконурі раніше працював тільки на державні завдання. Значне скорочення їхнього обсягу загрожувало самому існуванню комплексу. Виправити ситуацію й вдихнути в складну космічну структуру нове життя дозволила реалізація комерційних проектів. Із 2008 року оновлений стартовий комплекс на Байконурі дозволяє запускати як триступеневі, так і двоступеневі ракети. Він дістав назву «Наземний старт» за аналогією з міжнародною космічною програмою «Морський старт».

Довідка «УТГ»

Ракета «Зеніт» уперше стартувала з космодрому Байконур 13 квітня 1985 року. З моменту появи була визнана кращою у світі у своєму класі. Має високі енергетичні характеристики, унікальну точність виведення космічних апаратів на задані орбіти, цілком автоматизований «безлюдний» старт, використовує екологічно чисті компоненти палива та  має інші переваги.

За 26 років проведено 37 пусків РН «Зеніт-2», 30 пусків за програмою «Морський старт» і 6 за програмою «Наземний старт».