Як українці в США препарати йоду продавали, і що із цього вийшло

Українські вчені й виробничники розв’язали проблему дефіциту йоду в країні. Собі у збиток.

Державну премію України за 2010 рік одержав об’єднаний колектив харківських і кримських учених «За розроблення технологій і організацію виробництв йодо- і бромовмісних продуктів». 14 вересня 2010 року в статті В. Гаташ «Йодний щит на варті здоров’я» «УТГ» уже повідомляла читачів про актуальність цієї масштабної роботи. Сьогодні про її долю розповідає учасник колективу лауреатів ­Анатолій Овчинников, завідувач лабораторії кримського НВО «Йодобром».

Докладно

— Розробка, оцінена Державною премією України, насправді являє собою конгломерат робіт, виконаних у різних містах і різних інститутах. У місті Саки є підприємство «Йодобром», де виробляють сполуки на основі йоду. А в Харкові — Інститут монокристалів та Інститут сцинтиляційних матеріалів. Під час виробництва монокристалів у харків’ян утворюються відходи, що містять йод, які для нас є сировиною. З цього приводу ми зустрілися й знайшли вигідним співробітництво, почавши виготовляти сполуки з йодом.

З іншого боку, ми почали випускати сировину безпосередньо для Інституту монокристалів. Це натрій йод, калій бромистий, цезій йодистий особливої чистоти. У цілому це була об’ємна праця, у якій сплелися фундаментальна наука (без неї не розробиш технологію високого очищення) і виробництво. Спільними зусиллями розроблені наукові засади й конкретна технологія процесів синтезу й тонкого очищення йодо- і бромовмісних продуктів.

Крім того, запропоновані й апробовані на практиці методи контролю їхньої якості. Адже нам треба було одержувати особливо чисті речовини й навчитися визначати їхню чистоту. Заразом розв’язано проблему переробки токсичних і екологічно небезпечних відходів хімічних і фармацевтичних виробництв. У результаті майже весь наш колектив — Валентина Бальних, Андрій Бояринцев, Євген Мазуренко, Анатолій Овчинников, Микола Смирнов і Віктор Чергинець — був нагороджений Державними преміями України.

А харківським ученим наші сполуки необхідні для досліджень і виробництва. Монокристали на основі галогенідів лужних металів широко використовуються для різних потреб, від оптичних вікон для інфрачервоного випромінювання й до детекторів ­іонізуючого випромінювання. Рівень чистоти сировини істотно впливає на параметри цих матеріалів. Виробництва їх у світі нечисленні, усі вони досі розташовані за кордоном. Зрозуміло, що через це у вітчизняних виробників оптичних монокристалів виникали серйозні незручності. Ці проблеми розв’язано після створення нашого виробничого комплексу. Таким чином закладено умови для розвитку цього сегмента високих технологій у нашій країні.

Вийшли на міжнародний ринок. І пішли

Завдяки спільній роботі харків’ян і кримчан в Україні з’явилося власне виробництво йоду, причому без  фінансової допомоги держави. Раніше країна закуповувала йодисту сировину для своїх потреб у Росії, Німеччині, а тепер іноземні фірми пішли з українського ринку. Більш того, вітчизняні виробники самі почали виходити на міжнародний ринок, поставляючи продукцію в Німеччину, Італію і найбільше — у США. Тут постаралися і учені, і виробничники.

Зокрема, у Саках вироб­ляють йодат калію, використовуваний для йодування харчової солі. Сировина для цього надходить із Туркменії та Азербайджану, де зі свердловин глибиною кілометр-півтора качають воду, що містить сполуки йоду. Із цих сполук у НВО «Йодобром» роблять препарати високого ступеня очищення, таким чином допомагаючи розв’зати проблему йододефіциту в Україні: відомо, що переважна більшість населення нашої держави мешкає на територіях, бідних на йод.

— Наш продукт конкурентоспроможний на світовому ринку й перевершує за якістю аналогічну продукцію відомих закордонних фірм, — говорить Анатолій Овчинников. — Нам удалося вийти на американський ринок і потіснити на ньому німецького постачальника — фірму MERK, провідного виробника хімічних реактивів у світі. Щорічний обсяг наших поставок у США становив 2,5 мільйона доларів, а в Україні він перевищує мільйон доларів. Але не все так добре. Коли ми вийшли на серйозні поставки нашого продукту в Америку, стали перед проблемою  повернення ПДВ. За законом держава має повертати нам ПДВ за експорт. Але не робить цього. Уже кілька років. Більш того, саме вимога повернення ПДВ у нинішніх реаліях прирівнюється до замаху на розкрадання в особливо великих розмірах. У результаті в нас зникли обігові кошти, ми весь час судимося з податковою адміністрацією.

Так і виходить, що Держ­премію розробники здобули, а від поставок продукції в США довелося відмовитися. Працювати собі у збиток невигідно нікому. Чи зможе вітчизняний виробник повернутися на міжнародний ринок — невідомо. Адже в будь-якій комерційній справі важлива надійність партнера. А ми з нашими українськими реаліями тепер ненадійні.

— На жаль, нам доведеться зменшувати обсяги виробництва, — констатує А.Овчинников.

Цифри і факти

Результати дослід­жень групи відбито в 3 монографіях, 120 наукових статтях. Новизна й конкурентоспроможність технологічних розробок захищені 21 патентами й авторськими свідоцтвами. Підготовлені  докторська й 5 кандидатських дисертацій. Економічний ефект від цієї роботи перевищує 31,5 млн грн.